ГоловнаРусские названияУкраїнськи і народні назвиЛатинськи назвиХвороби - лікуванняБіологічно активні речовини лікрських травСтатті

 

Попередня сторінка

їх від гілок. Зібрані бруньки сушать у затінку на протязі або в теплому провітрюваному приміщенні, розкладаючи їх тонким (1—2 см завтовшки) шаром на тканині або папері й періодично перемішуючи. Молоде повністю розвинене листя використовують свіжим або сушать. Рослина неофі-цинальна.

Хімічний склад. Усі частини рослини (кора, бруньки, листя) містять глікозиди (саліцин, саліцил-популозид, популін та ін.), ефірну олію, органічні кислоти, дубильні, гіркі й інші речовини. У свіжому листі є значна кількість аскорбінової кислоти (471,3 мг% ) і каротину (43,1 мг% ). Фармакологічні властивості і використання. Препарати осики мають потогінні, жарознижуючі, протизапальні, знеболюючі, пом'якшувальні, в'яжучі й сечогінні властивості. Настій або відвар бруньок дають усередину при поліартриті, подагрі, ревматизмі, геморої, гострому й хронічному запаленні сечового міхура, мимовільному і болючому (особливо під час вагітності й після операцій) сечовипусканні, у разі збільшення простати і як жарознижуючий засіб при гарячці. При гастритах, циститах, геморої й дизентерії бруньки можна вживати й у вигляді настойки. Для місцевого лікування бруньки осики застосовують у вигляді мазі й настойки: мазь використовують для гоєння ран, хронічних виразок і опіків, для розм'якшування гемороїдальних вузлів, для розтирання при подагрі й ревматизмі; настойку — як протизапальний і антисептичний засіб. Відвар кори рекомендують при гастриті, диспепсії й проносі, як засіб, що збуджує апетит і поліпшує травлення. Подрібнене свіже або сухе листя використовують для припарок при ревматизмі, подагричному та гемороїдальному болі, а вижатим із листя соком змазують лишаї Та бородавки.

Лікарські форми і застосування.

ВНУТРІШНЬО — дві чайні ложки подрібнених бруньок заливають двома склянками окропу, настоюють 15 хвилин, проціджують і випивають усю дозу за день; згущений відвар бруньок або кори (45 г подрібненої сировини варять у 500 мл води, поки рідина не випарується наполовину, проціджують, підсолоджують на смак медом або цукром) по чверті склянки 3 рази на день; настойку бруньок (готують на 40 % -ному спирті або горілці у співвідношенні 1:10) по 20—ЗО крапель 3 рази на день.

ЗОВНІШНЬО — мазь (1 частина сировини у вигляді порошку на 4 частини коров'ячого масла або вазеліну) і настойку (готують на 40 % -ному спирті або горілці у співвідношенні 1:5) із бруньок та компреси з розпареного листя (2—3 ложки подрібненого листя загортають у марлю, занурюють в окріп

і прикладають до уражених ділянок тіла).
 

804

ОСОКА ПАРВСЬКА

осока парвская Сагex brevicollis — багаторічна трав'яниста зимовозе-лена щільно- (на відкритих місцях) або пухкодерниста (в лісах) рослина родини осокових. %Має косе, міцне, розгалужене кореневище, вкрите шорсткими лусками. Стебла сплюснуто-тригран-ні, ЗО—45 см заввишки, у верхній частині шорсткі, в нижній третині — облистнені, при основі одягнені бурими розщепленими на волокна листковими піхвами. Листки трирядні, лінійні (5—7 см завширшки і 40—50 см завдовжки), зелені з сизуватим відтінком, жолобчасті, з двома жилками і загорнутими наспід краями. Квітки одностатеві (рослини однодомні), без оцвітини, зібрані в 2—3 розсунуті колоски. Верхній колосок тичинковий, коричневий, булавовидний, 1,5—2 см завдовжки. Нижні колоски маточкові, зеленаво-коричневі, яйцевидні, 1,5—2,5 см завдовжки, на прямих міцних шорстких ніжках, що виходять з пазух приквіткових листків; покривні луски з шиловидним вістрям, каштанові, посередині зелені, з трьома жилками. Плід — горішок, що міститься в оберненояйцевидному, круглястому (до 5 мм завдовжки), жовтаво-зеленому, з невиразними жилками, вкритому негустими щетинками мішечку, звуженому на верхівці в короткий іржавий, з шорстким краєм носик. Цвіте у квітні.

Поширення. Осока парвська росте в листяних лісах Західного, Правобережного і Лівобережного Лісостепу України.

Заготівля і зберігання. До 1983 року траву осоки парвської використовували в науковій медицині як сировину для виготовлення препарату бревіколіну. В народній медицині з лікувальною метою використовують сушені кореневища і коріння рослини, які заготовляють пізно восени.

Хімічний склад. Усі частини рослини містять алкалоїди бревіко-лін (у корінні — 50 % і в листі — 95 % ), бревікарин (відповідно 45 і 4 % ) і гарман (5 % і 1 % ). Фармакологічні властивості і використання. Головною діючою речовиною осоки парвської є алкалоїд бревіколін, який виявляє спазмолітичну й гіпотензивну дію, підвищує тонус і посилює скорочення матки й кишечника, стимулює дихання, здійснює фармакологічну денервацію органів (не впливаючи на виконавчі органи безпосередньо, зменшує надходження до них нервових імпульсів по симпатичних і парасимпатичних нервах). Бревіколіну гідро-хлорид застосовували (у 1983 році препарат виключено з Державно-
 

го реєстру лікарських засобів) для стимулювання родової діяльності та при маткових кровотечах після аборту і пологів. Рідше його використовували для лікування гіпертонічної хвороби, лівошлуноч-кової недостатності, бронхіальної астми та облітераційного ендартеріїту. В народній медицині препарати осоки парвської використовують при гіпертонічній хворобі, бронхіті, різних висипах, фурункульозі, алергії, подагрі й ревматизмі.

Лікарські форми і застосування.

ВНУТРІШНЬО — настій кореневищ з корінням (2 чайні ложки сировини на 400 мл окропу, настоюють 8 годин, проціджують) по півсклянки 3 рази на день; згущений відвар кореневищ з корінням (30 г сировини на 650 мл води, варять у закритій посудині доти, поки не випарується третина рідини, одержаний відвар настоюють ще 2 години, проціджують) по чверті склянки 3 рази на день.
осока парвская

 

Наступна сторінка