човивідних шляхів (при гепатитах, холециститах, ангіохолі-тах). У народній медицині внутрішньо у вигляді відвару приймають при інтоксикаціях, спричинених туберкульозом легень, при ревматизмі та інших видах поліартритів, при порушенні менструального циклу, нервовому виснаженні, запаленнях сечового міхура і нирок, від головного болю, для лікування епілепсії та нирковокам'яної хвороби. Зовнішньо настій квітів П. з. використовують для лікування гнійних ран, виразок, синців, ревматизму, корости, спазмів м'язів кінцівок та для миття голови при вошивості. Ванни з настою П. з. використовують для лікування подагри і ревматизму. При захворюваннях шкіри, укусах бджіл використовують мазі різної концентрації (від 5 до 50 % ). Вважають, що П. з. відганяє мух, тому його доцільно садити біля тваринницьких приміщень. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій суцвіть (5— 10 г сировини на 200 мл води) по 1 столовій ложці 3—4 рази на день за 20 хвилин до їди; настій суцвіть (для дорослих — 3 столові ложки на 2 склянки холодної! води, для дітей — 1 чайна \ожка на 1 склянку холодної! води; настоюють кілька годин) по 1 склянці вранці і ввечері при аскаридах і гостриках; настойку суцвіть (50 г на 200 мл мускатного вина, настоюють 8 днів при кімнатній температурі без доступу світла) по ЗО—40 мл вранці і в обід після їди; настойку суцвіть (25 г на 100 г 70 % -ного спирту) по ЗО—40 крапель 3 рази на день; порошок із квіток по 2—3 г на прийом 2—3 рази на день. ЗОВНІШНЬО—настій суцвіть (1 столова ложка на 400 мл окропу, настоюють 2 години, проціджують) для миття голови при себореї (курс лікування — 10—12 процедур, через день). Передозування препаратів П. з. призводить до отруєнь. ПРОТИПОКАЗАНО вживати П. з. при вагітності!

879 ПИРІЙ ПОВЗУЧИЙ пырей ползучий Elytrigia repens, синонім — Ag-ropyrum repens — багаторічна трав'яниста рослина родини злакових. Має повзуче гіллясте тонке циліндричне горизонтальне кореневище, 2—4 м завдовжки. Стебло (соломина), пряме, рідше висхідне, голе, гладеньке, 50—125 см заввишки. Листки чергові, голі, цілокраї, складаються з плоскої лінійної пластинки і довгої розщепленої піхви, на межі яких є короткий білий плівчастий язичок. Квітки дрібні, двостатеві, зелені, зібрані по 4—7 у сидячі колоски, що утворюють на верхівці стебла складний колос. Колоскові луски ланцетні або видовжені, гострі, з 5—7 жилками, при основі з поперечною борозенкою, гладенькі або шорсткі. Нижня квіткова луска ланцетна, гола, тупувата, загострена або з коротким остюком на верхівці та з 5 жилками на спинці. Плід — зернівка. Цвіте у червні — липні.

Поширення. Пирій повзучий росте по всій території України на луках, уздовж доріг, на степових схилах, серед чагарників, як злісний бур'ян на полях, городах і в садах. Заготівля і зберігання. З лікувальною метою використовують кореневища пирію (Rhizoma Gra-minis). Заготовляють кореневища рано навесні або восени, обтрушуючи їх від землі, потім обрізують корінці і стебла, миють у холодній воді і сушать на вільному повітрі (на сонці або під наметом), розстеливши тонким (1—2 см завтовшки) шаром на тканині чи папері й час від часу перемішуючи. Сухих кореневищ виходить 33—34 % . Висушені кореневища ріжуть на дрібні (не більше 1 см) кусочки і зберігають у щільно закритих банках або бляшанках. Траву пирію (Herba Graminis) використовують свіжою, у вигляді соку. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. Кореневище пирію містить полісахарид тритицин (до 10%), слизові речовини (до 10%), фруктозу (до 4 % ), маніт (до 3 % ), мезоінозит, левульозу, фенольну сполуку авенін, жирну (1,5% ) і ефірну олію, тритерпен, агронірен, яблучну кислоту; вітамін С (до 156 мг% ), каротин (до 85 мг% ), кремнієву кислоту та інші речовини. Фармакологічні властивості і використання. Ґаленові препарати пирію виявляють відхаркувальну, протизапальну і сечогінну дію, сприяють відновленню порушеного обміну речовин. Застосування пирію показане при подагрі, ревматизмі, нирковокам'яній хворобі, циститах, запаленні передміхурової залози, каменях у жовчному міхурі, гастриті, ентероколіті та при набряках серцевого походження. Болетамувальні властивості пирію використовуються при подагричних ломотах, ревматизмі, люмбаго і наслідках артриту, а обволікаючі й пом'якшувальні — при кашлі. Препарати пирію вважаються ефективними й при рахіті, фурункульозі, золотусі, хронічній екземі та при інших шкірних захворюваннях (для посилення терапевтичного ефекту заразом 1—2 рази на тиждень приймають ванни з відваром кореневищ). Рідше відвар кореневищ вживають як м'який послаблюючий і потогінний засіб та при безплідді. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — відвар кореневищ (2 столові ложки сировини на 500 мл окропу, варити 10 хвилин) по півсклянки 4 рази на день до їди; сік із свіжої трави по півсклянки 1—2 рази на день при каменях у жовчному міхурі. ЗОВНІШНЬО — ванни з відвару кореневищ (50 г сировини на 5—10 л води).