893 ПІДСШЖНИК ВОРОНОВА подснежник Воронова Galanthus woronowii — багаторічна цибулинна рослина родини амарилісових. Цибулина 1—2 (3) см в діаметрі, біла, з жовтуватими оболонками. Стебло слаборебристе, 10—ЗО см заввишки, з однією звислою квіткою, що виходить з пазухи перетинчастого приквітка. Листки (їх два) широколінійні, 1,5—2 см завширшки, на верхівці — з потовщенням (ковпачком), під час цвітіння значно коротші за стебло. Квітки правильні, двостатеві, з віночковидною шестироз-дільною білою оцвітиною; зовнішні листочки оцвітини 15— 20 мм завдовжки, видовжено-оберненояйцевидні; внутрішні — до 11 мм завдовжки, виїмчасті, з зеленою нирковидною плямою. Плід — коробочка. Цвіте у лютому — березні. Поширення. Підсніжник Воронова — ендемічна рослина передгір-ських лісів Західного Закавказзя. Введений у культуру. Сировина. Для медичних потреб використовують цибулини під-сніжника (Bulbus Galanthi woronowii), з яких добувають алкалоїд галантамін. Заготовляють сировину в період цвітіння рослини. Хімічний склад. Цибулини під-сніжника містять алкалоїди галантамін (0,07—0,15%), галантин, галантамідин і мікорин. Фармакологічні властивості і використання. Основною діючою речовиною підсніжника є алкалоїд галантамін, який відносять до групи антихолінестеразних речовин (інактивує фермент холі-нестеразу й посилює чутливість

нервово-м'язової системи до ацетилхоліну, має виразні периферичні м-холіноміметичні властивості: звужує зіниці, знижує внутрішньоочний тиск, стимулює секрецію слинних, слизових і потових залоз, підвищує скоротливість міометрію та гладеньких м’язів кишок). На відміну від інших антихолінестеразних засобів, галантамін виявляє повільнішу, але тривалішу загальнорезорбтивну дію. Галантаміну гід-робромід призначають при міастенії, м’язовій прогресуючій дистрофії, при рухових і вразливих порушеннях, пов'язаних з невритами, поліневритами, радикулітами й радикулоневритами, при залишкових явищах після порушення мозкового кровообігу, при психогенній імпотенції та при іншій патології. В комплексі з іншими препаратами, лікувальною гімнастикою й іншими фізіотерапевтичними процедурами його з успіхом використовують у відновному резидуальному періоді гострого поліомієліту і при дитячих церебральних паралічах. Рідше галантамін використовують при атонії кишечника і сечового міхура, як антагоніст курареподібних міорелаксантів (15—20— 25 мг внутрішньовенно) і сук-цинілхоліну (20—35 мг внутрішньовенно). Лікарські форми і застосування. Застосовують галантаміну гідробро-мід (Galanthamini hydrobromidum) під шкіру у вигляді водного розчину. Дозу добирають індивідуально, залежно від віку хворого, характеру захворювання, ефективності лікування та індивідуальної чутливості хворого до препарату. Разова доза для дорослих становить від 0,0025 г (2,5 мг) до 0,01 г (10 мг), тобто 0,25—1 мл 1%-ного розчину. Вводять препарат 1—2 рази на добу, починаючи з меншої дози й поступово збільшуючи її за умови відсутності побічних явищ (слинотеча, паморочення, уповільнення ритму серця та ін.), пов'язаних з підвищеною індивідуальною чутливістю до препарату. Найбільші дози для дорослих під шкіру: разова 0,01 г (10 мг), добова — 0,02 г (20 мг). Дітям галантаміну гідробромід призначають залежно від віку: у віці 1—2 роки — 0,25—0,5 мг (0,1— 0,2 мл 0,25% -ного розчину), З—5 років — 0,5—1 мг (0,2—0,4 мл 0,25% -ного розчину), 6—8 років — 0,75—2 мг (0,3— 0,8 мл 0,25% -ного розчину), 9—11 років — 1,25—3 мг (0,5 мл 0,25% -ного розчину — 0,6 мл 0,5 % -ного розчину), 12—14 років — 1,75—5 мг (0,7 мл 0,25% -ного розчину — 1 мл 0,5% -ного розчину), 15—16 років — 2—7 мг (0,2—0,7 мл 1% -ного розчину). Препарат вводять 1 раз, а при необхідності —2 рази на добу. Тривалість курсу лікування — 10 — 20 — ЗО днів. При необхідності курс лікування повторюють. Застосування галантаміну протипоказане при епілепсії, гіперкінезах, бронхіальній астмі, стенокардії та брадикардії.

894 ПІДТЙННИК наш в кущова рослина родини пасльонових. Те саме, що й паслін солодко-гіркий. 895 ПІЗНЬОЦВІТ ОСІННІЙ безвременник осенний Colchicum autumnale — невелика (8—25 см заввишки) багаторічна бульбоцибулинна рослина родини лілійних. Бульбоцибулина яйцевидна, 2,5—6 см завдовжки, оточена темно-бурими шкірястими оболонками, витягнутими зверху в довгу шийку. Стебло дуже вкорочене, підземне. Листки (їх 3—4) видовженоланцетні, плоскі, паралельножилкові, тупі, 2—5 см завширшки, до часу цвітіння рослини зникають. Квітки на коротких квітконіжках, правильні, двостатеві, одиничні або по 2— 3; оцвітина проста, віночковидна, рожево-бузкова, з довгою тригранною трубочкою й лійкуватим, шестироздільним відгином; частки відгину видовженоеліптичні, з 13—21 жилками. Плід ■>— коричнева шкіряста довгастоовальна гостра тригнізда коробочка. Цвіте вересня до листопада. Плоди достигають у червні — липні наступного після цвітіння року. Поширення. Пізньоцвіт осінній зустрічається спорадично, окремими групами в Карпатах на вологих і заплавних луках уздовж річок і потоків та шосейних шляхів. Рідкісна зникаюча рослина. Занесена до Червоної книги Української РСР. Заслуговує уваги позитивний досвід ботанічних садів по вирощуванню пізньоцвіту в культурі. Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують бульбоцибулини (Bulbotuber Сої-chici), насіння (Semina Colchici) і квітки (Flores Colchici) пізньоцвіту. Бульбоцибулини збирають перед самим цвітінням рослини, їх звільняють від надземної частини і коріння, очищають від землі й використовують свіжими або висушеними (розрізують на частини і сушать на сонці або в печі). В цей же час заготовляють і квітки пізньоцвіту. Насіння збирають у період його повної стиглості і сушать у темному теплому місці, розсипаючи тонким шаром на тканині. Строк придатності сушеної сировини 1 рік, свіжих бульбоцибулин — 3 місяці. Зберігають пізньоцвіт окремо від іншої сировини, дотримуючись правил зберігання отруйних рослин. Аптеки сировину не відпускають. Хімічний склад. Усі частини рослини містять суму алкалоїдів, серед яких головними є колхіцин і колхамін. У бульбоцибулинах колхіцину міститься до 0.25% у