| 674 МАК СНОТВОРНИЙ мак снотворный Papaver somniieium — однорічна трав'яниста гола або розсіянощетиниста рослина родини макових. Стебло прямостояче, просте або вгорі розгалужене, 50—120 см заввишки. Листки, крім найнижчих, стеблообгортні, цілісні, великозубчасті або надрізанолопатеві, дуже сизі. Квітки великі, двостатеві, 4-пелюсткові, одиничні, на довгих кінцевих квітконосах; пелюстки білі, фіолетові або пурпурові, з білою, фіолетовою або жовтавою плямою при основі. Плід — куляста або барильцеподібна коробочка. Цвіте у червні — липні. Поширення. Мак снотворний вирощують по всій території України як лікарську, олійну й декоративну рослину; іноді трапляється здичавіло на забур'янених місцях. У дикому стані невідомий. Заготівля і зберігання. Для лікарських потреб використовують коробочки олійних сортів маку снотворного з залишками верхньої частини стебел завдовжки до 10 см (Capita Papaveris), які заготовляють у період повної стиглості, коли вони набувають жовто-бурого забарвлення, при стисканні в руці ламаються, а при струшуванні в них чути шурхіт від пересипання насіння. Збирають коробочки за допомогою спеціально обладнаних комбайнів. Обмолочені коробочки досушують на відкритому повітрі, розстелюючи тонким (3—5 см завтовшки) шаром на брезенті. Після досушування коробочки на зерноочисних машинах остаточно звільнюють від залишків насіння, пакують у мішки і зберігають у сухому окремому приміщенні як отруйну сировину. Строк придатності — 3 роки. Використовують коробочки маку снотворного як сировину для добування алкалоїдів. Хімічний склад. Мак снотворний містить 26 алкалоїдів ізохінолі-нової структури, кількість яких у сухих головках становить 1— 2,5 % . Практичне значення мають алкалоїди морфін, кодеїн і папаверин. Крім алкалоїдів, у сировині є тритерпеновий спирт циклолауденол, меконін, р-си-тостерин та органічні кислоти (хелідонова, оксицинхонінова, кавова, ванілінова, п-кумарова, меконова та інші). Фармакологічні властивості і використання. Фармакологічні властивості маку снотворного зумовлені наявністю в ньому алкалоїдів, найголовнішими серед яких є морфін, кодеїн і папаверин. Морфін є основним представником групи наркотичних аналь- |
гетиків. Він блокує передачу больових
імпульсів до кори головного мозку, пригнічує дихальний, кашлевий і
блювотний центри, гальмує секреторну активність і рухову функцію
шлунково-кишкового тракту, посилює дію наркотичних, снотворних і
місцевоанестезуючих засобів, зумовлює виражену ейфорію. Використовують
морфін як знеболюючий засіб при травмах, у коопераційному й
післяопераційному періодах, при сильних болях, пов'язаних з патологією
внутрішніх органів (злоякісні новоутворення, інфаркт міокарда, кишкові й
ниркові коліки, різні запальні процеси тощо), у разі безсоння,
зумовленого сильними больовими відчуттями. Рідше його призначають при
сильному кашлі й задишці, пов'язаній з гострою серцевою недостатністю. В
рентгенологічній практиці морфін використовують при дослідженні шлунка,
дванадцятипалої кишки і жовчного міхура. При багаторазовому, тривалому
прийманні морфіну розвивається хвороблива пристрасть до нього організму
(морфінізм), яка супроводиться глибокими психічними розладами й
виникненням певної патології внутрішніх органів. Побічні ефекти морфіну
(нудота, блювання, запор, порушення ритму серцевої діяльності та функцій
травлення) усувають одноразовим прийманням холінолітичних засобів (атропін,
метацин та інші). Аналогічні показання до призначення має і препарат
омнопон, який являє собою суміш гідро-хлоридів алкалоїдів опію (48— 50 %
морфіну і 32—35 % інших алкалоїдів). До групи наркотичних анальге-тиків належить і кодеїн, але болетамувальні властивості у нього виражені слабше. В терапевтичних дозах він не пригнічує дихання, серцевої діяльності та функції шлунково-кишкового тракту. Разом з тим у нього значно сильніше, ніж у морфіну, виражена здатність зменшувати збудливість кашлевого центру, що й зумовлює його застосування для заспокоєння кашлю. За характером дії й показаннями до призначення близькими до кодеїну є етилморфіну гідрохло-рид і кодеїну фосфат. На відміну від кодеїну етилморфіну гідрохлорид використовується ширше (як протикашлевий і болетамувальний засіб, в офтальмології), а кодеїну фосфат відзначається меншою токсичністю. Кодеїн входить до складу таблеток «кодтерпін» і «таблеток від кашлю», які призначають для тамування кашлю, та як відхаркувальний засіб, і до складу міксту- |
ри Бехтерева, яка має заспокійливі властивості. В поєднанні з
ненаркотичними анальгетиками (аналгін, амідопірин), кофеїном і
фенобарбітолом кодеїн застосовують при головних болях, невралгіях тощо.
