291 ГРУША МАСЛИНКОЛИСТА, кам’яничка; груша лохолистная Pyrus elaeagnifolia — невелике (8—12 м заввишки) дерево або великий кущ родини розових. Гілки часто з колючками, в молодому віці густо опушені. Листки оберненоовальні, широко-ланцетні або майже лопатковидні, 4—8 см завдовжки і 1,5—4 см завширшки, цілокраї або лише на верхівці зарубчасто-зубчасті з обох боків білоповстисто-шерсти-сті. Квітки правильні, двостатеві, білі з рожевим відтінком, зібрані в багатоквіткові щитковидні суцвіття. Плоди несправжні, від кулястої до грушовидної форми, жовтаво-зелені, спочатку опушені, пізніше — майже голі. Цвіте в квітні — травні, плоди достигають у жовтні — листопаді. Поширення. Трапляється в Криму на кам'янистих, вапнякових і глинистих схилах. Вирощують як фі-томеліоративну рослину. Заготівля і зберігання, хімічний склад, фармакологічні властивості і використання, лікарські форми і застосування — усе так, як у статті Груша звичайна.

292 ГРУШАНКА КРУГЛОЛИСТА грушанка круглолистная Pyrola rotundifolia — багаторічна трав'яниста рослина родини грушанкових. Стебло 10— 40 см заввишки, тупогранчасте, з 1—2 піхвовими листками. Прикореневі листки в розетці, округлі, нерівнозазубрені, довгочереш-кові. Квітки правильні, широко-дзвониковидні, у багатоквітковій верхівковій китиці; віночок білий, іноді біло-рожевий. Плід ^коробочка. Цвіте у червні — липні. Поширення. Росте розсіяно на Поліссі, у Карпатах, на Прикарпатті, зрідка — в Лісостепу на вологих луках, у соснових, мішаних і почасти листяних лісах, у горах. Сировина. Використовують траву, зібрану під час цвітіння рослини. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. У листках рослини знайдено глікозиди арбутин і емульсин, дубильні речовини (до 18%), сахарозу та аскорбінову кислоту (60 мг% ). Фармакологічні властивості і використання. Галенові препарати Г. к. рекомендуються в народній медицині як сечогінний, в'яжучий,

протиспазматичний, протизапальний і антисептичний засіо. їх використовують при катарах шлунково-кишкового тракту, хронічному запаленні нирок, сечового міхура (з наявністю гною в сечі) 1 передміхурової залози, при запальних захворюваннях жіночої статевої сфери, при водянці, спастичних шлунково-кишкових, головних і ревматичних болях, кровотечах (післяпологових, гемороїдальних тощо), при діабеті й цинзі. Настоєм трави полощуть ротову порожнину і горло при запаленні, промивають гнійні рани. Для лікування ран, які довго не гояться, використовують і свіжий сік рослини. В тібетській медицині рослину використовували при хворобах печінки, туберкульозі кісток та як жарознижуючий засіб. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій (1 столова ложка трави на 200 мл окропу, настоюють 2 години) по 1—2 столові ложки 3 рази на день; настойку (у співвідношенні 1 : 10, на горілці) по 20—25 крапель тричі на день. ЗОВНІШНЬО — полоскання рота, горла, промивання ран настоєм; на рани накладають свіже потовчене листя.