СОРТ І НАСІННЯ

Чим різняться між собою сорти? Сорти визначаються за певними ознаками, але, як правило, встановити приналежність рослини до сорту за однією чи кількома ознаками не вдається. Треба брати до уваги весь комплекс характерних ознак таких органів рослини, як стебло, кущ, квітки, листки, бульби і паростки. Залежно від умов вирощування ознаки дуже змінюються, що викликає потребу враховувати й додаткові ознаки, властиві лише певному сорту.

В усіх сортів картоплі існує корелятивний зв’язок між забарвленням бульб, паростків і квіток. Наприклад, у сорту з білими бульбами і червоно-фіолетовими паростками мають бути білі або червоно-фіолетові квітки. В інших комбінаціях з білими бульбами і синьо-фіолетовими паростками квітки мають синє або біле забарвлення. Червоним або рожевим бульбам відповідають червоно-фіолетові паростки і білі чи червоно-фіолетові квітки, а синім бульбам — синьо-фіолетові паростки і білі, сині або синьо-фіолетові квітки.

Отже, найзручніше визначати сорт влітку під час цвітіння, коли добре помітні всі ознаки і, особливо колір квіток, що майже не змінюється. Взимку бульби пророщують у темноті, а потім викладають на світло, після чого їх паростки набувають характерного забарвлення.

За кольором квіток та бульб всі сорти поділено на шість груп:

Квітки білі, бульби білі: Адретта, Вармас, Віхола, Воро- тинська рання, Незабудка, Невська, Столова 19, Мавка, Прієкульська рання, Харківська рання.

Квітки червоно-фіолетові, бульби білі: Бородянська, Гат- чинська, Зов, Лорх, Огоньок.

Квітки білі, бульби рожеві або червоні: Луговська.

Квітки червоно-фіолетові, бульби червоні: Древлянка, Українська рожева, Ікар, Зарево, Іскра, Полонина, Поліська рожева, Світанок київський, Чарівниця.

Квітки синьо-фіолетові, бульби білі: Пригожа 2, Темп.

Квітки білі, бульби жовті та кремово-жовті: Астра, Пер- венець.

За скоростиглістю, або за тривалістю вегетаційного періоду (кількість днів від садіння до утворення товарного

врожаю), сорти поділяють на п’ять груп: ранні, середньоранні, середньостиглі, середньопізні та пізньостиглі.

Ранньостиглі сорти мають вегетаційний період 80—90 днів. Перші бульби утворюються на 10—15-й день після з’явлення сходів, на 50—60-й день вже можна з 100 м 2 накопати 90—120 кг бульб. До цієї групи належать столові сорти, які придатні для споживання влітку.

Середньоранні достигають за 100—115 днів. Бульбоутворення починається на 15—20-й день після сходів, господарський урожай одержують через 65—70 днівїіісля садіння. До цієї групи належать здебільшого столові сорти.

Середньостиглі сорти мають вегетаційний період 115— 125 днів. Відчутний урожай нагромаджують через 60—75 днів. У групу входять здебільшого столові сорти.

Середньопізні для повного достигання потребують 125— 140 днів, а для нагромадження господарськи відчутного врожаю — 75—80. Сюди відносять сорти різного господарського призначення.

Пізньостиглі сорти мають вегетаційний період 140 днів, господарськи придатний урожай дають на 80—85-й день. До цієї групи належать універсальні і технічні сорти.

Але наведені дані про тривалість вегетаційного періоду орієнтовні і зумовлені якістю насінного матеріалу, строками садіння і доглядом за посівами. Дотримуючи рекомендацій, можна строки наростання бульб дещо скоротити і одержати їх врожай через 40 днів.

За господарським призначенням всі сорти картоплі поділяють на шість груп: столові, технічні (заводські), столово- технічні (столово-заводські), кормові, універсальні, придатні для виготовлення напівфабрикатів.

До столових належать сорти різної скоростиглості з добрими смаковими та кулінарними якостями, які використовуються для харчування. Бульби у них розваристі, з м’якоттю запашною, що не темніє. Бульби у таких сортів повинні мати округлу або злегка видовжену форму, з неглибокими вічками, що полегшує механізацію їх очищення. Бажано, щоб вони мали підвищений вміст білка та вітаміну С.

