738 МОРЁЛЯ листопадне дерево, рідше — кущ, родини розових. Те саме, що й абрикос звичайний. 739 МОРІЖОК однорічна трав'яниста рослина родини гречкових. Те саме, що й спориш звичайний. 740 МОРКВА ГАДЮЧА багаторічна трав'яниста з приємним запахом рослина родини селерових. Те саме, що й смовдь гірська.

741 МОРКВА ДИКА, гніздо сороче; морковь дикая Daucus caiota — дворічна трав'яниста жорстковолосиста рослина родини селерових (зонтичних). Стебло прямостояче, гранчасто-борозенчасте, угорі розгалужене, 25—80 см заввишки. Листки двічі-тричі пери-сторозсічені, з довгастими або лінійними, надрізанозубчастими частками. Квітки правильні, дрібні, 5-пелюсткові, білі, зібрані у складні великі зонтики, біля основи яких є обгортка, утворена пе-ристороздільними листочками; центральна квітка зонтика часто неплідна, темно-червона, на довгій квітконіжці. Плід — двосім'янка. Цвіте у червні — липні. Поширення. Морква дика росте як бур'ян на полях і відкритих місцях по всій території України. Сировина. Для медичних потреб використовують плоди рослини (Fructus Dauci carotae). Заготовляють плоди під час повної стиглості (зрізані зонтики підсушують і обмолочують). Сухі плоди зберігають у щільно закритих коробках. Аптеки сировину не відпускають. Хімічний склад. У насінні моркви дикої є ефірна олія (1,6 % ), алкалоїди (1,4 % ), дубильні речовини (0,2 %), органічні кислоти, цукри та понад 20 мікроелементів. Фармакологічні властивості і використання. Насіння моркви дикої використовують як засіб, що має сечогінні, холеретичні, солероз-чинні, спазмолітичні, протизапальні та антимікробні властивості. В науковій медицині плоди моркви дикої використовують як сировину для виготовлення спиртового екстракту, який входить до складу препарату уролесану. Уро-лесан призначають при лікуванні нефролітіазу, жовчнокам’яної хвороби, гострого та хронічного калькульозного холециститу, пієлонефриту, ниркових і печінкових колік та сольових діатезів. У народній медицині порошок з плодів моркви дикої вживають як вітрогінний, глистогінний і проносний засіб та при нетравленні шлунка. При нирковокам'яній хворобі п'ють настій плодів, дотримуючись при цьому дієти, як при нефриті. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — уролесан (Urolesa-num) по 8—10 крапель на грудочці цукру 3 рази на день перед їдою (курс лікування — від 5 днів до 1 місяця), а в разі ниркових і печінкових колік — по 15—20 крапель на прийом; порошки з плодів по 1 г на прийом, 3 рази на день; настій плодів (1 столова ложка сировини на 200 мл окропу, настояти у термосі протягом ночі) по одній склянці 3 рази на день (пити гарячим!).

742 МОРКВА ЇСТІВНА дворічна трав'яниста рослина родини селерових (зонтичних). Те саме, що й морква посівна. 743 МОРКВА ПОСІВНА, морква їстівна; морковь посевная Daucus sativus — дворічна трав'яниста жорстковолосиста рослина родини селерових (зонтичних). У перший рік утворює розетку листків і м'ясистий коренеплід червоно-оранжевого, жовтого або білого кольору, на другий — розетку листків, квіткові стебла й плоди. Стебло прямостояче, 30—100 см заввишки. Листки чергові, черешкові, двічі або тричі перисторозсічені, трикутні. Квітки правильні, дрібні, білі, червонуваті або жовтуваті, зібрані в складні зонтики. Плід — двосім'янка. Цвіте у червні — липні. Поширення. Моркву посівну вирощують по всій території України як овочеву і кормову рослину. Сировина. Для медичних потреб використовують плоди (Fructus Dauci sativi), коренеплоди (Radix Dauci recens) і зрідка листя рослини (Folia Dauci sativi). Листя збирають під час цвітіння рослини і сушать у затінку на вільному повітрі. Плоди заготовляють під час повної стиглості (зрізані зонтики підсушують і обмолочують). Готову сировину зберігають у закритих коробках. Коренеплоди споживають свіжими або варять. Хімічний склад. Коренеплоди моркви містять Р-каротин (до 24 мг% ) та інші каротиноїди, нікотинову (0,55—1,47 мг% ), панто-тенову (0,26 мг% ) і фолієву кислоти та інші вітаміни (Е — 0,63 мг% , С, В,, В2, В6, біотин), флавоноїди (22—60 мг%),- фосфоліпіди, лецитин, стероли, інозит (48 мг% ), цукри (3,4—12,0 % ), пектинові речовини (0,3—0,8 % ), клітковину (0,7—2,0 % ) і макро- та мікроелементи (калій, магній, фосфор, хлор, йод, алюміній, бор, ванадій, залізо, кобальт, мідь, марганець, цинк). У насінні є жирна й ефірна олії, флавоноїди та кумарини. Із листя виділено піролідин і дауцин. Фармакологічні властивості і використання. Коренеплоди моркви вживають не лише як продукт харчування, а й як цінний лікувальний засіб. Як джерело каротину сиру моркву або свіжий морквяний сік призначають хворим на гіпо- й авітаміноз А (при хворій печінці і зниженій функції щитовидної залози лікування авітамінозу А малоефективне!), вагітним жінкам і матерям-годувальницям (підвищується секреція молока),