640 ЛІЛІЯ ТИГРОВА — багаторічна цибулигіна рослина родини лілійних. Те саме, що й лілія ланцетолиста.   641 ЛІСОВЕ ЗІЛЛЯ ранньовесняна багаторічна трав'яниста рослина родини первоцвітах. Те саме, що й первоцвіт весняний.   642 ЛІЩИНА ЗВИЧАЙНА, горішник; лещина обыкновенная Corylus avellana — однодомна кущова, 2—4 м заввишки рослина родини березових. Листки чергові, округлі або оберненояйцевидні, з коротким загостренням на вершку і нерівно-мірнозубчастими краями; в молодому віці опушені; зверху — темно-зелені, зісподу — світліші. Квітки одностатеві; тичинкові — зібрані в звислі циліндричні сережки, завдовжки 3—8 см; маточкові — у двоквіткових розвилках, що розміщені в пазусі покривної луски і приховані в че-репичастій кулястій бруньці, з якої виступають червонуваті приймочки. Плід — горіх, оточений листковидною, по краю надрізаною обгорткою. Цвіте у березні — квітні. Плоди достигають у серпні. Поширення. Ліщина звичайна росте по всій території України, крім крайнього півдня, у світлих мішаних і широколистяних лісах як підлісок та на узліссях. Сировина. Для лікарських потреб використовують плоди (Fructus

Coryli avellanae), кору (Cortex Coryli avellanae) і листя (Folia Coryli avellanae). Кору заготовляють напровесні під час сокоруху, коли вона легко відокремлюється від деревини. Сушать на вільному повітрі. Сухої кори виходить 33 % . Листя збирають у травні. Сушать під наметом або в приміщенні. Сухого листя виходить 25 % . Плоди збирають у стадії повної стиглості. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. Кора і листя ліщини містять дубильні речовини (відповідно 2,5—10,8 і 7,7— 11,6%) і ефірну олію. До складу дубильних речовин входять флобафени і таніни. Крім того, у листі ліщини € флавоноїди, альдегіди, алкалоїди, пальмітинова кислота, вітамін С і каротин; у корі — тритерпеноїд бетулін. Фармакологічні властивості і використання. Препарати ліщини мають судинозвужувальні властивості. Зважаючи на це, вживання їх всередину показане при розширених венах, перифлебітах, виразках гомілки та капілярних геморагіях. Крім зазначених випадків, препарати ліщини широко використовують при запаленні простати, захворюваннях печінки і нирок та як засіб, що збуджує апетит. Плоди Ліщини корисно вживати при анемії, діабеті, гіпертонії, атеросклерозі, нирковокам'яній і жовчнокам'яній хворобах. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — відвар кори (1 столова ложка сировини на 500 мл окропу, кип'ятити 10 хвилин) по півсклянки 4 рази на день до їди; настій листя (2 столові ложки сировини на 500 мл окропу, настоювати 2 години) по півсклянки 4 рази на день до їди.

643 ЛОБОДА БІЛА марь белая Chenopodium album — однорічна трав'яниста сіро-зелена, вкрита борошнистою поволокою рослина родини лободових. Стебло прямостояче, дуже розгалужене, борозенчастосмугасте, 10—100 см заввишки. Листки чергові, прості, довгочерешкові, ромбовидно-яйцевидні, рідше — ланцетні, неправильнозубчасті або цілокраї, тонкі. Квітки двостатеві, 5-членні, дрібні, малопомітні, зібрані в волотевидне суцвіття,- листочки оцвітини зеленуваті, з борошнистою поволокою, овальні, на спинці — з кілем. Плід — однонасінний горішок з тонким плівчастим оплоднем; насінини горизонтальні, сочевицеподібні, чорні. Цвіте у липні — вересні. Поширення. Лобода біла трапляється в посівах, на городах, засмічених місцях, біля доріг по всій території України. Сировина. Для виготовлення ліків використовують траву (НегЬа Chenopodii albi), зібрану в період цвітіння рослини, і насіння (Semen Chenopodii albi). Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. Трава лободи білої містить алкалоїди, бетаїн, сапоніни, флавоноїди, вітаміни (В і, В2, С, Е, каротин), барвник, стероїд ситостерин, ліпіди, ефірну олію, щавлеву кислоту, фенолкарбонові кислоти (ванілінова і ферулова). У насінні є жирна олія (4,2—9,1 % ), тритерпенові сапоніни і незначна кількість алкалоїдів. Фармакологічні властивості і використання. Експериментально доведено, що лобода біла має антибактеріальні і естрогенні властивості. У вітчизняній і зарубіжній народній медицині рослину використовують як протизапальний, болетамувальний, седативний, відхаркувальний, проносний, сечогінний і протиглисний засіб. Всередину настій трави приймають при кашлі, бронхітах, туберкульозі легень, гастралгії, виразковій хворобі, запаленні і спазмах органів травлення, метеоризмі, хворобах печінки і селезінки, при неврастенії, істерії, мігрені, паралічах, судомі, гіпергідрозі та золотусі. Зовнішньо настій трави використовують при карієсі зубів, для лікування ран, спричинених укусами комах, дерматитів та інших захворювань шкіри. Припарки з трави рекомендуються як болетамувальний засіб при ревматизмі й радикуліті, при мозолях тощо. Порошком із сухого листя присипають запрілості у дітей. Сік трави пили при істерії і при тепловому ударі. Свіже листя