чогінний та слабкий спазмолітичний засіб. У науковій медицині настій листя підбілу звичайного призначають при ларингітах, трахеїтах, хронічних бронхітах, бронхопневмонії, бронхіальній астмі, бронхоектатичній хворобі тощо. Листя підбілу входить до складу грудних чаїв і потогінних чаїв. У народній медицині, крім усіх вищезазначених випадків, настій листя підбілу п'ють при гарячці, катарах шлунка, кишок і сечового міхура, при запальних процесах у нирках, водянці, загальній слабості організму та як гіркоту для збудження апетиту й поліпшення травлення при хронічних ентероколітах. Сирий сік підбілу вважається добрим жовчогінним і потогінним засобом; його рекомендують пити при туберкульозі легень і скрофульозі. Зовнішньо підбіл використовують як протизапальний і ранозагоювальний засіб. Розім'яте свіже листя прикладають до наривів, інфікованих ран, виразок та фурункулів. Порошком з листя присипають ділянки шкіри, уражені бешихою, одночасно приймаючи всередину настій листя по 1 чайній ложці З рази на день. Настоєм листя полощуть горло при ангіні, обмивають виразки і рани, спринцюються при запальних захворюваннях піхви, що супроводяться білями (в останньому випадку для посилення терапевтичного ефекту одночасно приймають усередину по 1 столовій ложці

настою листя 4—6 раз на день). Настоєм із суміші листя підбілу і кропиви дводомної миють голову при випаданні волосся та при лупі й свербінні шкіри. Цигарки з подрібненого листя курять при сильному кашлі зі спастичними явищами. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО—настій листя (5 г, або 1 столова ложка сировини на 200 мл окропу) по половині—третині склянки 2—3 рази на день за годину до їди (пити теплим!); сирий сік підбілу по 4—6 столових ложок на день; столову ложку суміші (порівну) листя підбілу звичайного, квіток бузини чорної, дивини густоквіткової і липи серцелистої, кореневищ пирію повзучого та коренів живокосту лікарського настоюють 8 годин на склянці окропу і п'ють при кашлі по чверті склянки 4 рази на день; столову ложку суміші квіткових кошиків підбілу звичайного, трави рути садової і споришу звичайного, взятих у співвідношенні 5:3: 10, настоюють 10 хвилин на склянці окропу і п’ють по 3 склянки на день при хворобах печінки, при висипах і плямах на тілі; настій 2 столових ложок суміші листя підбілу звичайного і подорожника великого та коріння солодки голої, взятих у співвідношенні 3:2:2, на 2 склянках окропу п’ють по півсклянки 3—4 рази на день як відхаркувальний і протикашлевий засіб. ЗОВНІШНЬО — настій листя (готують, як у попередньому прописі) для полоскання, обмивань, примочок і компресів; настій листя (50 г сировини на 1 л окропу, кип'ятити 5 хвилин, процідити) для спринцювань; 8 столових ложок суміші (порівну) листя підбілу звичайного і кропиви дводомної заварюють у 1 л окропу і одержаним настоєм миють голову тричі на тиждень.

888 ПІДЛИСТЕНЬ багаторічна коротковолосиста рослина родини хвилівникових. Те саме, що й копитняк європейський. 889 ПІДЛІСНИК ЄВРОПЕЙСЬКИЙ подлесник европейский Sanicula europaea — багаторічна трав'яниста з повзучим кореневищем рослина родини селерових (зонтичних). Стебло прямостояче, просте, 20—50 см заввишки. Прикореневі листки довгочерешкові, пальчастороз-дільні, з 3—5 оберненояйцевидними дво-, тринадрізаними пилчастими частками з зубцями, що закінчуються щетинкою; стеблові — трироздільні короткоче-решкові або сидячі, дрібні. Квітки дрібні, 5-пелюсткові, двостатеві (сидячі) і тичинкові (на квітконіжках), у головчастих суцвіттях, зібраних у 3—5-проме-невий зонтик, оточений обгорткою з ланцетних, зубчастих або перистороздільних листочків; пелюстки білі до блідо-рожевих, виїмчасті, з довгою увігнутою всередину верхівкою. Плід — двосім'янка. Цвіте у червні — липні. Поширення. Підлісник європейський поширений у Карпатах і на Правобережжі (східна межа проходить через Київ — Житомир — Вінницю — Гайсин — Ольгопіль— Ямпіль), на лівобережному Поліссі (на вододілі Дніпра та Десни) і в Криму, де росте в тінистих лісах, найчастіше поодинокими екземплярами. Сировина. Для медичних потреб використовують траву (Herba Sa-niculae) або кореневище підлісника (Rhizoma Saniculae). Траву збирають під час цвітіння рослини і сушать під укриттям на вільному повітрі або в добре провітрюваному приміщенні. Сухої трави виходить 22—23 % ■ Кореневища заготовляють рано навесні або восени. Сушать їх у теплому провітрюваному приміщенні. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. Усі частини рослини містять невивчені сапоніни. У траві, крім того, є дубильні й гіркі речовини, ефірна олія, органічні кислоти (яблучна, лимонна та інші) і вітамін С (72 мг% ). Фармакологічні властивості і використання. Підлісник європейський використовується народною медициною як кровоспинний, протизапальний, бактерицидний, болетамувальний, сечогінний і як такий, що зміцнює нервову систему, засіб. Найчастіше настій трави або відвар кореневищ вживають при кровотечах легень, шлунка, кишок