звичайного входить до складу суміші Здренко, яку використовують при
лікуванні деяких гастритів і виразки шлунка. В гомеопатії траву й
коріння полину звичайного застосовують при епілепсії та при різних
жіночих хворобах. Цигарки з сухої трави полину палять при бронхіальній
астмі. |
926 ПОЛИН ОДНОРІЧНИЙ ПОЛЫНЬ однолетняя, Artemisia annua — однорічна трав'яниста темно-зелена, на час цвітіння зовсім гола рослина родини айстрових (складноцвітих). Має приємний запах. Стебла прямостоячі, ЗО—100 см заввишки, вгорі або нерідко й від основи розгалужені. Листки чергові; стеблові листки корот-кочерешкові (нижні) або сидячі двоперистороздільні з перисто-надрізаними частками, яйцевидні; листки в суцвітті дрібніші й менш складні, до вузьколінійних при кошиках. Квітки жовті, різнорідні, в кошиках, що утворюють волотевидне суцвіття; крайові квітки жіночі, решта — двостатеві; спільне квітколоже кошика голе. Плід — сім'янка. Цвіте у липні — серпні. Поширення. Полин однорічний розсіяно росте по всій території України як рудеральний бур’ян. Сировина. Для виготовлення ліків використовують траву (Herba Аг-temisiae annuae) або молоде листя (Folia Artemisiae annuae) полину. Траву заготовляють в період цвітіння рослини. Сушать її в затінку на протязі або в добре провітрюваному приміщенні. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. Трава полину містить ефірну олію, до складу якої входять артемізіакетон, ізо-артемізіакетон, 1-камфора, цинеол, пінен, борнеол, камфен, кадинен, каріофілен, спирти та оцтова і масляна кислоти. Фармакологічні властивості і використання. Настій трави полину однорічного вживають як засіб, що збуджує апетит. Свіжим соком лікують коросту. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави для стимулювання діяльності травних органів і підвищення апетиту (разова доза — 3—8 г). ЗОВНІШНЬО — свіжий сік із молодого листя для змащування уражених ділянок тіла двічі на день. |
927 полин польовий полынь полевая Artemisia campestris — багаторічна трав'яниста, в молодому віці опушена, пізніше — гола рослина родини айстрових (складноцвітих). Має багатоголове дерев'янисте кореневище, від якого відходять квітконосні й короткі вегетативні пагони. Квітконосні стебла висхідні або прямостоячі, ЗО—60 см заввишки, бурі або червонаві, біля основи здерев'янілі. Листки чергові, голі або майже голі, лише молоді шовковистоволосисті, двічі-тричі-перисторозсічені, з лінійними гострокінцевими частками; верхні — трироздільні або цілісні, лінійні; нижні — черешкові, решта — сидячі. Квітки жовті або червонаві, в яйцевидних, пониклих, зближених групами або клубочками кошиках, що утворюють вузькопірамідальну волоть; крайові квітки маточкові, нитковид-но-трубчасті, двозубчасті, плідні, серединні — двостатеві, трубчасті, п'ятизубчасті, неплідні. Плід — сім'янка. Цвіте у липні — вересні. Поширення. Росте в соснових, рідше — в мішаних лісах, на просіках, галявинах, річкових пісках, сухих луках, уздовж доріг по всій території України. Сировина. Використовують траву (верхівки квітконосних пагонів), зібрану в період цвітіння рослини. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад ще слабо вивчено. Рослина містить ефірну олію. Фармакологічні властивості і використання. Відвар трави п'ють при маткових кровотечах, запаленні сечового міхура, при болях у животі і «ломоті кісток». Ним полощуть рот при зубному болі. Мазь із свіжого подрібненого листя і свинячого смальцю використовують для лікування ран і наривів, для змащування ніг при надмірній пітливості. |