глікозидлютеолін), холін, органічні кислоти та інші сполуки. Фармакологічні властивості і використання. Діючими речовинами наперстянки пурпурової є глікозиди серцевої дії. Найактивніша терапевтична роль належить ди-гітоксину й гітоксину. Особливістю глікозидів наперстянки пурпурової (рівною мірою це стосується й інших видів наперстянки) є їхня здатність посилювати скорочення серцевого м'яза, одночасно зменшуючи їх кількість, що сприяє, з одного боку, кращому відпочинку серця, а з другого — більшому його кровонаповненню. Це зумовлює збільшення об'єму крові, що виштовхується в аорту, прискорення течії крові, зниження венозного тиску. Внаслідок нормалізації гемодинаміки й розширення ниркових судин відчутно збільшується сечовиділення, що приводить до зникнення або зменшення набряків. За фізико-хіміч-ними властивостями глікозиди наперстянки належать до групи лі-пофільних глікозидів. Вони добре всмоктуються і не руйнуються в шлунково-кишковому тракті, швидко вступають у взаємодію з білками плазми, отже є досить ефективними при прийманні всередину (у разі неможливості введення у шлунок, наприклад, при блюванні, їх вводять ректально). їхня дія починає проявлятися через 2—4 години, досягає максимуму через 8—12 годин, а повністю припиняється через 14— 21 день. Порушення видільної функції нирок мало впливає на екскрецію глікозидів, оскільки з сечею вони виділяються в незначній кількості. Після всмоктування в кишечнику значна кількість їх надходить у печінку й виділяється з жовчю, а потім знову реабсор-бується в шлунково-кишковому тракті. Одночасна наявність відмічених властивостей дає повне право називати наперстянку «королем серцевих засобів». Показаннями до призначення препаратів є хронічна серцева недостатність різного походження, парок-сизмальна тахікардія. Слід пам'ятати, що препарати наперстянки мають високу кумулятивну здатність і токсичність, а тому приймати їх можна тільки за призначенням лікаря. Лікарські форми і застосування. Порошок з листя наперстянки пурпурової (Pulvis foliorum Digitalis) призначають усередину дорослим по 0,05— 0,1 г на прийом 3—4 рази на день (після досягнення необхідного ефекту — сповільнення пульсу, збільшення сечовиділення, зменшення задишки — призначають підтримуючу дозу, яку добирають індивідуально). Дітям призначають від 0,005 до 0,06 г на прийом залежно від віку: до 1 року — по 0,005—-0,01 г; від 2 до 5 років — по 0,02—0,03 г; від 6 до 12 років — по 0,03—0,06 г на прий-

ом. Найвищі дози для дорослих: разова 0,1 г, добова 0,5. Найвищі дози для дітей: віком до 6 місяців — разова 0,005 г добова — 0,02 г; від 6 місяців до 1 року — разова 0,01 г, добова — 0,04 г; віком 2 роки — разова 0,02 г, добова — 0,08 г; 3—4 роки— разова 0,03 г, добова — 0,12 г; 5—6 років — разова 0,04 г, добова — 0,16 г; 7—9 років — разова 0,05 г, добова—0,2 г; 10—14 років — разова 0,05—0,075 г, добова —0,2—0,3 г. У разі неможливості перорального прийому препарат призначають ректально в свічках. Настій із листя наперстянки (Infusum foliorum Digitalis) — 0,5—1 г сировини на 180 мл води, призначають по 1 столовій ложці 3—4 рази на день. Настій для дітей готують з розрахунку 0,1— 0,4 г листя на 100 мл води і дають по 1 чайній — 1 десертній ложці 3—4 рази на день. У разі неможливості перорального прийому настій призначають ректально в клізмах. Дигітоксин (Digitoxinum) призначають усередину у вигляді таблеток, що містять по 0,1 мг препарату. У зв’язку з високою кумулятивною здатністю дигітоксину лікування цим препаратом здійснюють з урахуванням індивідуальних особливостей кожного хворого. Разом з тим існують і загальноприйняті схеми застосування дигітоксину. Найуживаніша з них така: в 1-й день — 6—8 таблеток по 0,1 мг (4 таблетки відразу і по 1—2 таблетки через кожні 6—8 годин), у 2-й і 3-й дні — по 4—5 таблеток. Після досягнення необхідного ефекту (сповільнення пульсу, збільшення сечовиділення, зменшення задишки) призначають підтримуючу дозу (і таблетку на день або чергують: один день — 2 таблетки, другий день — 1 таблетку). Хворим з явищами диспепсії або застою у ворітній вені дигітоксин призначають у свічках (Suppositoria Digitoxini 0,00015). Вводять у пряму кишку по 1—2 свічки 1—2 рази на день протягом перших 2—5 днів з наступним зменшенням дози до 1—2 свічок на день (дозу треба добирати індивідуально!). Найвищі дози дигітоксину для дорослих усередину: разова — 0,5 мг, добова — 1 мг. Гітоксин (Gitoxinum) призначають усередину, починаючи з 0,0002—0,0004 г на добу з наступним зменшенням дози до 0,0002—0,0001 г на добу. Після досягнення необхідного ефекту добирають індивідуальну підтримуючу дозу. Кордигіт (Cordigitum) призначають усередину по 1/2—1 таблетці 2—4 рази на день або по 1 свічці 1—2 рази на день. Кумулятивний ефект кордигіту значно менший, ніж у дигітоксину. Приймати препарати наперстянки протипоказано при органічних змінах у серці, зокрема в разі переродження серцевого м'яза та вираженого атеросклерозу, а також при ендокардиті зі схильністю до емболії.

763 НАПЕРСТЯНКА ШЕРСТИСТА наперстянка шерстистая Digitalis lanata — багаторічна (в культурі — дворічна) трав'яниста рослина родини ранникових. Стебло пряме, мало розгалужене, здебільшого темно-лілове, 60—150 см заввишки. Прикореневі й нижні стеблові листки 6—12 (20) см завдовжки і 1,5— 3,5 см завширшки, видовжено-яйцевидні, вкриті, як і верхні стеблові листки, залозистими волосками, здебільшого цілокраї, рідше по краю трохи хвилясті або дрібнозубчасті; верхні стеблові листки ланцетні, 4—10 см завдовжки, сидячі, гострі, поступово зменшуються і переходять у приквітки. Квітки двостатеві, неправильні, на коротких квітконіжках у пазухах видовженоланцетних приквітків, зібрані в пірамідальне, довге, густе, різнобічне гроно. Віночок трубчасто-дзвониковидний, 20—ЗО мм завдовжки, коротко-двогубий; трубочка віночка кулясто здута, буро-жовта, з ліловими жилками; верхня губа неглибоко розсічена на дві трикутні, відігнуті догори лопаті, нижня губа — з маленькими, трикутни-