Папаверин належить до міотропних спазмолітичних засобів. Він зумовлює
зменшення тонусу і розслаблення гладеньких м'язів, заспокійливо діє на
центральну нервову систему. Зважаючи на це, папаверин використовують при
спазмах кровоносних судин (гіпертензія, стенокардія, мігрень) і
гладеньких м'язів органів черевної порожнини (пілороспазм, холецистит,
коліт, спазм сечовивідних шляхів) та при спазмах бронхів. Папаверин
входить до складу таблеток «андипал», «бепасал», «дипаса-лін», «келатрин»,
«келіверин», «люпаверин», «ніковерин», «па-люфин», «папазол», «пафілін»,
«теоверин» та «тепафілін». Лікарські форми і застосування. Морфіну
гідрохлорид (Morphini hydrochlo-ridum) дорослим призначають усередину по
0,01—0,02 г в порошках або під шкіру по 1 мл 1 % -ного розчину, дітям —
по 0,001—0,005 г порошку на прийом залежно від віку (дітям до 2 років
морфін не призначають зовсім); вищі дози для дорослих (усередину 1 під шкіру): разова — 0,02 г, добова — 0,05 г. Омнопон (Omnoponum) дорослим призначають усередину по 0,01—0,02 г в порошках або під шкіру по 1 мл 1 % -ного чи 2 % -ного розчину, дітям понад 2 роки — по 0,001—0,0075 г на прийом залежно від віку; вищі дози для дорослих (усередину і під шкіру): разова — 0,03 г, добова — 0,1 г. Кодеїн (Codeinum) призначають усередину в порошках, таблетках і розчинах дорослим по 0,01—0,02 г на прийом, дітям понад 2 роки— по 0,001—0,0075 г на прийом залежно від віку. Кодеїну фосфат (Со-deini phosphas) призначають усередину дорослим по 0,01—0,02 г на прийом, дітям понад б місяців — по 0,002— 0,01 г на прийом залежно від віку; вищі дози для дорослих усередину: разова — 0,1 г, добова — 0,3 г. Папаверину гідрохлорид (Papaverini hydrochloridum) дорослим призначають усередину по 0,04 г 3—4 рази на день у таблетках або під шкіру по 1—2 мл 1—2%-ного розчину, дітям понад 6 місяців — по 0,003— 0,03 г на прийом залежно від віку; вищі дози для дорослих усередину: разова — 0,2 г, добова — 0,6 г; парентерально: разова—: 0,1 г, добова — 0,3 г (внутрішньовенно треба вводити дуже повільно!). Наркотичні анальгетики (зокрема морфін) протипоказані людям похилого віку і дітям до 2 років, при сильному загальному виснаженні, недостатності дихального центру, брадикардії та при хворобах печінки. |
