при сухому кашлі як відхаркувальний засіб,
при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, нервових спазмах,
задишці, істеричних припадках, метеоризмі та при запорах. Зовнішньо
свіже листя використовують для загоювання ран і зменшення набряків,
припарки з листя — для зменшення подагричного й ревматичного болю.
Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій листя (2 чайні ложки
листя на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці 3 рази на день; відвар кореневищ (1 чайна ложка сировини на 200 мл окропу) п'ють по 2 склянки на день, ковтками; відвар кореневищ (2 чайні ложки кореневищ на 200 мл відвару ячмінних або перлових крупів, кип'ятять 10 хв на малому вогні) п'ють з медом по 1 столовій ложці 3 рази на день; суміш кореневищ К. г. (25 г) і пирію повзучого (20 г), трави вероніки лікарської (20 г) і фіалки триколірної (ЗО г) готують як настій (2 столові ложки суміші на 1 л окропу, кип'ятять 15 хв) і п'ють після їди при подагрі; відвар кореневищ К. г. (25 г кореневищ на 1 л окропу) п'ють теплим по чверті склянки 3 рази на день протягом 2—6 місяців при виразковій хворобі. ЗОВНІШНЬО — припарки з свіжого або сухого листя. |
571 КРЕМЕНА ЛІКАРСЬКА
|
575 КРІП ЗАПАШНИЙ, |