з фракцій ефірної олії красолі) проявляє інотропну дію на серце, покращує вінцеву течію крові. У хворих з хронічною серцевою недостатністю, зумовленою атеросклерозом, приступ стейокар-дії знімався через 2—3 хвилини після прийому 5—10 крапель тропеоліну. Виділена з рослини бензилгірчична олія має цитотоксичні властивості. У народній медицині настій трави красолі вживають всередину при лікуванні цинги, анемії, бронхіту й нирковокам'яної хвороби та при висипі на шкірі. Як загально-зміцнюючий і протицинготний засіб рекомендують свіже листя і квітки у вигляді салату. Настій трави, підсолоджений медом, використовують для полоскання при дитячій хворобі пліснявці та при інших захворюваннях ротової порожнини. Особливої уваги заслуговує здатність цієї рослини стимулювати ріст волосся. Бутони й зелені плоди красолі маринують і вживають замість каперсів. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (20 г сировини на 200 мл окропу, варять 5 хвилин, настоюють 30 хвилин)

по 3 столові ложки 3 рази на день; сік із свіжого листя приймають по 10—12 г на день при хронічному катарі бронхів; потовчене насіння з цукром (гранульоване) приймають по 1—2 г 3—5 раз на день при гострих і хронічних інфекційних запаленнях сечових шляхів, при бронхіальних запаленнях і грипі; 2 столові ложки суміші трави красолі великої (40 г) і трави звіробою звичайного (15 г) заливають 1 склянкою окропу, кип'ятять 5 хвилин, настоюють 20 хвилин, проціджують і п'ють по третині склянки 3 рази на день при нирковокам'яній і жовчнокам'я-ній хворобах; салат: до порізаної кусочками вареної картоплі додають подрібнене листя красолі і кропу запашного, солять, змішують, заправляють вершками і зверху прикрашають кусочками вареного яйця (на 200 г картоплі беруть 100 г листя красолі, 10 г кропу, двоє яєць, ЗО г вершків та сіль). ЗОВНІШНЬО — сік із свіжого листя красолі або настойку (100 г свіжого листя красолі, 100 г свіжого листя кропиви жалкої і 10 г подрібненого на порошок сухого коріння перстачу гусячого змішують і добре розтирають, заливають 500 мл 90 % -ного спирту, настоюють, збовтуючи, 15 днів, проціджують) використовують для втирань через день у попередньо помиту волосисту частину голови при випаданні волосся, не допускаючи попадання рідини в очі.   569 КРЕМЕНА БІЛА белокопытник белый Petasites albus — багаторічна трав'яниста рослина родини айстрових (складноцвітих). Має м'ясисте рівномірно потовщене кореневище. Стебло квітконосне, тонке, білоповстисто-во-лосисте, ЗО—60 см заввишки, з лусковидними, видовженояйце-видними, по краях і у верхній частині # павутинисто-білоповсти-стими загостреними листками. Прикореневі листки округло-серцевидні, великозубчасті, зісподу — білуваті, м’якоклочкувасто-повстисті. Квітки трубчасті, жовтаво-білі, в кошиках, що утворюють нещільне, на початку цвітіння майже щитковидне, пізніше — колосовидно-волотисте суцвіття. Плід — сім'янка. Цвіте у квітні — травні. Поширення. Трапляється в Карпатах, на Закарпатті й Прикарпатті по вологих лісах і ярах, по берегах річок і озер. Заготівля і зберігання, хімічний склад, фармакологічні властивості і використання, лікарські форми і застосування — усе так, як у статті Кремена гібридна. Не рекомендується заготовляти листя К. б. для приготування мікстури за прописом М. Н. Здренко. Рослина неофіцинальна.

570 КРЕМЕНА ГІБРИДНА, кремена лікарська; белокопытник гибридный Petasites hybridus, синонім — P. officinalis — багаторічна трав'яниста рослина родини айстрових (складноцвітих). Має м'ясисте бульбовидно-потовщене повзуче кореневище. Стебло квітконосне, товсте, ЗО— 60 см заввишки, білопавутинисто-опушене, з лусковидними стеблообгортними листками; нижні стеблові листки широкояйцевидні; верхні — ланцетні. Прикореневі листки довгочерешкові, округло-трикутні, при основі серцевидні, з боків — з 2—3 лопатями, по краю — дрібнонерівнозубчасті, зісподу — сіруватоповстистоопу-шені. Квітки трубчасті, запашні, брудно-пурпурові, в кошиках, що утворюють густе колосовидне суцвіття на верхівці пагонів. Цвіте у квітні — травні. Поширення. Трапляється в основному в поліських і лісостепових районах, розсіяно — в Карпатах і Гірському Криму на вологих місцях, по берегах річок і озер, де утворює монодомін&нт-ні зарості. Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують листя (Folia Petasitis officinalis) і кореневища (Rhizoma Petasitis officinalis). Листя збирають у червні — липні, до появи на ньому іржавих плям, зрізаючи листкові пластинки без черешків. Сушать під наметом або на горищі до тих пір, поки не стануть ламкими найтовщі жилки пластинки. Сухої сировини виходить 14—15%. Строк придатності — З роки. Кореневища копають восени. їх миють і сушать на відкритому місці, під наметом або в теплих приміщеннях. Сухої сировини виходить 20 % . Аптеки сировину не відпускають. Хімічний склад. Кореневища містять тритерпенові сапоніни (6,7 — 7,6 % ), дубильні речовини (понад 5%), ефірну олію (0,1—0,18%), сліди алкалоїдів, флавоноїди (0,23—0,34 % ), смолисті речовини, петазрл, петазин, інулін і значну кількість марганцю. У листках є такі самі речовини, але в менших кількостях. Натомість флавоноїдів у надземній частині (особливо в суцвіттях) майже вдвоє більше. Фармакологічні властивості і використання. Експериментально доведено, що препарати з кореневищ К. г. виявляють спазмолітичну дію. Листя рослини входить до складу суміші для приготування мікстури за прописом М. Н. Здренко, яку використовують при лікуванні папіломатозу сечового міхура й анацидних гастритів. У народній медицині настій листя або відвар кореневищ вживають