Технічні (заводські) сорти використовують на крохмаль, амілозу, спирт та інші продукти. Бульби з високим вмістом крохмалю від 18 до 25 % і більше, підвищеною білковістю. Вміст редукованих сахарів у них небажаний. До цієї групи здебільшого належать пізньостиглі сорти.

Столово-технічні (столово-заводські) сорти відзначаються високою крохмалистістю бульб, добрими смаковими якостями і нетемніючою м’якоттю при варінні. Використовують як технічні, так і харчові.

Кормові сорти повинні давати високий вихід кормових одиниць — не менше 100 ц/га. Вміст білка не нижче 2—

1,5   %, сухих речовин — 20—22 %. Ніяких вимог щодо смакових якостей, форми бульб та характеру вічок.

Універсальні сорти відзначаються високим вмістом крохмалю і білка, високоврожайні. Бульби характеризуються добрими смаковими якостями, не темніють при варінні, добре зберігаються. їх використовують на харчові і кормові цілі, переробку. До цієї групи віднесені здебільшого середньостиглі і середньопізні сорти.

До групи сортів, використовуваних для приготування напівфабрикатів (чіпси, крекери, соломка, крупка тощо), належать сорти з підвищеним вмістом сухих речовин та низьким сахарів, з коротким періодом ресинтезу. М’якоть бульб не темніє ні в сирому, ні у вареному вигляді.

Європейська асоціація картоплярів розробила шкалу оцінки столової картоплі, за якою враховуються такі показники: розварюваність, консистенція м’якоті (сила зчеплення), борошнистість, вологість, структура зерен, смак, схильність до потемніння м’якоті. За цими показниками виділено чотири типи столових сортів.

Тип А. Бульби не розварюються, м’якоть тверда, волога, без смаку, не синіють (придатні для салатів і вінегретів).

Тип В. Бульби розварюються слабо,- м’якоть помітно тверда, слабоборошниста, смак слабо виявлений, в окремих форм після варіння спостерігається потемніння середнього ступеня. Придатні для більшості блюд.

Тип С. Бульби дуже розварюються, м’якоть борошниста, суха, зерна крупні, смак різко виявлений, в окремих форм після варіння спостерігається потемніння м’якоті. Придатні для більшості блюд.

Тип Д. Варені бульби розпадаються, м’якоть дуже борошниста, суха, зерна крупні, смак різко виявлений. Після варіння в деяких форм спостерігається потемніння м’якоті. Придатні для пюре.

В нашій країні споживач перевагу віддає сортам типів С і Д, з білою м’якоттю, хоч бульби з кремовою м’якоттю також користуються попитом.

Смак бульб залежить від їх крохмалистості і розсипчастості, а також від співвідношення між азотистими речовинами і калієм, вмісту соланіну і вільних амінокислот. Збільшення вмісту азотистих речовин, наявність соланіну погіршує смак. Він поліпшується із збільшенням вмісту глютамінової і аспарагінової амінокислот.

Смак картоплі зумовлює рівень агротехніки. Так, від високих доз курячого посліду (8—10 кг/м 2) погіршується кон

систенція бульб. Вони стають воскоподібними, несмачними. Від надмірного живлення азотом бульби при варінні густо темніють.

Раннє ураження картоплиння хворобами, пошкодження колорадським жуком, приморозками, різка нестача вологи значно погіршують смакові якості бульб, негативно позначаються на їх розваристості і борошнистості.

Всі знають, що бульби, вирощені на супіщаних легких грунтах, смачніші, ніж на важких глинистих.

Треба пам’ятати, що вибір сортів одного напрямку неминуче призводить до ослаблення інших якостей. Так, най- скоростигліші сорти відзначаються середньою або навіть низькою врожайністю, середніми розміром бульб, вмістом крахмалю, смаком і лежкістю, здатністю до зберігання.

Найбільш урожайні сорти мають середні скоростиглість, розміри бульб, крохмалистість, смак, лежкість. Сорти з великими бульбами відзначаються середніми іншими показниками.

Найкрохмалистіші сорти — це сорти пізньостиглі, се- редньоврожайні, з дрібними несмачними, середньолежкими бульбами. Найсмачніші мають середні скоростиглість, урожайність, величину бульб, вміст крохмалю і незадовільну лежкість.

