230 ГІРЧАК ЗЕМНОВОДНИЙ горец земноводный, Polygonum amphibium — багаторічна трав'яниста, з міцним розгалуженим кореневищем рослина родини гречкових. Існує 2 форми: наземна — з прямостоячим (15—50 см заввишки), густо облистненим стеблом, опушеним притиснутими щетинистими волосками, з короткоче-решковими листками — і водяна — з плаваючими, розгалуженими, довгими стеблами і довгоче-решковими голими листками. Листки чергові, прості, від видов-женоеліптичних до лінійно-ланцетних. Квітки двостатеві, правильні, у безлистих густих циліндричних колосах на відокремлених квіткових пагонах; оцвітина рожева. Плід — горішок. Цвіте у травні — червні. Поширення. Росте майже по всій території України (крім Полинового Степу і Криму) у стоячій і повільно текучій воді, по болотах, озерах і берегах річок. Заготівля і зберігання. Використовують кореневища, заготовлені восени або навесні. Викопані кореневища обтрушують від землі, звільняють від надземної частини, миють холодною водою, розрізають на куски і сушать під наметами або на горищі. Інколи використовують листя, зібране під час цвітіння рослини. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад слабо вивчено. Всі частини рослини містять дубильні речовини (коріння — 18— 21,7 % , листя 5—10 % ). У траві відмічено близько 31 мг% аскорбінової кислоти. Фармакологічні властивості і використання. Рослина має в'яжучі й сечогінні властивості. Використовується в народній медицині як сечогінний засіб при нирковокам'яній хворобі, а також при подагрі, ревматизмі і як ан-тиневралгічний засіб. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — відвар кореневища (1 чайна ложка свіжого кореневища з коренями на 300 мл окропу, варять 10 хв, настоюють 2 години) по півсклянки тричі на день; настій листя (2 чайні ложки сухого листя на 200 мл окропу, настоюють 1 годину) по півсклянки 3—4 рази на день.

231 ГІРЧАК ЗМІЇНИЙ, ракові шийки, змійовик; горец змеиный, Polygonum bistorta — багаторічна трав’яниста рослина родини гречкових. Має дерев'янисте, змійовидновигнуте кореневище. Стебло прямостояче, просте, голе, ЗО—100 см заввишки. Прикореневі та нижні стеблові листки — з довгими крилатими черешками, видовженоланцетні або яйцевидно-ланцетні, при основі клиновидні або серцевидні; верхні — сидячі, дрібні, вузькі. Квітки двостатеві, дрібні, блідорожеві, зібрані на верхівці стебла в циліндричне колосовидне суцвіття. Плід — тригранний горішок. Цвіте з кінця травня до середини липня. Поширення. Росте на болотах, луках, лісових вологих галявинах по всій території України. Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують кореневища (Rhisoma Bistortae),

які заготовляють одразу після цвітіння рослини. їх викопують, обтрушують, звільняють від стебел і коріння, миють і сушать на сонці, в приміщенні, яке добре провітрюється, або в сушарках при температурі 50—60°. Сухої сировини виходить 25 % . Строк придатності — 6 років. Аптеки сировину не відпускають. Хімічний склад. Кореневище містить близько 25 % дубильних речовин, вільну елагову і галову кислоти, катехіни, оксиметилантрахінони, флавоноїди, крохмаль (близько 26 % ), барвники та інші речовини. Фармакологічні властивості та використання. Гірчак виявляє протизапальну, в’яжучу, антибактеріальну, кровоспинну та заспокійливу дію. Є відомості, що дубильні речовини гірчака мають протипухлинні властивості. Галенові препарати з нього використовують як в'яжучий засіб при розладах кишечника (самостійно або в поєднанні з іншими лікарськими рослинами), при запаленні слизових оболонок і хворобах сечового міхура. В народній медицині рослину використовують при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, проносах, дизентерії, при каменях у жовчному і сечовому міхурах. Зовнішньо ліки з цієї рослини використовують при запальних процесах слизової оболонки ротової порожнини і горла, при катаральному стоматиті, гінгівіті, пародонтозі та інших захворюваннях ротової порожнини, для лікування екземи, застарілих ран і фурункулів, для спринцювань при білях у жінок. Кореневище гірчака входить до складу шлункових чаїв, використовується при виробництві препаратів таніальбіну і тан-салу. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — порошок кореневищ по 0,5—1 г тричі на день при проносах і дизентерії; відвар кореневищ (20 г сировини на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці 3—4 рази на день при проносах, гострих і хронічних захворюваннях кишечника; відвар кореневищ (20 г сировини на 1 л окропу) п'ють, дотримуючи дієти без м'яса, солі, алкоголю, риби і яєць по півсклянки тричі на день при каменях у сечовому і жовчному міхурах; відвар суміші 5 г порошку кореневищ гірчака і 1 чайної ложки насіння льону звичайного в 200 мл окропу п’ють по 1 столовій ложці через кожні 2 години при кровотечах внутрішніх органів. ЗОВНІШНЬО — відвар кореневищ (20 г сировини на 1 л окропу) для примочок, промивань, полоскань і спринцювань; мазь (свіжий сік кореневища, змішаного з смальцем у співвідношенні 1 : 2) для лікування екземи. При тривалому вживанні препарати гірчака спричинюють запори.