смакову рослину, іноді він дичавіє і росте як бур'ян. Походить з Персії і Східної Індії. Заготівля і зберігання. Для лікарських потреб використовують плоди кропу (Fructus Anethi) і свіже листя. Збирають плоди кропу, коли половина з них дозріє: зривають або зрізують цілі рослини з плодами, зв'язують у снопики й залишають достигати, а потім обмолочують. При необхідності плоди досушують. Сухі плоди зберігають у добре закритих банках. Строк придатності — 2 роки. Плоди відпускаються аптеками. Хімічний склад. Плоди кропу містять ефірну олію (2—4 % ), флавоноїди, каротин, до 20 % жирної олії. В листі кропу знайдено ефірну олію (1,5%), флавоноїди (кверцетин, ізорамнетин, кемпферол), вітамін С (135 мг%), каротин (до 12 мг%), фолієву, нікотинову і пантотенову кислоти, солі калію, кальцію, фосфору і заліза. Головними складовими частинами ефірної олії є кетон карвон, терпеноїди феландрен, дилапіол, терпінен і лимонен. Фармакологічні властивості і використання. В науковій медицині настій плодів застосовують як відхаркувальний і вітрогінний засіб. У народі настій або порошок насіння кропу вживають всередину для профілактики приступів грудної жаби, при гіпертонічній хворобі 1 і 2-го ступенів, хронічній коронарній недостатності, безсонні, при спастичних станах м'язів органів черевної порожнини, алергічному дерматиті, сверблячці (Pruritus); виразці гомілки, геморої, як сечогінний, проносний і молокогінний засіб та як засіб, що збуджує й поліпшує апетит і травлення, заспокоює коліки й судому. Часто плоди кропу використовують у сумішах з іншими лікарськими рослинами. Свіже листя кропу корисно вживати при гіпохромній анемії й серцевій астмі. Як зовнішній засіб настій насіння застосовують у вигляді примочок при хворобах очей і при гноячкових ураженнях шкіри. Молоде листя й стебла використовують як ароматичну приправу для страв, а на початку утворення насіння — як спеції при солінні огірків і помідорів. З насіння добувають ефірну олію, яку використовують у парфюмерній, кондитерській і консервній промисловості. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій плодів (1 чайна ложка подрібненої сировини на 300 мл окропу, настоюють 1 годину) по півсклянки тричі на день; порошок плодів кропу приймають по 1 г тричі на день, запиваючи водою.

576 КРОКІС однорічна трав'яниста рослина родини айстрових (складноцвітих). Те саме, що й нагідки лікарські. 577 КРОПИВА ВЕЛИКА дводомна багаторічна трав'яниста вкрита жалкими волосками рослина родини кропивових. Те саме, що й кропива дводомна. 578 КРОПИВА ДВОДОМНА, кропива велика; крапива двудомная Urtica dioica — дводомна багаторічна трав'яниста вкрита жалкими волосками рослина родини кропивових. Стебло прямостояче, тупочотиригранне, 50—150 см заввишки, розгалужене. Листки супротивні, черешкові, серцевидно-яйцевидні, яйцевидно-ланцетні або ланцетні, 7— 14 см завдовжки, 2—4 см завширшки, загострені, зубчасто-пилчасті, з загнутими до верхівки великими зубцями. Квітки жовто-зелені, дрібні, одностатеві, у розгалужених колосовидних суцвіттях, трохи довших за черешки листків, у пазухах яких вони містяться; оцвітина чотири-роздільна. Плід—сім'янка. Цвіте у червні — серпні. Поширення. Кропива дводомна росте по всій території України на трохи вологих місцях серед чагарників, у лісах, біля парканів, уздовж доріг, по засмічених місцях, де багато нітратів. Заготівля і зберігання. Для лікарських потреб використовують листя (Folia Urticae dioicae), коріння (Radix Urticae dioicae) і насіння (Semen Urticae dioicae). Листя збирають під час цвітіння рослини, відокремлюючи його від стебла, і сушать обов'язково в затінку, по змозі швидко. Сушіння припиняють, коли центральні жилки стають ламкими. Сухої сировини виходить 18 %. Зберігають у приміщеннях, що не мають прямого сонячного освітлення. Строк придатності — 2 роки. Листя кропиви дводомної відпускається аптеками. Коріння копають восени. Помивши і звільнивши від наземної частини, його розстилають на відкритих майданчиках і сушать. При несприятливих погодних умовах сушіння проводять під укриттям або в приміщенні, яке добре провітрюється. Сухого коріння виходить 25 % . Насіння заготовляють у період повної стиглості, зрізуючи цілі рослини, які після досушування обмолочують, а насіння просівають через сито. Коріння і насіння в науковій медицині не використовують.

Хімічний склад. Листя кропиві дводомної містить глікозид урти цин, дубильні речовини (пона,г 2 % ), каротиноїди (каротин, ксан тофіл, ксантофілепоксид, віолак-сантин), хлорофіл (до 5%), вітаміни С, В2, В3, органічні кислоти мікро- і макроелементи (кремній залізо — 41 мг% , мідь — 1,3 мг% марганець — 8,2 мг%, бор — 4,3 мг% , титан — 2,7 мг% , нікель— 0,03 мг%). У свіжому листі, крім того, є значна кількість вітаміну К,, який прк сушінні сировини руйнується. Е корінні кропиви є таніни, алкалоїд нікотин і вітамін С; в на сінні — жирна олія (16—33%) головною складовою частинок якої є лінолева кислота (73,6 % ) Фармакологічні властивості і ви користання. Кропива дводомне має кровоспинні, сечогінні та за-гальнозміцнюючі властивості, ви являє слабку жовчогінну дію Гемостатичні властивості пов'язані з наявністю в рослині значної кількості філохінону (вітамін К,), який впливає на синтез протромбіну в печінці. Діуретичний ефект залежить від флаво-