Універсальні сорти відзначаються всіма середніми показниками. Отже, можна вибрати сорт з 1—2 визначними показниками або задовольнитися більшістю ознак середніх.

Що таке районований сорт? Більшість сортів створюються в науково-дослідних установах: в інститутах, на дослідних станціях, окремими селекціонерами. Але путівку в життя сорту дає Державне сортовипробування, яке має свої сортодільниці, розташовані рівномірно на всій території республіки (по всьому СРСР), де сорти проходять перевірку, своєрідний іспит. Сорти, які виявляють найкращі якості в певній зоні (вищі врожай, якість і смак бульб, стійкість проти хвороб та шкідників, придатність до механізованого вирощування), проходять за конкурсом і ними рекомендують засаджувати відповідні площі. Тобто їх районують у ряді областей республіки чи певних грунтово-кліматичних зонах.

Наприклад, Київська область має три зони: поліську, правобережний і лівобережний Лісостеп. Отже, сорт має бути районований для усієї області або для окремої зони.

Про районування сортів або їх виведення (в тираж) з районування можна дізнатися з довідника, який щорічно випускає видавництво «Урожай» на замовлення Держагро- прому УРСР «Районовані сорти сільськогосподарських культур».

Деякі городники вважають так: навіщо шукати районовані сорти, у мене свій сорт і родить він непогано. Але, як кажуть, все пізнається в порівнянні. Подивишся на його ділянку і бачиш, що то не сорт, а суміш сортів. Сходять вони неодночасно, а далі одні рослини уже цвітуть, інші ще не утворили бутонів, ранньостиглі рослини вже посохли, а пізньостиглі тільки зацвіли. На такому городі масово розвиваються хвороби та шкідники, які уражують бульби, що потім гниють у погребі під час зберігання.

Отже, радимо на городі висаджувати селекційні сорти, що одночасно достигають, дають здорові високоякісні бульби, які добре зберігаються. Крім того, районовані сорти врожайніші. Науковці довели, що за однакових умов сортові насадження забезпечують на 20—25 % вищий урожай, ніж сумішка сортів. І ще одна вигода — вони повніше використовують добрива, особливо мінеральні. На кожен центнер добрив дають у 2—3 рази вищий урожай.

Які сорти найбільш поширені в нашій республіці? Наприклад, на 1991 р. районовано 35 сортів. Серед ранньостиглих 8 сортів, середньоранніх 9, середньостиглих 8, середньопізніх 6 і пізньостиглих 4.

Ранньостиглі: Воротинська рання, Зов, Іскра, Каскад поліський, Незабудка, Пірмунес, Прієкульська рання, Пригожа 2.

Середньоранні: Адретта, Житомирянка, Львів’янка, Мавка, Невська, Новинка, Радомишльська, Світанок київський, Чарівниця.

Середньостиглі: Віхола, Гатчинська, Луговська, Несте- ровська, Нижньоворітська, Огоньок, Остара, Українська рожева.

Середньопізні: Воловецька, Витязь, Гібридна 14, Зарево, Ікар, Поліська рожева.

Пізньостиглі: Древлянка, Ласунак, Полонина, Темп.

До сортів, що мають високі смакові якості, належать Адретта, Воловецька, Древлянка, Зарево, Луговська, Ласунак, Львів’янка, Мавка, Остара, Полонина, Світанок київський.

Високим вмістом крохмалю відзначаються сорти: Воло- вецька(19,4 %), Витязь (17,5—19,8), Зарево (19,8—22,9), Ласунак (16,8—20,4), Полонина (20,3), Темп (18,5—

20,9   %).

На Україні найбільшу площу в 1990 р. займали сорти: Гатчинська 180,9 тис. га, Темп 91,6, Невська 52,7, Житомирянка 13,8, Огоньок 12,9 тис. га.

Протягом 1986—1989 pp. на території республіки районовано 10 нових високопродуктивних сортів, серед яких два

8. Районовані сорти у поліських та передгірних областях

ранньостиглих (Каскад поліський, Зов), один середньоранній (Світанок київський), п’ять середньостиглих (Віхола, Луговська, Нестеровська, Нижньоворітська, Українська рожева), один середньопізній (Витязь), один пізньостиглий (Ласунак). Усі вони столового напряму.

