|
ми, боковими, відігнутими назовні лопатями, з великою білою або
рудуватою лопатовидною середньою лопаттю, майже дорівнює трубочці
віночка. Плід — двогнізда коробочка. Цвіте у липні — серпні. Поширення.
Наперстянку шерстисту вирощують у спеціалізованих радгоспах як лікарську
рослину. Заготівля і зберігання. Див. статтю Наперстянка пурпурова.
Хімічний склад. Листя наперстянки шерстистої містить 0,5—1 % серцевих
глікозидів, серед яких головними є ланатозиди А, В і С (в процесі
сушіння і зберігання від дії ферментів ланатозиди А, В і С
перетворюються на вторинні, стійкіші глікозиди-ДИГІТОКСИН, гітоксин і
дигоксин). В незначній кількості листя містить і інші глікозиди:
ланатозиди D і Е, строспезид, одорозид, гіторин, глюкогіторин,
веродоксин тощо. Крім того, у листі є стероїдні сапоніни дигітонін і
тигонін. Фармакологічні властивості і використання. Діючими речовинами
наперстянки є глікозиди серцевої дії. З індивідуальних глікозидів у
медичній практиці застосовують дигоксин, ланатозид С (целанід) і
ацетилдигітоксин, а новогалено-вий препарат лантозид являє собою
спиртовий розчин суми глікозидів, виділених із листя рослини. За
фізіологічною дією глікозиди наперстянки шерстистої близькі до
глікозидів наперстянки пурпурової; їхня головна відмінність полягає в
дещо швидшому всмоктуванні, меншому кумулятивному ефекті, виразнішій
діуретичній дії. Через отруйність наперстянки шерстистої лікування нею
провадить лікар.
Самолікування небезпечне! Лікарські форми і застосування. Дигоксин (Digoxinum)
призначають перорально і парентерально (внутрішньовенно) для купірування
приступів па-роксизмальної тахікардії й при тяжких формах порушення
кровообігу. Всередину дигоксин дають у 1-й день по 0,25 мг (1 таблетку)
4—5 раз через рівні проміжки часу (1—1,25 мг на добу), а в наступні дні
— по 0,25 мг 3—1 раз на добу. Дозу уточнюють щодня, керуючись
показниками електрокардіограм, дихання та діурезу. Залежно від ефекту
дозу повторюють або поступово зменшують її. Після досягнення необхідного
терапевтичного ефекту переходять на лікування підтримуючими дозами: 0,5—
0,25—0,125 мг на день. Дози для дітей треба добирати строго
індивідуально. Орієнтовно для «насичення» препарат використовують з
розрахунку 0,05— 0,08 мг/кг і цю кількість вводять за
1—2 дні (метод швидкої дигіталізації) або за 3—5 днів, а при повільному
«насиченні» — за 6—7 днів. Внутрішньовенно дигоксин дорослим призначають
у дозі 0,25—0,5 мг (вводять повільно в 10—20 мл 20 % -ного чи 40 % -ного
розчину глюкози або ізотонічного розчину натрій-хлориду). В перші дні
впорскують 1—2 рази на день, у наступні 4—5 днів — по 1 разу на день,
|
після чого переходять на приймання
препарату всередину в підтримуючих дозах. Найвища добова доза дигоксину
для дорослих— 1,5 мг. У хворих з нирковою недостатністю дозу дигоксину
зменшують приблизно в два рази. Целанід (Celanidum) призначають
перорально і внутрішньовенно при гострій і хронічній недостатності
кровообігу
2-го і 3-го ступенів, тахісистолічній формі миготіння передсердь та при
су-правентрикулярній формі пароксиз-мальної тахікардії. Всередину дають,
починаючи з 0,25—0,5 мг (1—2 таблетки) або 10—25 крапель 0,05 % -ного
розчину
3—4 рази на добу. Після досягнення терапевтичного ефекту (на 2—3-й день
при внутрішньовенному введенні або на 3—5-й день при прийомі всередину)
добову дозу зменшують до підтримуючої: 0,4—0,2 мг (2—1 мл 0,02 % -ного
розчину) внутрішньовенно або 0,5— 0,25 мг (2—1 таблетку) чи 40—20—10
крапель 0,05 % -ного розчину всередину. При тривалій підтримуючій
терапії призначають усередину по півтаблетки двічі на день. Найвищі дози
для дорослих усередину: разова — 0,0005 (0,5 мг), добова— 0,001 г (1 мг);
у вену: разова — 0,0004 г (0,4 мг), добова — 0,0008 г (0,8 мг).
Ацетилдигітоксин (Acetyldigitoxinum) призначають перорально і
внутрішньовенно при тих самих захворюваннях, що й целанід. Усередину
дають у перші
З—5 днів по 0,4—0,8 мг (2—4 таблетки по 0,2 мг) на добу, потім дозу
зменшують (залежно від ефекту) до 0,3— 0,2—0,1 мг на добу.
Внутрішньовенно впорскують по 2—4 мл 0,01 % -ного розчину (вводять
повільно в 10 мл ізотонічного розчину хлориду натрію або крапельно в 5 %
-ному розчині глюкози). Після одержання терапевтичного ефекту переходять
на приймання препарату всередину.
Лантозид (Lantosidum) застосовують головним чином в амбулаторній
практиці для підтримуючої терапії при хронічній недостатності кровообігу
1, 2 і 3-го ступенів, що супроводиться тахікардією, тахіаритмією і
миготінням передсердь. Усередину дають по 15—20 крапель 2— З рази на
день. У разі неможливості перорального прийому (при виникненні
диспепсичних явищ) препарат призначають ректально в клізмах (20—ЗО
крапель у 20 мл ізотонічного розчину хлориду натрію). Найвищі дози для
дорослих усередину: разова — 25 крапель, добова — 75 крапель.
Протипоказання для препаратів наперстянки шерстистої такі самі, як і для
препаратів наперстянки пурпурової. |
674 НАСТУРКА
багаторічна (в культурі — однорічна) трав'яниста рослина родини
красолевих. Те саме, що й красоля велика.
765
НАСТУРЦІЯ ЛІКАРСЬКА
наперстянка шерстистая Nasturtium officinale — багаторічна трав'яниста
рослина родини капустяних (хрестоцвітих) заввишки 10—бо см. Стебла
висхідні, порожнисті, гранчасто-бо-розенчасті, розгалужені. Листки
чергові, перистороздільні, з двома — трьома (у нижніх) або двома —
п'ятьма (у верхніх) парами бокових сегментів; бокові сегменти еліптичні,
сидячі, а верхівковий — яйцевидний, овальний або округлий, при основі
серцевидний, з окремим черешком. Квітки |
