гальмівні процеси, а в великих — навпаки: посилює гальмівні процеси. Препарати женьшеня в експерименті стимулюють синтез ядерних рибонуклеїнових кислот і РНК-полімерази печінки, збільшують синтез дезоксирибонуклеїнової кислоти, білка, рибонуклеїнової кислоти і ліпідів у клітинах кісткового мозку, підвищують рівень у АМФ у надниркових залозах і вміст оксикортикостероїдів у плазмі крові — і взагалі мають широкий загальнофармакологіч-ний вплив на різні обмінні процеси у тварин. Женьшень виявляє широку за-гальнофармакологічну дію на організм людини. В клінічних умовах його застосовують для лікування і профілактики різних захворювань центральної нервової системи, для підвищення рівня працездатності організму і його опірності щодо стресових ситуацій. Женьшень — це адаптогенний тонізуючий засіб. Його використовують при нервовому й фізичному виснаженні, анемії, неврастенії, істерії, астенічних станах, зумовлених різними захворюваннями (діабетом, туберкульозом, малярією тощо), в період одужання після різних складних хірургічних втручань, при підвищеному і зниженому тиску, для поліпшення діяльності серцево-судинної системи, як іму-ностимулятор при вірусному гепатиті та як засіб, що знижує вміст цукру в організмі при діабеті, для лікування статевих розладів, атеросклерозу та гастритів різного походження. При використанні препаратів женьшеня помічено певну сезонність його дії. Використання його восени і взимку дає найбільший ефект. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настойку женьшеня (Tincture ginsengi) по 15—25 крапель З рази на день до їди; порошки або таблетки, вкриті оболонкою, по 0,15—0,3 г 3 рази на день; настойку домашнього приготування (10—15 г сухого подрібненого коріння на 500 мл горілки, настоюють 2 тижні) по 1 столовій ложці 2— 3 рази на день. При тривалому вживанні женьшеня й передозуванні у хворих з'являються побічні явища: безсоння, головний біль, серцебиття та біль у ділянках серця, депресія і зниження статевої активності. Тому необхідно дозу добирати індивідуально. В останні роки дослідники описали синдром абстиненції, який з'являється приблизно у 10 % людей при тривалому використанні настойки женьшеня. Причину цих явищ не зовсім з'ясовано, однак безсумнівно, що використання женьшеня та інших адаптогенів рослинного походження потребує лікарського нагляду. Не рекомендується застосовувати женьшень при гострих інфекційних захворюваннях.

366 ЖЕРДЕЛЯ листопадне дерево, рідше — кущ родини розових. Те саме, що й абрикос звичайний. 367 ЖЕРУХА ГІРКА сердечник горький Cardamine amara — багаторічна трав'яниста гола або внизу трохи опушена рослина родини хрестоцвітих. Має наземні повзучі пагони. Стебло гранчасто-борозенчасте, 20 — ЗО см заввишки. Листки чергові, перисті, з 3—4 парами бокових листочків і більших розмірів непарним листочком; листочки на нижніх листках майже сидячі, рідше — звужені в короткий черешок, округло-яйцевидні, на стеблових листках довгасті, всі кутувато-зубчасті. Квітки двостатеві, правильні, 4-пелюсткові, у щитковидних китицях; пелюстки 6—9 мм завдовжки, білі, вдвоє-втроє довші за чашечку,- пиляки тичинок фіолетові. Плід — стручок, прямостоячий, 20—40 мм завдовжки, на ніжці, з тонким шиловидним носиком. Цвіте у квітні — червні. Поширення. Жеруха гірка росте переважно на Поліссі та північній частині Лісостепу на вологих луках, по болотах, у вільшняках, поблизу берегів річок. Сировина. З лікувальною метою використовують листя і свіжий сік рослини. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. У листі жерухи є гірчичний глікозид кохлеа-рин, гіркі речовини, ефірна олія та аскорбінова кислота. Фармакологічні властивості і використання. Застосовують жеруху гірку у вигляді свіжого соку або салатів з молодого листя. Вживають їх для покращення травлення, при вуграх і анемії, як сечогінний, «кровоочисний» і стимулюючий засоби. У ранньовесняний період рослина є багатим джерелом вітаміну С. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — свіжий сік рослини по 25—100 г на прийом; салат з молодого листя (приготування див. у статті Жеруха лучна).

368 ЖЕРУХА ЛУЧНА сердечник луговой Cardamine pratensis — багаторічна трав'яниста гола, іноді розсіяноопушена рослина родини хрестоцвітих. Стебло прямостояче, округле, порожнисте, 20— ЗО см заввишки, ;Листки перисті; листочки верхніх стеблових листків вузько-видовжені або лінійні, нижніх стеблових і прикореневих (зібраних у розетку) — здебільшого округло-нирковидні. Квітки двостатеві, правильні, 4-пе-люсткові, у верхівкових китицях; пелюстки 10—12 мм завдовжки, лілово-рожеві, рідше білі, з темніше забарвленими жилками, втричі довші за чашолистки,- пиляки тичинок жовті. Плід — стручок. Цвіте у травні — червні. Поширення. Жеруха лучна росте переважно в північних районах Полісся на узбережжях озер, ставків, річок і струмків, біля боліт, на заливних луках, у вологих лісах. Сировина. Для виготовлення ліків використовують свіжу траву (верхівки стебел з квітками). Рослина неофіцинальна.