Які сорти найсмачніші? Смак — ознака мінлива і залежить не тільки від сорту, а й від умов вирощування. Він зумовлений ураженням бульб хворобами, пошкодженням під час збирання. Отже, смачні бульби можна одержати за умови дотримання всього комплексу заходів по вирощуванню картоплі. Але якщо сорту притаманні певні якості при додержанні вимог догляду, городник може виростити смачні бульби.

Смак бульб визначають дегустацією, в результаті якої його оцінюють за п’ятибаловою шкалою. Найвища оцінка 5 балів, найнижча — 1 бал.

9. Районовані сорти у лісостепових областях

10. Районовані сорти у степових областях

Серед районованих сортів* найсмачнішими, оціненими в 5 балів, є лише сорт Полонина, від 4,5 до 5 - - Воловецька, Луговська, Нестеровська, Світанок київський, Поліська рожева, понад 4 — Адретта, Древлянка, Витязь, Львів’янка, Мавка, Нижньоворітська, Остара, Символ, Темп, до 4 ба

лів — Ікар, Невська, Житомирянка, Каскад поліський, Незабудка та інші.

Смачні молоді бульби мають сорти Зов, Гатчинська, Во- ротинська рання, Іскра, Огоньок, Пірмунес, Пріекульська рання, Чарівниця.

До ультраскоростиглих сортів належить Пріекульська рання, яка утворює добрий урожай бульб (1 кг/м2) через 50—55 днів після садіння, а якщо підготувати садивний матеріал, то й через 40—45 днів. Починати копати бульби можна 25 травня — 10 червня, а закінчувати збирати врожай (2—3 кг/м 2) до 10—15 липня.

Наступним сортом за скоростиглістю є Воротинська рання. Вона дає урожай на 2—5 днів пізніше, ніж Пріекульська рання, тобто за 52—60 днів, десь 1 —10 червня. Остаточне збирання врожаю можна провести 15—20 липня.

До скоростиглих належать сорти Зов та Незабудка. Господарськи відчутний урожай бульб дають через 52—62 дні після садіння (12—20 червня), а остаточно збирають 20— 25 липня.

Сорти Каскад поліський, Пригожа 2 формують урожай 1 кг/м 2 через 60 днів, остаточний урожай збирають у кінці липня — на початку серпня.

Які сорти в який час краще споживати? Усі ранні і середньоранні сорти, за винятком Чарівниці, споживають улітку і восени, а Чарівницю — з вересня до лютого наступного року.

Середньостиглі сорти Гатчинська, Луговська, Львів’янка, Українська рожева споживають з вересня до квітня наступного року. Віхолу, Огоньок, Нестеровську, Нижньоворіт- ську — з вересня до березня наступного року; середньопізні Воловецьку, Витязь, Зарево, Ікар, Поліську рожеву — з вересня до травня наступного року; пізньостиглі Древлянку, Ласунак, Полонину, Темп — з жовтня до травня наступного року, але вони придатні і для тривалішого зберігання у спеціальних сховищах.

Яка різниця за поживною і кулінарною цінністю між жовтом’ясими і білом’ясими сортами? М’якоть бульби, як відомо, буває білого, жовтого та блідо-оранжевого кольорів. Але існують сорти з фіолетово-синьою і навіть червоною м’якоттю. Більшість споживачів у Радянському Союзі віддають перевагу сортам з білою м’якоттю. Сорти з жовтою м’якоттю не знаходять споживачів. І тільки в західних областях України та у Прибалтиці вирощують і споживають сорти з жовтою м’якоттю. Існує хибна думка, що нібито такі бульби містять більше соланіну. Жодним дослідженням цього не виявлено. У країнах Латинської Америки, у ФРН, Нідер

ландах, ряді інших країн сорти з жовтою м’якоттю використовують. Жовтий колір свідчить про високий вміст каротину у бульбах. Відомо, що каротин цілюще впливає на організм людини, особливо зір. Гостро люди відчувають нестачу його навесні, тому споживання таких бульб сприяє поповненню його запасів.

Що ж стосується поживних і кулінарних цінностей бульб з жовтою і білою м’якоттю, то ніякої різниці між ними не виявлено.

Які сорти найбільш придатні для технічної переробки?

