ні, антисептичні, знеболюючі й седативні властивості. Настій трави або свіжий сік рослини дають усередину при катарах шлунково-кишкового тракту, діареї, жовтяниці, захворюваннях печінки і нирок, набряках ниркового походження, як в’яжучий і кровоспинний засіб при ендометритах, геморої та менструальних і носових кровотечах, у разі нервових захворювань (епілепсія, істерія, конвульсії у дітей) і захворювань шкіри (болісні висипи, дерматози з больовим синдромом, екзема), при зупинці менструацій і ускладненнях після пологів. Широко використовують підмаренник і як зовнішній засіб. Міцним настоєм і свіжим соком промивають рани і нариви, зупиняють кровотечі з носа (втягують у ніздрі). У вигляді примочок свіжий сік використовують при раку шкіри (як знеболюючий засіб). Порошком із трави присипають рани, нариви та опіки і виразки, це прискорює їхнє гоєння. В гомеопатії застосовують есенцію із свіжої трави рослини. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (2 столові ложки сировини на 400 мл окропу, настоюють 1 годину, проціджують) по півсклянки 4 рази на день до їди; сік із свіжої трави по 2 чайні ложки 3 рази на день.

892 ПІДМАРЕННИК ЧІПКИЙ подмаренник цепкий Galium aparine — однорічна трав'яниста рослина родини маренових. Стебла полеглі або лазячі, 50—200 см завдовжки, чотиригранні, по ребрах вкриті загнутими гачковидно вниз шипиками, розгалужені. Листки — в кільцях по 6—8, оберненояйцевидні (нижні) або клино-видно-ланцетні (серединні й верхні), по краю і зісподу по серединній жилці негусто вкриті відігнутими назад шипиками, зверху розсіянощетинисті, на верхівці — відтягнуті в тонке вістря. Квітки дрібні, правильні, полігамні (двостатеві й чоловічі), зрослопелюсткові, в пазушних півзонтиках, більших за листки; віночок до 2 мм у діаметрі, білуватий, колесовидний, з чо-тирироздільним відгином. Плід— сухий горішок. Цвіте у травні — вересні.

Поширення. Підмаренник чіпкий росте по всій території України як бур’ян на городах, у садах, радше на полях. Заготівля і зберігання. З лікувальною метою використовують свіжий сік (Succi Galii aparinis) і траву підмаренника (Herba Galii aparinis), зібрану під час його цвітіння. Після попереднього пров’ялювання на сонці сировину сушать у затінку на вільному повітрі або в провітрюваному приміщенні. Сухої трави виходить 25 % . Готову сировину зберігають у добре закритих банках або бляшанках. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. Трава підмаренника чіпкого містить глікозид ас-перулозид, дубильні речовини, сапоніни, органічні кислоти (лимонна, галова), червоний барвник та вітамін С (128 мг% ). Фармакологічні властивості і використання. У народній медицині підмаренник чіпкий відомий своїми діуретичними, болетамувальними, кровоспинними й антимікробними властивостями. Найчастіше настій трави цієї рослини п’ють при нирковокам'яній хворобі, циститі, водянці, плевриті й хворобах печінки, при болях у шлунку й кишечнику, діареї, ревматизмі, зобі, епілепсії й скрофульозі та при гарячкових станах. У разі епілепсії краще вживати свіжий сік рослини. Зовнішньо, у вигляді мазі, підмаренник чіпкий використовують для лікування фурункулів, лишаїв, раку шкіри і висипів на шкірі (терапевтичний ефект можна в цих випадках значно посилити одночасним пероральним застосуванням настою або свіжого соку рослини). Порошком трави присипають рани і фурункули. Есенцію із свіжої трави підмаренника чіпкого використовують у гомеопатії. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — свіжий сік рослини по 1 чайній ложці 5—б раз на день; настій трави (2 столові ложки сировини на 400 мл окропу, настоюють 1 годину, проціджують) по півсклянки 4 рази на день до їди. ЗОВНІШНЬО — мазь із свіжого соку і смальцю (готують у співвідношенні 1 : 10).