970 РЕВІНЬ ТАНГУТСЬКИЙ, ревінь пальчастий, рабарбар, китайський рапонтик; ревень тангутский Rheum palmatum — багаторічна трав'яниста рослина родини гречкових. Має коротке багатоголове, зверху темно-буре, на зломі яскраво-жовте кореневище з кількома товстими м'ясистими коренями. Стебла прямі, 150—250 см заввишки, порожнисті, борозенчасті, з червонавими цяточками і смужками. Прикореневі листки великі (до 75 см у діаметрі), широкояйцевидні, 5— 7-лопатеві, зверху з розсіяними дрібними ворсинками, зісподу — по всій поверхні густо опушені довгими волосками, на довгих (до ЗО см) циліндричних, часто червонавих черешках, зібрані розеткою; лопаті листків загострені, нерівновеликонадрізані. Стеблові листки чергові, дрібніші (до 10 см у діаметрі), з короткими черешками і округлими паль-часторозсіченими пластинками. Квітки двостатеві, правильні, в багатоквіткових волотистих суцвіттях,- оцвітина проста, віночко-видна, шестироздільна, білувато-рожева або червона. Плід — тригранний широк окрилатий коричнювато-червоний горішок. Цвіте у липні. Поширення. Батьківщина ревеню тангутського — гірські ліси центрального Китаю. На території України його культивують як лікарську рослину. Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують коріння й кореневища ревеню (Radix Rhei). Збирають коріння у вересні, викопуючи чотирирічні рослини; з нього обтрушують землю, звільняють його від надземної частини, миють у холодній воді, очищають від ушкоджених частин, ріжуть на куски розміром 10—12 см, при необхідності розщеплюють уздовж і сушать. Штучне сушіння проводять при температурі 60° після попереднього пров'ялювання. Готову сировину зберігають у сухому провітрюваному приміщенні без доступу світла. Строк придатності — 5 років. Хімічний склад. Коріння й кореневища ревеню тангутського містять антраглікозиди (понад 5 % ) та їхні аглікони й первинні форми — антраноли, дубильні (до 12 % ), смолисті й пектинові речовини, крохмаль, глюкозу, галову і коричну кислоти та значну кількість оксалату кальцію. До складу антраглікозидів входять глюко-реум-емодин (глюкозид реумемодину), хризофанеїн (глюкозид хризанолу), реохризин (глюкозид фісціону) і глюко-

алое-емодин (глюкозид алое-емо-дину). Фармакологічні властивості і використання. Головними діючими речовинами цієї рослини є антраглікозиди й дубильні речовини. Антраглікозиди, розщеплюючись у товстому кишечнику, утворюють реїн, реумемодин і хризофанову кислоту, які подразнюють нервові закінчення кишкової стінки і спричинюють проносну дію. Дубильні речовини виявляють в’яжучу й протизапальну дію. Біологічна дія ревеню залежить від дози: у великих дозах він діє як послаблюючий засіб (наслідок настає через 8—10 годин), при малих дозах спостерігається протипроносний ефект. Послаблююча і в'яжуча дії залежать і від того, який розчинник використовується при виготовленні препаратів: у водних препаратів переважає подразне діяння (антраглюкооиди добре розчинні у воді), у спиртових-—в'яжуче (таноглюкозиди краще розчиняються у спирті). Галенові препарати ревеню мають і жовчогінні властивості. Призначається ревінь переважно хворим похилого віку і дітям як послаблюючий засіб при атонії кишечника, метеоризмі і при хронічних запорах. Дозу добирають індивідуально. В невеликих дозах (0,05— 0,2 г) ревінь допомагає при диспепсії та катарі шлунка з недостатньою кислотністю. Вживання препаратів ревеню протипоказане при гострому апендициті й холециститі, гострому перитоніті, непрохідності кишок і кровотечах із шлунково-кишкового тракту та при вагітності. Слід уникати їх при подагрі, катарах сечового міхура й оксалурії. Тривале вживання ревеню веде до посилення запорів. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — таблетки ревеню (Та-bulettae radicis Rhei) по 1—2 таблетки на прийом при запорах, на ніч після їди; екстракт ревеню сухий (Extractum Rhei siccumj від 0,1 до 1—2 г на прийом залежно від віку; настойку ревеню гірку (Tinctura Rhei атага) по ‘/г— 1 чайній ложці 2 рази на день перед їдою при атонії кишечника, метеоризмі й хронічних запорах; сироп ревеню (Sirupus Rhei) дають головним чином дітям при розладах травлення, що супроводяться метеоризмом і схильністю до запорів, по '/г—1 чайній ложці (дозу добирають індивідуально) на прийом перед їдою 3 рази на день; настій коріння (2 столові ложки сировини на 200 мл окропу) по третині склянки на ніч.

971 РЕДЬКА ПОСІВНА ЧОРНА редька посевная чёрная Raphcuius sativus var. niger — овочева коренеплідна дворічна рослина родини капустяних (хрестоцвітих). У перший рік розвиває розетку ліровидних, пери-стонадрізаних листків і коренеплід, на другий — квітконосне стебло і насіння. Стебло прямостояче, розгалужене, 20—100 см заввишки. Квітки дрібні, двостатеві, правильні, білі або лілові, у китицях; оцвітина подвійна, чотиричленна. Плід — веретеновидний товстий роздутий стручок. Цвіте у квітні — травні. Плоди дозрівають у травні — червні. Поширення. Редьку посівну вирощують на городах по всій території України. Заготівля і зберігання. З лікувальною метою використовують свіжі коренеплоди [Radix Rapha-ni recentis] і насіння (Semen Ra-phani sativi). Зберігають коренеплоди у льоху в вологому піску. Хімічний склад. Коренеплоди редьки містять цукри (до 6 % ), білки, амінокислоти, клітковину, ферменти (діастаза, глюкозидаза, оксидаза, каталаза), вітаміни В, і С (до 56 мг% ), антоціани, органічні кислоти, ліпіди, органічні