Для переробки використовують технічні і універсальні сорти. Вибираючи сорт для городу, треба брати до уваги вміст крохмалю, врожайність і смак. Технічні сорти здебільшого пізньостиглі, тому на півдні їх не вирощують. Слід врахувати також те, що переробна промисловість розміщена в основному в західних і північних областях республіки, де і вирощують ці сорти.

Згідно з районуванням у Волинській області для переробної промисловості рекомендовано вирощувати Львів’янку і Темп; у Житомирській — Темп; Івано-Франковській — Темп; Київській — Мавку; Львів’янку, Зарево, Темп (для І зони); Львівській — Мавку, Львів’янку; Ровенській— Темп; Сумській — Темп, Зарево; Тернопільській — Зарево, Темп; Хмельницькій —Темп; Чернівецькій — Огоньок; Чернігівській — Темп.

Для інших областей технічні сорти не районовані. У разі потреби можна використати пізньостиглі і середньопізні універсальні сорти.

Чим характерні технічні сорти? Це здебільшого пізньостиглі сорти, в яких вміст крохмалю становить від 18 до 25 % і більше. З них виробляють крохмаль, амілазу, спирт та інші продукти. Технічні сорти добре зберігаються, менше уражуються хворобами і шкідниками. Більший вихід спирту дають ті, що легше піддаються переробці в апаратах, швидше зброджуються та оцукруються. У них, як правило, дрібні крохмальні зерна. Але для добування крохмалю придатніші сорти, які мають великі крохмальні зерна, бо з них одержують більше першосортного продукту. Від величини зерен залежить швидкість їх осадження.

Однак повної залежності між вмістом крохмалю у бульбах і величною крохмальних зерен немає. Вищою крохмалистістю відзначаються пізні сорти, а великими зернами крохмалю — ранньостиглі столові низькокрохмалисті сорти.

Які сорти придатні для годівлі худоби? Такі сорти повинні містити багато сухих речовин, у тому числі крохмалю і білка. До цієї групи здебільшого відносять пізньостиглі сорти уні

версального призначення. Але можна використовувати середньостиглі і навіть середньоранні. Спеціально для годування худоби сорти не районовані.

Чемпіоном за виходом сухої речовини вважається сорт Зарево. Його бульби містять 29 % сухої речовини, частка крохмалю в ній становить 19,8—22,9 %, білка — 2,3—3,8 %. Він може давати 120—150 ц/га кормових одиниць, що майже в два рази більше, ніж овес і ячмінь.

Дещо поступаються йому сорти Воловецька і Темп, які містять відповідно 25 і 26 % сухої речовини, 19,4 і 18,8—

20,9   % крохмалю та 1,5—1,7 % білка.

У бульбах сортів Витязь, Древлянка, Ікар, Ласунак, Львів’янка, Огоньок, Полонина, Поліська рожева міститься від 22,7 до 23,8 % сухої речовини, частка крохмалю в якій досягає 16,9—19,4, білка 1,1 —1,9 %.

Заслуговують на увагу середньоранні сорти Мавка, Жи- томирянка, Чарівниця, які відзначаються скоростиглістю і високим вмістом сухої речовини (21,9—23,5 %), крохмалю (16,1 —17,7) і білка (1,5—1,9 %), добрими смаковими якостями, завдяки чому вони придатні для багатоцільового використання.

Слід зауважити, що вміст сухих речовин та окремих їх компонентів зумовлений як погодними умовами, так і доглядом.

Які вимоги ставляться до кормових сортів? Основні з них: високі врожайність, крохмалистість і білковість. Для них форма бульби, товщина шкірки, глибина вічок і смак не мають значення. Останнім часом багато господарств відмовилися від вирощування картоплі на корм через низьку білковість і крохмалистість її сортів.

Щоб картопля була вигідна як кормова культура, врожайність її має становити 300 ц/га (3 кг/м2), вміст крохмалю перевищувати 20 %, білка досягати 3—4 %. За таких показників можна одержати понад 100 ц кормових одиниць (одна кормова одиниця за своєю цінністю прирівнюється до 1 кг вівса), вихід білка становитиме — 9—10 ц/га. А 100 ц кормових одиниць, одержаних від картоплі, вигідніші, ніж від вівса, ячменю та інших культур.

