вживали як ефективний протицинготний засіб. 
		До лікувально-профілактичного харчового раціону рекомендується включати 
		салати з молодого листя рослини (рецепт приготування салату див. у 
		статті Лутига розлога). Молоді пагони і листя додають до супів, 
		використовують для приготування пюре, соусів тощо. Насіння рослини 
		використовують при хворобах печінки й селезінки та проти глистів. У 
		переробленому вигляді (крупи, борошно) насіння використовують і в їжу, 
		але при цьому слід пам'ятати, що тривале вживання його спричинює 
		виведення з організму надмірної кількості азоту, захворювання нервової 
		системи 
		 
		1 органів травлення, менорагію та аборти. 
		 
		Лікарські форми і застосування. 
		 
		ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 столова ложка сировини на 200 мл окропу, 
		настоюють 2 години) по 1— 
		 
		2 столові ложки 3—4 рази на день при шлунково-кишкових захворюваннях. 
		 
		ЗОВНІШНЬО — настій трави (готують як у попередньому прописі) для 
		полоскань І примочок; три СТОЛОВІ ЛОЖКИ трави загортають у марлю, 
		занурюють в окріп, виймають і прикладають до хворої ділянки тіла при 
		ревматизмі, радикуліті, люмбаго та мозолях. 
  | 
		644 ЛОБОДА ДОБРОГО ГЕНРІХА 
		 
		марь доброго Генриха Chenopodium bonus-henricus — багаторічна 
		трав'яниста з розсіяною борошнистою поволокою рослина родини лободових. 
		Стебел кілька, вони прості або з короткими небагатьма гілочками, 15—60 
		см заввишки. Нижні та серединні листки великі, трикутно-списовидні, 
		довгочерешко-ві, цілокраї, злегка хвилясті, гострі або загострені. 
		Квітки двостатеві, п'ятичленні, бокові — три-чотиричленні, зібрані в 
		густе колосовидно-волотисте суцвіття, яке тільки внизу вкрите листям; 
		листочки оцвітини вузькоплів-часті, вгорі зрізані, нерівномірно 
		зазублені, на спинці без кіля. Плід — однонасінний горішок з тонким 
		плівчастим оплоднем; насінина вертикальна, висунута з оцвітини. Цвіте у 
		липні — серпні. 
   | 
		
		 
		Поширення. Лобода доброго Генріха трапляється на забур'янених місцях, у 
		садах і на городах у західних районах України. Сировина. Для 
		виготовлення ліків використовують траву (Herba Chenopodii boni henrici) 
		і коріння (Radix Chenopodii boni henrici). Рослина неофіцинальна. 
		 
		Хімічний склад. Трава рослини містить сапонін хеноподин, флавоноїд 
		кемпферол, фенолкарбонові кислоти (кавова, ферулова). В плодах є ефірна 
		олія. Фармакологічні властивості і використання. Рослина має 
		протизапальні, болетамувальні, антимікробні, протипаразитарні й проносні 
		властивості. Внутрішньо настій трави використовують як проносний і 
		антигельмінтний засіб, місцево — при грибкових захворюваннях шкіри і 
		запаленні очей. Свіжу подрібнену траву прикладають до ран, а припарки з 
		трави використовують як болетамувальний засіб при подагрі й ревматизмі. 
		Для лікування корости, лишаїв, дерматитів та висипів на шкірі, геморою 
		тощо використовують мазь, яку готують з подрібненої свіжої трави або з 
		її соку на свинячому смальці або вершковому маслі. При захворюваннях 
		шкіри використовують і відвар коріння рослини. В літературі є відомості 
		про спроби лікування доброякісних і злоякісних пухлин свіжим соком трави 
		та відваром коренів, але про ефективність такого лікування не 
		повідомляється. До ліку-вально-профілактичного харчового раціону 
		включають салати з молодого листя рослини (рецепт приготування салату 
		див. у статті Лутига розлога). 
		 
		Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 столова 
		ложка сировини на 300 мл окропу, настоюють 1 годину) по 1 столовій ложці 
		3 рази на день. ЗОВНІШНЬО — три столові ложки свіжої або сухої трави 
		загортають у марлю, занурюють в окріп, виймають і прикладають до хворої 
		ділянки тіла (як болетамувальний засіб при подагрі й ревматизмі); настій 
		трави (3 чайні ложки на 200 мл окропу настоюють ЗО хвилин, проціджують, 
		охолоджують) для компресів при надмірній жирності шкіри обличчя (Hypersteatosis 
		cutis); три чайні ложки суміші трави лободи, трави фіалки триколірної, 
		шишок хмелю звичайного, взятих порівну, заливають склянкою окропу, 
		настоюють ЗО хвилин, проціджують, охолоджують і за-. стосовують цей 
		настій так, як у попередньому прописі; маска для обличчя при надмірній 
		жирності шкіри: настій трави лободи (3 чайні ложки на 200 мл окропу) 
		змішують з порошком сухого молока, крохмалем або борошном і одержану 
		кашку наносять на обличчя, а через 15— 20 хвилин змивають (так само 
		можна використовувати й наведений вище настій суміш» трави лободи 
		доброго Генріха, фіалки триколірної і шишок хмелю звичайного). 
   |