240 ГЛЕДИЧІЯ КОЛЮЧА гледичия обыкновенная Gleditschia triacanthos — однодомне дерево родини бобових, 30—40 м заввишки. Стовбур і гілки несуть міцні розгалужені колючки до 7 см завдовжки. Листки парноперисті і дво-перисті; листочки видовженолан-цетні. Квітки неправильні, одностатеві, блідо-фіолетові або майже білі, в густих китицевидних суцвіттях. Плід — біб. Цвіте у червні — липні, плодоносить у вересні — жовтні. Плоди зимують на дереві. Поширення. Походить з Північної Америки. На Україні широко розводять, культивують як декоративну рослину. Сировина. Використовують лушпиння плодів і молоде листя, зібране в період розпускання. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. У молодому листі міститься алкалоїд триакан-тин (до 1 % ), аскорбінова кислота; в лушпинні плодів — антра-глікозиди (2,6%), дубильні речовини (3,1 % ), вітамін К. Фармакологічні властивості і використання. Алкалоїд триакантин виявляє спазмолітичну дію, розширює кровоносні судини, знижує кров'яний тиск. Вітчизняною фармацевтичною промисловістю випускався препарат триакантин, який використовували при гіпертонічній хворобі, бронхіальній астмі, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, при спастичних колітах та хронічному холециститі. Останнім часом препарат знято з виробництва. Галенові препарати лушпиння плодів виявляють послаблюючу дію. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — подрібнене лушпиння плодів заварюють як чай (10 г на 200 мл окропу) і п’ють по 1 столовій ложці 3—4 рази на день при хронічних запорах.

241 ГЛЕКОПАР — багаторічна трав'яниста з опушеним стеблом рослина родини розових. Те саме, що й парило звичайне.   242 ГЛЕЧИКИ ЖОВТІ, латаття жовте, жовта водяна лілія; кубышка жёлтая Nuphar lutea — багаторічна водяна рослина родини лататтєвих. Має товсте повзуче кореневище, вкрите рубцями від черешків. Листки плаваючі, шкірясті, яйцевидно-оваль-ні, цілокраї, з тригранними черешками. Квітки одиничні, великі, двостатеві; чашолистки пелю-стковидні, зверху інтенсивно жовті, зібрані дзвоником; пелюстки коротші за чашолистки, жовті. Плід ягодоподібний, гладенький. Цвіте у червні — липні. Поширення. Росте в стоячих і повільно текучих водах по всій Україні, крім Криму. Заготівля і зберігання. Використовують кореневища, які заготовляють під час цвітіння рослини і восени, вириваючи їх баграми, або руками, попередньо підрізавши ножами. Після того як обріжуть листки, корені і гнилі частинки, кореневища миють, ріжуть тонкими (3—5 мм завтовшки) пластинками, які в свою чергу подрібнюють на кусочки завдовжки 1—1,5 см, розстилають тонким шаром на папері або мішковині, пров'ялюють на сонці, а потім досушують під наметом, на горищі або в сушарках при температурі до 60°. Сухої сировини виходить 8—10 % . Строк придатності — 2 роки. Аптеки сировину не відпускають. Хімічний склад. Кореневище містить алкалоїди (нуфаридин, тіо-бінуфаридйн, неотіобінуфаридин, нуфлеїн), дубильні, смолисті й гіркі речовини, цукри і крохмаль (до 44 % ї

Фармакологічні властивості і використання. Виготовлений з Г. ж. препарат лютенурин діє бактеріостатично на грампозитивні мікроорганізми, фунгістатично — на патогенні гриби типу Candida, виявляє протитрихомонад-ну активність, має сперматоцидні властивості. Його призначають при отитах різного походження, при гострих і хронічних трихомонадних урогенітальних захворюваннях, при лікуванні три-хомонозів, ускладнених бактеріальною і грибковою флорою, для лікування захворювань шкіри й слизових оболонок, спричинених грампозитивними мікроорганізмами і патогенними грибами типу Candida, та як протизаплідний засіб. У народній медицині відвар кореневищ Г. ж. п'ють при запальних процесах травного тракту, ревматизмі, лихоманці, захворюваннях шкіри, надмірних місячних, імпотенції та фригід-ності, а як зовнішній засіб — для спринцювання при гострих і хронічних трихомонадних кольпітах, ускладнених бактеріальною і грибковою флорою, та для запобігання вагітності. Борошно з кореневищ Г. ж. використову-ть як засіб боротьби проти тарганів. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — відвар кореневищ (4 столові ложки подрібнених кореневищ на 1 л окропу, кип'ятять 5— 7 хв, ’охолоджують і проціджують) по 1 столовій ложці 3 рази на день (перебільшення дози відвару спричинює блювання, пронос, тривалий сон або навіть смерть внаслідок паралічу центральної нервової системи). ЗОВНІШНЬО — відвар кореневищ (готують, як у попередньому прописі) для спринцювань. З готових аптечних препаратів як зовнішній засіб застосовують лютенурин (Lutenurinum) у вигляді 0,5 % лініменту, піхвових кульок (по 0,003 г) і таблеток (по 0,003 г).