ГоловнаРусские названияУкраїнськи і народні назвиЛатинськи назвиХвороби - лікуванняБіологічно активні речовини лікрських травСтатті

 

Попередня сторінка
677
МАКОВИНЕЦЬ

одно- або дворічна трав'яниста шорстковолосиста рослина родини макових. Те саме, що й мачок рогатий.

678

МАК-САМОСІЙКА

однорічна трав'яниста відстов-бурченоволосиста рослина родини макових. Те саме, що й мак дикий.


679
МАЛИНА

малина обыкновенная Rubus idaeus —

напівкущова рослина родини розових. Має річні вегетуючі пагони і здерев'янілі дворічні стебла, які утворюють вкорочені квітконосні гілочки. Однорічні пагони трав'янисті, сизуваті, вкриті численними тонкими червонаво-коричневими шипами, з пониклою верхівкою; восени вони дерев'яніють, а наступного року зацвітають і дають плоди. Листки чергові, трійчасті або непарноперисті, з 3—5(7) листочків, по краю нерівнопилчастих, зверху майже голих, темно-зелених, зісподу — білоповстистих, середній листочок — на довгому черешку, бічні — сидячі. Квітки двостатеві, 5-пелюсткові, білі, в щитковидно-волотистому суцвітті і в пазушних малоквіткових китицях. Плід — складна, червона або жовта соковита кістянка. Цвіте у травні — червні. Плоди достигають у липні.

Поширення. Дикоросла малина росте в усіх лісових районах і в північній частині Лісостепу (крім Донецького) в лісах, по чагарниках, на лісових заплавних луках.

Заготівля і зберігання. Для медичних потреб заготовляють цілком стиглі плоди (Fructus Rubi idaei), квітки (Flores Rubi idaei) і листя (Folia Rubi idaei). Зібрані для сушіння плоди сортують (видаляють сторонні домішки і перестиглі та ушкоджені плоди), очищають від квіткових ніжок і квітколожа, прив'ялюють на сонці і сушать у вогневих сушарках або в духовці при температурі не вищій за 50° (краще при 35— 40°). Готової сировини виходить 16—18 % . Строк придатності сушених плодів — 2 роки. Квітки і листя малини збирають у травні — червні і сушать під укриттям на вільному повітрі. Рекомендується заготовляти листя з річних вегетуючих пагонів, обшморгуючи листочки з грубого загального черешка. Сухого листя виходить 25%. Готову сировину (плоди, квітки, листя)

зберігають у сухому провітрюваному приміщенні. Сушені плоди відпускаються аптеками. Хімічний склад. Свіжі плоди малини містять 3,6—5,7 % цукрів (глюкоза, фруктоза, сахароза), 1,36—2,09% органічних кислот (яблучна, лимонна, винна, саліцилова, мурашина), пектинові речовини (0,45— 0,71 % ), каротин (0,3—0,6 мг% ), вітамін В2 (0,012 мг% ), аскорбінову (12— 45 мг%), нікотинову (0,6 мг%) і фолієву (0,18 мг% ) кислоти, 42—85 мг% флавоноїдів (гіперо-зид, ізокверцитрин, астрагалін, кемпферол-рамнозид та ін.), слизисті й дубильні речовини, ефірну олію, 0-ситостерин та інші фітостерини, мікро- і макроелементи (калій, залізо, марганець, цинк, кобальт та інші). У квітках і листі малини є дубильні речовини, флавони, органічні кислоти, цукри, вітамін С та мінеральні солі.

Фармакологічні властивості і використання. В науковій медицині використовують свіжі й сушені плоди малини. Із свіжих плодів виготовляють малиновий сироп (Syrupus Rubi idaei), який використовують для поліпшення смаку ліків. Чай із сушених плодів призначають як потогінний і протизапальний засіб при різних простудних захворюваннях. Протипростудні властивості плодів малини пояснюються наявністю в них саліцилової кислоти. Сушені плоди входять до
складу потогінних чаїв. Як дієтичний продукт плоди малини споживають у натуральному вигляді при анеміях, атеросклерозі, гіпертонічній хворобі, цукровому діабеті, для збудження апетиту й поліпшення травлення та при екземі. Слід, однак, пам’ятати, що при нефритах і подагрі вживання плодів малини протипоказане. Значно ширше використовує малину народна медицина. Так, для заварювання потогінного чаю використовують не тільки сушені плоди, а й продукти їхньої переробки (варення, желе, мармелад, сік, тощо). Взимку пагони малини використовують як заварку до чаю, який п'ють при простуді, грипі, знесиленні після тривалої хвороби та як жарознижуючий засіб. З досвіду народної медицини відомо, що листя малини характеризується в'яжучими, протизапальними, антитоксичними, кровоспинними і кровоочисними властивостями, а квітки — протизапальними і антитоксичними. Настій листя п'ють при хворобах органів дихання, кашлі й гарячці, при проносах і ентероколітах, при шлункових кровотечах і геморої, при надмірних менструаціях та проти висипів на тілі, вугрів і екземи. Зовнішньо — настій листя застосовують для полоскання при стоматитах, фарингітах і ангінах, для примочок і зрошування при шкірних захворюваннях. Сушене лис-

малина обыкновенная

Наступна сторінка