Отже, одержувати на городі врожаї картоплі у 150— 200 ц/га, тобто 1,5—2 кг/м 2 на корм недоцільно, а для продовольчих потреб — вигідно.

До кормової групи здебільшого належать сорти середньопізні і пізньостиглі.

Якими якостями характеризуються столові сорти? Високі столові якості, раціональна форма бульби, придатність до зимового зберігання.

За формою вони мають бути округлі чи округло-овальні з невеликою кількістю неглибоких вічок, тонкою шкіркою, завдяки чому їх легше чистити, зменшуються відходи. Бульби повинні добре розварюватися, давати розсипчасту борошнисту масу, без неприємного присмаку.

Дехто з науковців стверджує, що смак картоплі пов’язаний з вмістом у бульбах крохмалю, який у смачних сортах становить 19—21 %. Але досвід доводить, що у багатьох смачних сортів вміст крохмалю становить лише 12—14 %. Інші вважають, що співвідношення білка і крохмалю у столових сортів повинно бути не вужче, ніж 1:12 і не ширше, ніж 1:16, тобто на 1 % білка припадає 12—16 % крохмалю. При вузькому співвідношенні цих речовин м’якоть бульби під час варіння набирає склоподібного вигляду, а при широкому — бульби розтріскуються. Але треба пам’ятати, що вимоги до столового сорту залежать від його кулінарного призначення. Так, для пюре потрібен крохмалистий сорт, а для борщу — менш крохмалистий, щоб бульби не розварювались.

Якість бульб оцінюють також за структурою м’якоті (груба, ніжна, водяниста, волокниста), розварюваністю (дуже розваристі, розваристі, слаборозваристі і нерозва- ристі).

Столові якості визначають за допомогою дегустації по п’ятибаловій шкалі: дуже смачні — 5 балів, смачні — 4, середньосмачні — 3, несмачні — 1 бал. У бульб столових сортів під час варіння і деякий час після цього не повинна темніти м’якоть. Але ця ознака залежить не тільки від сорту, а й від умов вирощування. У бульб, вирощених при нестачі калію, потемніння м’якоті посилюється. Отже, внесення калійних добрив і, особливо попелу, поліпшує столові якості картоплі.

Столові сорти повинні мати високий вміст вітаміну С, адже картопля навесні є основним джерелом його.

Як вибирати сорти для городу? Перш ніж вибрати сорт, слід ретельно вивчити, які хвороби уражують картоплю у вашому районі, врахувати умови її вирощування. Сорт має бути стійким проти найбільш поширених хвороб і шкідників, високоврожайним і смачним. Для вибору сорту можна скористатися таблицями 9, 10, 11.

Скільки сортів доцільно вирощувати на городі? Вирощувати на власному городі, тим більше на садовій ділянці, кормові та технічні сорти недоцільно. Вигідніше засадити невелику ділянку продовольчою картоплею, тобто столовими сортами. Насамперед, треба садити ранній сорт, щоб забезпечити сім’ю власною картоплею влітку, коли ми часто відвідуємо садову ділянку. Вибираючи ранній сорт, треба брати

до уваги, коли ви хочете одержати врожай — у травні, червні чи липні? Скажімо, Пріекульська рання дає надранню продукцію, але вона низьковрожайна, а сорти Іскра чи Незабудка — на 4—7 днів пізніше вищий урожай.

Раннього сорту слід садити стільки, скільки потрібно сім’ї для споживання з третьої декади травня і до кінця серпня.

Наприклад, сім’я з 4 осіб споживає за день 1 —1,2 кг бульб, за місяць — ЗО—36 кг. Якщо споживати її у зазначені строки, тобто 100 днів, треба одержати 100—120 кг бульб. При середньому врожаї 3 кг/м2 необхідно засадити 40 м2 і заготовити насіння раннього сорту 200—250 бульб, або

12—        15 кг.

Потрібно також мати середньостиглий сорт для споживання у вересні—жовтні, до початку зимового періоду, коли картоплю вже беруть з постійного сховища. На 60 днів сім’ї потрібно 60—70 кг бульб. При середньому врожаї 4 кг/м2 таким сортом треба засадити 15—20 м 2 і мати 100 насінних бульб, або 6—8 кг.

Якщо городник має достатньо землі, можна виростити бульби для зимового зберігання. В такому разі знадобиться середньопізній або пізній сорт.

