якого відходять веретеновидні м'ясисті сидячі (без звужень при основі) корені. Стебла прямостоячі, ребристі, прості, 60— 100 см заввишки. Листки голі, чергові, черешкові, двічі або тричі перисторозсічені на вузькі (до 2,5 см завширшки), ланцетні частки. Квітки правильні, двостатеві, великі (8— 13 см у діаметрі), 5—6-пелюсткові, одиничні на верхівці стебла; пелюстки інтенсивно червоні, інколи блідо-рожеві, на верхівці вищерблені. Плід складається з (2) 3—5 багатонасінних голих листянок. Цвіте у травні — червні. Поширення. Основні райони поширення півонії незвичайної — райони Східного і Західного Сибіру, де вона росте в лісах, на галявинах і узліссях. На Україні зустрічається в ботанічних садах і парках. Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують кореневище з корінням (Radix Раеопіае) і траву (Herba Раеопіае) півонії. Копати коріння можна протягом усього вегетаційного періоду, але доцільніше заготовляти коріння і траву одночасно, в період цвітіння рослини. Надземну частину (траву) відокремлюють від кореневищ. Коріння обтрушують від землі, звільняють від залишків стебел (їхня довжина не повинна перевищувати 3 см) і миють. Для відновлення заростей на ділянці, де проводять заготівлю сировини з викопуванням коріння, треба залишати не менше 35 % рослин, з яких дозволяється зрізати надземну частину, не ушкоджуючи при цьому бруньки відновлення. Повторну заготівлю сировини на тій самій ділянці прово

дять через 5 років. Зібрану сировину сушать на горищі або під укриттям на вільному повітрі. Штучне сушіння проводять при температурі 45—60° (перед сушінням сировину пров'ялюють). Готову сировину зберігають у сухому приміщенні, яке треба провітрювати. Строк її придатності — З роки. Аптеки сировину не відпускають. Хімічний склад. Коріння півонії незвичайної містить дубильні речовини (8,8%), флавоноїди (1,39 % ), до 31 % вуглеводів (крохмаль, глюкоза, сахароза), фенолглюкозид саліцин, саліцилову кислоту (0,07— 1,02 % ), ме-тилсаліцилат (0,66 % ) бензойну кислоту, ефірну олію (0,14— 1,59%), ситостерин та сліди алкалоїдів. У золі коріння виявлено велику кількість мікро- і макроелементів: стронцій (1 % ), хром, сурму, марганець, нікель, вісмут, молібден, вольфрам, титан, свинець, мідь, магній, натрій, кальцій та барій. Надземна частина рослини містить дубильні речовини, флавоноїди, сліди алкалоїдів та аскорбінову кислоту. Фармакологічні властивості і використання. У науковій медицині настойку півонії незвичайної використовують як седативний засіб при неврастенії з явищами підвищеної збудливості, при безсонні, церебральній вазопатії, фобічно-му й іпохондричному станах та при вегетативно-судинних порушеннях різного походження. Крім того, водні й спиртові витяжки коріння півонії мають знеболюючі властивості, зумовлюють підвищення кислотності шлункового соку. Суттєвого впливу препаратів рослини на функцію дихання і кров'яний тиск не відмічено. В народній медицині коріння півонії незвичайної вважається ефективним засобом при різних шлункових хворобах і поганому апетиті, від кашлю, ревматизму, при подагрі, епілепсії та при інших нервових захворюваннях і при жіночих хворобах (як засіб, що регулює місячні). Є відомості про використання народною медициною коріння півонії при злоякісних пухлинах шлунка, печінки і матки. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настойку (10 г суміші коріння і трави, взятих у співвідношенні 1:1, на 100 мл 40% -ного спирту, настоювати 7 днів) по ЗО—40 крапель (до 1 чайної ложки) 3 рази на день протягом 25—ЗО днів (при необхідності курс лікування повторюють після десятиденної перерви); настій (1 чайну ложку подрібненого коріння заливають трьома склянками окропу, настоюють 30 хвилин, проціджують) по 1 столовій ложці 3 рази на день за 10—15 хвилин до їди. Притаманні рослині токсичні властивості вимагають обережності при застосуванні її. Передозування небезпечне!

887 ПІДБІЛ ЗВИЧАЙНИЙ. мати-й-мачуха; мать-и-мачеха Tussilago farfага — багаторічна трав'яниста рослина родини айстрових (складноцвітих). Має повзуче гіллясте кореневище. Рано навесні з кореневищ виростають квіткові стебла 10— 25 см заввишки, з яйцевидно-ланцетними, гострими, здебільшого пурпурно-фіалковими, лускуватими листками. Прикореневі листки, які розвиваються після цвітіння, зібрані розеткою, мають довгі, зверху злегка жолобчасті черешки і круглясто-серцевидну, кутасто - нерівномірнозубчасту пластинку, зверху голу, зісподу — білоповстяну. Квітки золотаво-жовті, численні, в одиничних пониклих кошиках, крайові — язичкові, маточкові, плідні, розміщені в кілька рядів, решта — трубчасто-дзвониковидні, двостатеві, на вершечку п'ятизубчасті, безплідні. Плід — сім'янка. Цвіте у березні — квітні. Поширення. Підбіл звичайний росте по всій території України на глинистому грунті на схилах, у ярах і на стрімких берегах річок та як бур'ян на полях і городах. Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують листя (Folia Farfarae) і квіткові кошики (Flores Farfarae) підбілу. Кошики збирають рано навесні на початку розпукування їх, зрізуючи або обриваючи біля самої основи, листя — у кінці травня і в червні, коли воно ще порівняно невелике і верхній бік листків майже голий, а нижній має густу повсть (залишки черешків не повинні перевищувати 5 см). Зібрану сировину сушать у добре провітрюваних приміщеннях, розстилаючи тонким шаром (листки розкладають по одному, білим боком догори). Почорнілі листки і листки з плямами відкидають. Сухого листя виходить 16—17 % , сухих кошиків — 14 % . Листя підбілу є в продажу в аптеках. Строк придатності — 3 роки. Рослина включена до фар-макопей 15 країн світу. Хімічний склад. Листя підбілу містить гіркі глікозиди (до 2,63%), флавоноїди (до 160 мг% ), ситосте-рин, сапоніни, каротиноїди, органічні кислоти, дубильні речовини та вітамін С (до 250 мг% ). У квіткових кошиках є тритерпени фарадіол і арнідіол, тетра-терпен тараксантин, стигмастерин і ситостерин, вуглевод геп-такозан і дубильні речовини. Фармакологічні властивості і використання. Підбіл звичайний використовують як відхаркувальний, пом'якшувальний, протиза