|
1013 |
1016 РУТА САДОВА, рута городня, рута запашна, рута пахуча; рута душистая Ruta graveolens — багаторічна трав'яниста сизувато-зелена гола рослина родини рутових. Стебла прямостоячі, 20—60 см заввишки, розгалужені, при основі дерев'яніючі. Листки чергові, залозисто-крапчасті, яйцевидно-трикутні, 2—3-пери-сторозсічені, з видовженообер-ненояйцевидними цілокраїми або дрібнозарубчастими тупуватими частками, з яких середня більша і часто з виїмкою на верхівці. Квітки правильні, двостатеві, у верхівковому щитковидному суцвітті (верхня квітка в суцвітті п'ятичленна, решта — чотиричленні); пелюстки жовті, на верхівці з шоломиком, до основи раптово звужені в нігтик, угорі цілокраї або зубчасті. Плід — коробочка. Цвіте у червні — липні. Поширення. Рута садова дико росте лише в Криму. В інших районах (переважно в південно-західній частині України) її культивують як декоративну, лікарську та ефіроносну рослину. Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують свіжу або сушену траву рути (Herba Rutae graveolenis), зібрану в період цвітіння рослини. Збирати руту треба в гумових рукавицях, бо свіжий сік рослини подразнює шкіру і спричинює опіки у вигляді водянистих пухирців (перша допомога в цьому випадку — зробити компрес із свіжих розтертих квіток нагідок лікарських) і навіть набряки |
(алергічна реакція настає через 20—24 години). Сушать сировину під
укриттям на вільному повітрі або в приміщенні, яке добре провітрюється.
Штучне сушіння проводять при температурі, не вищій за 35°. Контролюючи
хід сушіння, треба користуватися респіратором. Сухої трави виходить 20%
. Готову сировину зберігають без доступу прямого сонячного проміння у
добре закритих банках або бляшанках. Рослина офіци-нальна у восьми
країнах світу. Хімічний склад. Особливістю хімічного складу рути садової
є одночасна наявність алкалоїдів (0,2—1,4%) і ефірної олії (у сушеній
траві до 0,7 % ), що в рослинному світі спостерігається не часто.
Алкалоїди рути — похідні хіноліну, фурохіноліну та акра-дину: скіміанін,
кокусагінін, гра-веолін-руталеїн, гравеолінін, фа-гарин, диктамнін,
арборин, ар-боринін та ін. До складу ефірної олії входять кетони (метил-гептилкетон,
метилгексилкетон, метилоктилкетон, метилнонілкетон, а-нонанон та ін.),
на які припадає 90 % від її загального складу, пінени, метилсаліцилат,
а-нонілацетат, лимонен, цимол, бензальдегід, мірцен, елмол, ун-деканон,
цимен, цинеол, кумін-альдегід, цитронелол, карвакрол, гваякол, линалоол,
капронова, капралова, пальмітинова та анісова кислоти, ундециловий спирт
та інші аліфатичні спирти. Крім алкалоїдів і ефірної олії, у траві рути
є фурокумарини і кумарини (бергаптен, псорален, ксантотоксин, рутарин,
рутамарин, рутаретин, ізоімператорин, ізопім-пінелін, умбеліферон,
герніарин, скополетин, рафноретин та ін.), флавоноїдний глікозид рутин,
ліг-нан савінін, гравеоленова кислота, акроніцин, смолисті та інші
речовини. Фармакологічні властивості і використання. Рута садова — одна з популярних лікарських рослин. Багатий хімічний склад рослини зумовлює широкий спектр її лікувальних властивостей. Найважливішою властивістю рути є її здатність знімати спазми гладенької мускулатури травного тракту, жовчних і сечовивідних шляхів та периферичних кровоносних судин. Як наслідок знижується артеріальний тисК^ уповільнюються серцеві скорочення, підвищується діурез, поліпшується відтік жовчі. Важливі терапевтичне значення має здатність рути ущільнювати стінки кровоносних судин, завдяки чому їхня резистентність та еластичність збільшуються, а ламкість і можливість ушкодження зменшуються. Відмічено слабку седативну дію рути. Гіркі ре- |
