761 НАПЕРСТЯНКА ВЕЛИКО-КВІТКОВА наперстянка крупноцветковая Digitalis grandiflora — багаторічна трав'яниста рослина родини ранникових. Стебло пряме, просте, 40—100 см заввишки. Листки чергові, великі (5—20 см завдовжки і 2—5 см завширшки), видовженоеліптичні або яйцевидно-ланцетовидні, дрібнопилко-виднозубчасті; прикореневі — при основі звужені в короткий черешок, стеблові — напівстеблооб-гортні, сидячі, по головній жилці залозисто-пухнасті. Квітки двостатеві, трохи неправильні, горизонтально відхилені або пониклі, зібрані в довге однобічне гроно; віночок трубчасто-дзвониковид-ний короткодвогубий, 3—4 см завдовжки, блідо-жовтий, усередині — з буруватими жилками, зовні — разом з чашечкою залозисто-пухнастий, майже в 4 рази більший за чашечку. Плід — двогнізда коробочка. Цвіте у червні — серпні.

Поширення. Наперстянка велико-квіткова росте на Поліссі, в північній частині Лісостепу та в Карпатах у мішаних і листяних лісах, серед чагарників. Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують листя наперстянки (Folium Digitalis grandiflorae). Заготовляють стеблові (у рослин другого і наступних років життя) і прикореневі (у рослин першого року життя) листки відповідно у червні- липні та в серпні — вересні. Відразу після збирання листки сушать у затінку на протязі або в сушарках при температурі 55—60 °. Сухого листя виходить 19—20 % . Готову сировину треба зберігати в сухому! приміщенні без доступу світла. Строк придатності — 2 роки (підлягає щорічному переконт-ролю!). Хімічний склад, фармакологічні властивості і використання, лікарські форми і застосування — усе так, як у статті Наперстянка пурпурова.

762 НАПЕРСТЯНКА ПУРПУРОВА наперстянка пурпурная Digitalis purpurea — дворічна трав'яниста рослина родини ранникових. Стебло пряме, мало розгалужене, рідше просте, сіроповстисте, 50—150 см заввишки. Листки прості, по краю зубчасто-зарубчасті, зморшкуваті, з обох боків вкриті м’якими волосками; прикореневі листки на довгих крилатих черешках, яйцевидні або яйцевидно-ланцетні, гострі, 12-—20(30) см завдовжки і 3—7 см завширшки, зібрані в розетку; стеблові листки — чергові; нижні — черешкові, верхні — сидячі і поступово переходять у приквітки. Квітки двостатеві, неправильні, пониклі, сидять у пазухах приквіткових листків по одній і утворюють однобічне гроно завдовжки 50—80 см і більше. Віночок двогубий, трубчасто-дзвониковидний, 4—5 см завдовжки і 2—3 см завширшки, зовні пурпуровий, рідше — рожевий або білий, на внутрішній поверхні має темно-червоні плями з білою облямівкою; верхня губа широка, коротка, закруглена, цілісна або трохи виїмчаста, нижня — трилопатева (середня лопать витягнута, з внутрішнього боку — з пучком густих довгих волосків). Плід — двогнізда коробочка. Цвіте у червні — липні. Поширення. Наперстянку пурпурову вирощують у спеціалізованих радгоспах як лікарську рослину. Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують листя наперстянки (Folium Digitalis purpureae). Збирають сировину (обов'язково без черешків) двічі на рік: у рослин першого року вегетації — в кінці літа (коли листки досягнуть стандартної довжини 20 см) і восени (не пізніше вересня), а у рослин другого року вегетації — у фазі утворення пагонів і у фазі масового цвітіння. Зібране листя швидко сушать у сушарках спочатку при температурі 55—60 ° (ЗО хвилин), а потім досушують при температурі 40 °. Сухого листя виходить 20—22 % . Го тову сировину треба зберігати в сухому (!) приміщенні (при зво ложенні біологічна активність си ровини знижується) без доступу світла. Строк придатності — 2 роки (підлягає щорічному пере-контролю!). Хімічний склад. Листя наперстянки пурпурової містить серцеві глікозиди (пурпуреаглікозиди А і В, які в процесі сушіння і зберігання від дії ферментів перетворюються відповідно на ди-гітоксин і гітоксин), стероїдні сапоніни (дигітонін, дигонін, гі-тонін), флавоноїди (лютеолін, 7-