ня у затінку на протязі або в провітрюваному приміщенні. Штучне сушіння проводять при температурі до 40°. Сухої трави виходить 25% . Зберігають у добре закритих банках або бляшанках. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. Трава рослини містить ефірну олію (0,1—0,72% ), каротин (15 мг% ), аскорбінову кислоту (190 мг% ) та гіркі й дубильні речовини. У складі ефірної олії є сабінен, мірцен, метил-хавікол, естрагол та ін. Фармакологічні властивості і використання. Полин естрагон використовують як засіб, що стимулює секрецію шлункового соку і жовчі, підвищує діурез, виявляє загальнозміцнюючу дію. Настій трави призначають для покращення апетиту і травлення, при катарах шлунка, зокрема при хронічних гастритах зі зниженою кислотністю шлункового соку, у разі водянки, метеоризму й глистяної інвазії та як протицинготний засіб. Траву полину естрагону вживають як пряну приправу до м'ясних страв, додають для запаху до м'ясних юшок, використовують для виготовлення безалкогольних напоїв і ароматично-пряного оцту, під час соління огірків і помідорів та квашення капусти, яблук і груш. Свіжим зіллям натирають сире м'ясо й дичину, щоб не сідали мухи. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (6 г сировини на 200 мл окропу) по третині склянки 3 рази на день до їди. Вагітним жінкам вживати препарати полину естрагону протипоказано.

925 ПОЛИН ЗВИЧАЙНИЙ, чорнобиль; полынь обыкновенная Artemisia vulgaris — багаторічна трав'яниста рослина родини айстрових (складноцвітих). Стебла прямі або коло основи висхідні, гранчасті, здебільшого волотисторозгалужені і більш чи менш опушені, 0,5—1,5 м заввишки. Листки чергові, зверху темно-зелені, голі, знизу — біло-повстисті, з трохи загнутими донизу краями, перистороздільні, з еліптично-ланцетними або ланцетними, пилчастонадрізаними лопатями; нижні листки — з черешками, серединні і верхні — сидячі, верхівкові — 3—5-роздільні або цілі. Квітки різнорідні, червонуваті, в оберненояйцевидних або еліптичних кошиках, що утворюють волотисте суцвіття; крайо-ві квітки жіночі, з вузькотруб-частим двозубчастим віночком, серединні — двостатеві, віночок у них лійковидно-трубчастий 5-зуб-частий. Плід — сім'янка. Цвіте з липня до вересня. Поширення. Полин звичайний росте по всій території України, на луках, узліссях, лісових галявинах, біля доріг, у садах та серед чагарників. Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують стеблові верхівки разом з листям і квітками (Herba Artemisiae vulgaris) і коріння (Radix Artemisiae vulgaris) полину. Зрізані на початку цвітіння рослини верхівки стебел зв'язують у пучки й розвішують для сушіння у затінку

на протязі або в провітрюваному приміщенні. Сухої трави виходить 23—24% . Корені викопують восени,відламують нездерев'янілі м'ясисті бокові частини, старанно очищають від землі щітками (мити не можна!) і швидко сушать (можна на сонці). Сухих коренів виходить 20% . Готову сировину зберігають у добре закритих банках або бляшанках. Строк придатності — 3 роки. Аптеки сировину не відпускають. Хімічний склад. Трава полину містить ефірну олію (0,1—0,6%), алкалоїди, каротин, аскорбінову кислоту (у листі до 175 мг% ) і вітаміни групи В, дубильні речовини, гіркі сесквітерпенові лактони (тауремізин та інші), слизисті й смолисті речовини. До складу ефірної олії трави входять цинеол, туйон, бронерол, парафін та альдегіди. У коренях є слизисті, смолисті й дубильні речовини, інулін та ефірна олія, до складу якої входять дигідроматрикаріє-вий ефір і кетон. Фармакологічні властивості і використання. Галенові препарати полину звичайного заспокійливо діють на нервову систему, пригнічують судому, виявляють легку снотворну та потогінну дію, збуджують апетит і регулюють функціональну діяльність травного каналу, нормалізують менструальний цикл, виганяють деякі види глистів. Відвар трави полину показаний при зниженому апетиті, млявому травленні, при епілепсії, неврастенії й інших нервових захворюваннях та при нервовому безсонні. В акушерстві й гінекології відвар трави полину призначають при аменореї й гіпоменструальному синдромі центрального генезу, при токсикозах вагітних та як засіб, що прискорює і знеболює цологи, а розведеним у воді відваром спринцюються при білях. Настій трави дають пити породіллям для посилення пологових виділень. При повній відсутності менструацій настій трави з корінням (2 столові ложки трави і 1 столова ложка, або 15 г, коріння, на 200 мл холодної води, настоюють добу) вживають по 1 столовій ложці через кожні З години до появи менструації. Якщо протягом тижня менструація не почнеться, то концентрацію настою збільшують (беруть по ЗО г трави і коріння). Відвар коріння полину в білому сухому вині вживають при туберкульозі легень як тонізуючий засіб. При глистяній інвазії п'ють настій суміші трави полину звичайного, квіток ромашки лікарської і коріння тирличу жовтого. Для лікування алкоголізму і застосовують настій із суміші І трави полину звичайного і чеб-і рецю плазкого. Трава полину