проціджують) по чверті склянки перед їдою як загальнозміцнюючий і як такий, що збуджує апетит, засіб; 1 чайну ложку суміші (порівну) кореня оману високого і трави чебрецю плазкого заварюють як чай в 1 склянці окропу і приймають по 1 чайній ложці через кожні 2 години при коклюші; 20 г суміші (порівну) коріння оману високого і лопуха справжнього настоюють 1 годину на склянці окропу, проціджують і п'ють по 1 столовій ложці 3 рази на день при ревматизмі; настій суміші (порівну) коріння оману високого і тирличу жовтого, трави деревію звичайного (3 чайні ложки суміші на 500 мл окропу, варити 10 хвилин) приймають по 2 склянки на день ковтками при анемії та хлорозі. ЗОВНІШНЬО — мазі для змащування уражених ділянок тіла: а) суміш (порівну) свинячого сала, вазеліну і риб'ячого жиру змішують з порошком із коріння оману у співвідношенні 2:1; б) 50 г подрібненого коріння оману варять 20 хвилин в 100 мл води, проціджують і одержаний відвар змішують з 50 г свинячого сала; в) подрібнене коріння оману змішують з свинячим салом у співвідношенні 1 : 10, варять 15 хвилин, проціджують; настій на рослинній олії (готують у співвідношенні 1 : 10, настоюють на сонці 2 тижні); відвар (готують, як у попередньому прописі) для компресів, промивання, примочок і полоскання.

797 ОМЕГ ВОДЯНИЙ омежник водяной Oenanthe aquatica — багаторічна трав'яниста кореневищна болотна або водяна рослина родини зонтичних. Стебло біля основи потовщене, порожнисте, дуже розгалужене, борозенчасте, 50—150 см заввишки. Занурені у воду листки двічі-тричі перисто-розсічені, з нитковидними кінцевими частками; надводні — двічі-тричі перисторозсічені з колінчасто відігнутою донизу пластинкою і яйцевидними перистонадрізани-ми частками. Нижні листки довго-черешкові, верхні — короткоче-решкові або сидячі. Квітки білі, дрібні, правильні, у складних зонтиках без обгортки. Крайові квітки в зонтичку часто тичинкові. Плід — двосім янка. Цвіте у червні — вересні. Поширення. Росте по всій території України на болотах і вологих луках, по берегах річок, ставків та озер. Сировина. Використовують спілі плоди свіжими (Semen Phelandri). Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. У плодах омегу водяного є смоли, до складу яких входить енантотоксин, воскові речовини (2,3 % ), близько 20 % жирної олії, галактани, маналін, андрол, фенадрол, 1—2,5 % леткої олії, яка на 80 % складається з феландрену. Фармакологічні властивості і використання. Препарати омегу водяного виявляють потогінну, відхаркувальну, сечогінну та дезинфікуючу дію, зменшують бродіння і метеоризм. Раніше в аптеках з плодів омегу водяного готували екстракти, сиропи та спиртову настойку, які використовували як відхаркувальний засіб при катарах і туберкульозі. В народній медицині омег водяний використовують при хронічному циститі, каменях нирок та сечового міхура. Лікарські форми і застосування. Протягом дня 1—3 г порошку з плодів омегу водяного приймають усередину невеличкими порціями з медом; настій плодів (5—10 г на 1 л води) п'ють по півсклянки 6 раз на день. Уся рослина отруйна! Особливо небезпечні корені.

798 ОМЕЛА БІЛА омела белая Viscum album — багаторічний напівпаразитичний вічнозелений кулястої форми кущик родини омелових. Гілки голі, зеленаво-жовті, циліндричні, дерев'янисті, вилчасторозгалужені, у вузлах потовщені і дуже крихкі. Листки супротивні, шкірясті, цілокраї, еліптичновидовжені, сидячі, жовто-зелені. Квітки одностатеві (рослини дводомні), жовті, сидячі, зібрані по 3—6 у головчасті суцвіття в розвилках гілок. Плоди ягодоподібні, білі, кулясті або короткоовальні, з трохи вдавленою верхівкою. Цвіте у березні — квітні. Поширення. Омела біла паразитує на листяних (тополя, клен, береза, верба, липа, дуб, в'яз, груша, яблуня), рідко — хвойних породах, закріплюючись на них присосками, через які живиться за рахунок дерева, на якому оселилася. Трапляється в лісостепових районах, на Поліссі, зрідка на півночі Степу та в Криму. Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують молоді гілки з листям (Stipites Visci cum foliis). Заготовляють сировину пізно восени і взимку, використовуючи для цього секатори або гачки. Сушать сировину під наметами або в теплих провітрюваних приміщеннях, розстилаючи її тонким (3—5 см завтовшки) шаром на тканині або папері. Штучне сушіння проводять при температурі 40—50 °. Сухої сировини виходить 37—39 % . Зберігають у щільно закритих банках чи бляшанках у сухому темному місці. Хімічній склад. Омела біла містить 0,03—0,10 % віскотоксину (біла аморфна речовина, що складається з великої кількості амінокислот і цукрів), а- і р-віскол, вісцерин, олеанолову і урсолову кислоти, холін і його похідні (ацетилхолін, пропіонілхолін), аміни (віскалін, віскальбін, тирамін та ін.), спирти (пініт, квебрахіт та ін.), флавоноїди (кверцетин, рамнетин, ізорамнетин, рамназин-3-глюкозид, флавоядоринін А і В, гомофлавоядоринін В тощо), жирну олію, аскорбінову кислоту, каротин, смолисті речовини й мінеральні солі. Фармакологічні властивості і використання. Галенові препарати омели мають гіпотензивні, седативні, в'яжучі, кровоспинні й глистогінні властивості, посилюють діурез і виділення продуктів азотистого обміну. За експериментальними даними очищений екстракт омели виявляє цитолітичну дію. В науковій медицині настій трави омели дають пити при гіпертонічній хворобі 1—2-ї стадій,