квітках — до 0,8% , у насінні — до 1,2% . Крім алкалоїдів, у бульбоцибулинах є флавоноїд апігенін, органічні кислоти ароматичного ряду, фітостерини та вуглеводи; в насінні — жир, вуглеводи та дубильні й смолисті речовини. Фармакологічні властивості і використання. Основними діючими речовинами пізньоцвіту є алкалоїди колхіцин і колхамін. Терапевтичні властивості у них однакові, але практично використовують колхамін, який порівняно з колхіцином має значно меншу токсичність. Колхамін є сильним анти-бластичним засобом і використовується для лікування раку шкіри (екзофітних і ендофітних форм 1-ї і 2-ї стадій) та неоперабельних форм раку стравоходу (особливо при локалізації раку в нижній його третині) і високорозта-шованого раку шлунка. При раку шкіри на пухлину і 0,5— 1 см навколишньої здорової шкіри щодня наносять 1—1,5 г колха-мінової мазі, прикладають марлеву серветку і заклеюють лейкопластирем (кожного разу при заміні пов'язки залишки мазі від попереднього змащування і пухлинну тканину, що розклалася, ретельно видаляють, а навколо пухлини проводять туалет). Курс лікування триває 18—25 днів (при ендофітних формах — до ЗО—35 днів). Після припинення нанесення мазі накладають протягом 10— 12 днів асептичну пов'язку і проводять ретельний туалет рани. При раку шкіри 3-ї і 4-ї стадій з метастазами застосування кол-хамінової мазі протипоказане. Не

рекомендується наносити колха-мінову мазь поблизу слизових оболонок. Проникаючи через шкіру і слизові оболонки, колхамін у великих дозах може спричинити лейкопенію й інші побічні явища, які можуть спостерігатися при прийманні колхаміну всередину. Зважаючи на це, застосовувати мазь треба обережно: уникати передозування (на одне змащування брати не більше 1,5 г мазі), систематично проводити аналіз крові й сечі. При перших ознаках токсичної дії лікування припиняють, призначають глюкозу, аскорбінову кислоту, лейкоген або інші стимулятори лейкопоезу, проводять (у разі необхідності) переливання крові. У випадку раку стравоходу колхамін призначають усередину в таблетках через день по 0,006—0,01 г (6— 10 мг) за 2—3 рази протягом дня. Загальна курсова доза становить 0,05—0,11 г (50—110 мг). Кращі результати спостерігаються при застосуванні колхаміну в поєднанні з сарколізином. Призначають обидва препарати одночасно 3 рази на тиждень: сарколізин — по 15 мг, рідше по 20—10 мг, колхамін — по 5 мг, рідше по 6 мг на прийом. Ослабленим хворим призначають по 10 мг сарколізину і 4 мг колхаміну. Таблетки колхаміну й сарколізину ретельно подрібнюють, змішують і приймають, запиваючи невеликою кількістю (1—2 ложки) киселю, що дає змогу збільшити тривалість місцевої дії препаратів на пухлину. Курс комбінованого ліку-

вання триває 4—5 тижнів (10— 15 прийомів). Застосування колхаміну (per se або в поєднанні з іншими протипухлинними препаратами) при раку стравоходу протипоказане при загрозі перфорації в бронхи і при наявності такої перфорації, при різко вираженому пригніченні кісткомозко-вого кровотворення (кількість лейкоцитів нижча за 4000 і тром- , боцитів — нижча за 100 000 в 1 мкл) та при анемії. Лікування колхаміном проводять під наглядом лікаря, часто контролюючи склад крові; при падінні кількості лейкоцитів нижче за 3000 і тромбоцитів — нижче за 100 000 в 1 мкл крові приймання препаратів припиняють до відновлення картини крові. При прийманні колхаміну можуть з'явитися нудота і блювання. При передозуванні можливе сильне пригнічення кровотворення. Заходи запобігання і лікування цих ускладнень такі самі, як і при застосуванні інших цитостатичних препаратів. При передозуванні може виникнути й пронос і тимчасове випадання волосся. При з'явленні домішок крові в блювотних масах і дьогтеподібного випорожнення лікування припиняють і проводять гемостатичну терапію. В процесі лікування періодично треба проводити дослідження калу на приховану кров. У народній медицині настойку насіння пізньоцвіту дають усередину при деформуючому поліартриті, щоб втамувати біль. Місцево настойку насіння і мазь із суміші насіння, квіток і бульбоцибулин використовують як болетамувальні засоби при суглобному ревматизмі й подагрі. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — таблетки колхаміну (Tabulettae Colchamini) по 0,002 г (2 мг) 3—4 рази на день через день; настойку насіння (готують на 70% -ному спирті або міцній горілці у співвідношенні 1 : 10) по 15—20 крапель З рази на день. ЗОВНІШНЬО — мазь колхамінова (Un-guentum Colchamini) по 1—1,5 г на уражену ділянку шкіри; настойку насіння (готують, як у попередньому прописі) для втирання при ревматизмі, подагрі й невралгії; 3 столові ложки суміші (порівну) насіння, бульб і квіток пізньоцвіту кип'ятять у достатній кількості води доти, поки не утвориться тягуча сіра маса, яку зливають ще в гарячому стані і змішують з однаковою кількістю якого-небудь тваринного жиру і одержану мазь втирають в уражені ділянки тіла в невеликій кількості (1—1,5 г) 1 раз на день. Слід пам'ятати, що всі частини пізньоцвіту надзвичайно отруйні. Зважаючи на це, всяке лікування препаратами цієї рослини треба проводити під наглядом лікаря.