куліті, від кашлю, як спазмолітичний засіб при шлунково-кишкових захворюваннях, зокрема при гастралгії, коліках і проносі, як послаблюючий засіб при геморої та як засіб, що має потогінні, відхаркувальні й сечогінні властивості. Зовнішньо, як антибактеріальний і в'яжучий засіб, настій листя використовують у вигляді компресів, примочок, обмивань і полоскань при гнійних ранах, виразках, лишаях і хворобах горла. Свіже потовчене листя прикладають до виразок, гнійних ран і ран, що кровоточать. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій із листя (1 столову ложку сировини настоюють 1—2 години на склянці окропу, проціджують) по 1—2 столові ложки 3—4 рази на день. ЗОВНІШНЬО — компреси, примочки, обмивання і полоскання настоєм із листя (готують, як у попередньому прописі).

796 ОМАН ВИСОКИЙ, дивосил; девясил высокий Inula helenium — багаторічна трав’яниста рослина родини айстрових (складноцвітих). Має товсте, м'ясисте кореневище з численними довгими коренями. Стебла міцні, прямі, рубчасті, 1—2 м заввишки, у верхній частині розгалужені, внизу розсіяно-, вгорі — густожорстко-волосисті. Листки чергові, цілісні, нерівномірнозубчасті, великі (до 50 см завдовжки і 18—25 см завширшки), зверху жорстковолосисті, знизу — сіроповстисті; приземні — черешкові, еліптично-ви-довжені; стеблові — сидячі, ви-довженояйцевидні, загострені, з серцевидною, напівстеблообгорт-ною основою. Квітки жовті, зібрані у великі (6—8 см у діаметрі) кошики, що утворюють на верхівці стебла щитковидне суцвіття', крайові язичкові квітки — жіночі, з вузьколінійним тризубчастим язичком; серединні — двостатеві, трубчасті. Плід — сім'янка. Цвіте у червні — серпні (іноді — у вересні). Поширення. Оман високий росте розсіяно майже по всій території України. Полюбляє узлісся, чагарники, лісові луки, береги річок, вологі місця. Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують кореневище і корені (Rhizoma cum radicibus Inulae helenii) оману. Заготовляють їх восени, залишаючи на кожні 10 м2 по одній добре розвиненій рослині для відновлення заростей. Викопані кореневища і корені одмивають від землі, розрізають на куски завдовжки 10—15 см, розщеплюють при необхідності вздовж, пров'ялюють 2—3 дні на вільному повітрі, а в сиру погоду — під укриттям, після чого досушують у добре провітрюваних приміщеннях або в сушарках при температурі, не вищій за 40°. Сировину можна сушити й на сонці. Сухої сировини виходить 29—ЗО % . Строк придатності — 3 роки. Сировина є у продажу в аптеках. Хімічний склад. Кореневище і корені оману високого містять інулін (до 44 %) та інші полісахариди (псевдоінулін, інуленін), смоли, камедь, сліди алкалоїдів, ‘ сапоніни, органічні кислоти й ефірну олію (до 4,3%), у складі якої є біциклічні сесквітерпенові і лактони (алантолактон, ізоаланто-лактон, дигідроалантолактон), І алантол, проазулен і а-токоферол. Фармакологічні властивості і використання. Галенові препарати t оману високого розріджують мокротиння, полегшують відхаркування і зменшують надмірне ви-і ділення з слизових оболонок

дихальних шляхів, збуджують апетит і поліпшують травлення, зменшують секреторну активність кишечника і регулюють його моторику, виявляють стимулюючу дію на процес утворення жовчі і на вихід її у дванадцятипалу кишку, нормалізують загальний обмін речовин в організмі, сприятливо впливають на хворих з туберкульозом легень (зменшується кількість харкотиння, заспокоюється кашель, припиняється виділення бацил Коха, зменшуються катаральні явища, збільшується вага і кращає загальне самопочуття хворих), виявляють збудний вплив на дихання, дещо підвищують діурез і потовиділення, мають глистогінні й антимікробні властивості, регулюють місячні. Застосування галенових препаратів оману показане і дає добрий терапевтичний ефект при гострих і хронічних захворюваннях дихальних шляхів (бронхіти, трахеїти, катари верхніх дихальних шляхів, кашель з виділенням мокротиння) і при грипі, при хворобах шлунково-кишкового тракту (гастрити, ентероколіти, проноси неінфекційного походження, відсутність апетиту, мляве травлення, погане й часте відригування, метеоризм, геморой), печінки і нирок, при глистяній інвазії та гіпоменструальному синдромі. Широко використовують препарати оману високого і в народній медицині. Крім усіх вищезазначених випадків, їх дають усередину при гіпертонії, бронхіальній астмі, туберкульозі легень, жовтяниці, водянці, нирковокам'яній хворобі, легких формах цукрового діабету, ревматизмі, радикуліті, золотусі, простатиті й маткових кровотечах, як засіб, що допомагає уникнути передчасних родів, та як депуративний засіб при захворюваннях шкіри. З готових аптечних препаратів застосовують алантон, запропонований для лікування виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки. Застосовують оман і як зовнішній засіб. Мазі або настій на олії застосовують при корості, екземі й нейродермітах. Відваром полощуть ротову порожнину і горло при запальних процесах, промивають рани, які довго не загоюються (але не мокнуть!). У гомеопатії оман високий застосовують як матковий засіб. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — відвар кореневищ і коренів (1 столова ложка сировини на 200 мл окропу) приймають теплим по півсклянки 2—3 рази на день за 1 годину до їди; алантон (Allantonum) по 0,1 г тричі на день після їди протягом 6—8 тижнів; настойку (готують на 70 % -ному спирті у співвідношенні 1 : 4) по 25 крапель 3 рази на день до їди; вино оманове (100 г сировини на 1 л червоного вина, настоюють 8 днів,