Отже, кожному городнику потрібно мати 2—3 сорти різного періоду достигання. Але слід пам’ятати, що чим більше сортів, тим складніше їх зберігати, заготовляти насінний матеріал. Тому треба обмежитися невеликою їх кількістю.

Скільки років можна вирощувати на городі один і той самий сорт? Тривале вирощування сорту в одній місцевості призводить до зниження його продуктивності, втрати якостей бульб, стійкості проти хвороб та несприятливих погодних умов.

На півдні і південному сході республіки при весняному садінні в умовах високих температур і нестачі вологи, за великої чисельності попелиць — переносника вірусних хвороб, будь-які сорти картоплі швидко вироджуються. Але і на півночі та заході на важких перезволожених грунтах картопля уражується грибними і бактеріальними хворобами, а також, хоч меншою мірою, вірусами, що призводить до зниження продуктивності сортів, втрати ними споживчих і насінних якостей.

Картопля гірше за інші культури пристосовується до несприятливих умов, хоч і відомі сорти, які при тривалому вирощуванні у певній місцевості набували стійкості проти виродження й забезпечували високі врожаї (Майка біла, Майка червона та інші) протягом багатьох років. Разом з тим, доведено, що завезені стійкі насінні бульби із зон,

сприятливих для вирощування картоплі, різко підвищують урожай, який поступово в міру збільшення кількості репродукцій знижується.

Таким чином, довговічність сорту залежить від умов вирощування. Можна завезений сорт зробити непридатним для подальшого вирощування за один рік і, навпаки, забезпечити умови для його тривалого використання. Щоб подовжити використання сорту, потрібні певні насінницькі заходи: відбір під час вегетації здорових рослин, добір з цих кущів здорових бульб, збереження їх у сприятливих умовах, пророщування навесні, добір з них таких, в яких утворилися міцні паростки, раннє садіння, боротьба проти попелиць — переносників вірусів, зрошення насаджень, своєчасне розпушування грунту, незловживання азотними добривами, раннє збирання, коли бадилля починає відмирати. Якщо не вжити таких заходів, то після одного жаркого літа з масовим розмноженням попелиць насінний матеріал виявиться непридатним для садіння.

Буває, що за однакових умов вирощування одні сорти швидше втрачають свої продуктивні якості, інші довго їх зберігають. Наприклад, у Лісостепу завезена з більш північних районів республіки Пріекульська рання два роки дає високий урожай бульб, Гатчинська — три, Чарівниця — п’ять—шість років.

Отже, на питання, скільки років на одному місці можна вирощувати один і той самий сорт, слід дати таку відповідь: дивлячись, який сорт і як його будуть вирощувати.

Чи залежить лежкість бульб від сорту? Здатність бульб до тривалого зберігання — сортова ознака. Навіть в одній за скоростиглістю групі є сорти, які добре зберігаються, інші, навпаки, погано. Наприклад, ранньостигла Прієкуль- ська рання зберігається значно краще, ніж Вармас.

Звичайно, гірше зберігаються ранньостиглі сорти, ніж пізньостиглі. Це насамперед можна пояснити періодом спокою бульб. Ранньостиглі сорти із стану спокою виходять раніше, ніж пізньостиглі. Проростання бульб пов’язане з посиленням дихання, підвищенням температури, що призводить до розвитку хвороб і загнивання частини бульб. За ними потрібен постійний нагляд, при необхідності — перебирання, штучне охолодження приміщення тощо.

Пізньостиглі сорти пізніше виходять із стану спокою, тому з ними такого клопоту немає. Важливе значення має стиглість бульб різних сортів. У роки з ранніми приморозками або взагалі з похолоданням пізні сорти збирають при зеленому картоплинні і з недостиглими бульбами, в яких ще багато сахарів, які не встигли перетворитися на крохмаль,

шкірка тонка, часто здирається. Такі бульби погано зберігаються. Тому для них потрібен «лікувальний період» — витримати бульби 2—3 тижні у темряві при високій температурі (15—20 °С), щоб вони завершили достигання і зміцніла, потовщала шкірка.

Особливі умови потрібні для зберігання ранніх сортів, якщо їх збирають у липні—серпні за високої температури повітря (20—25 °С), а у погребі 5—10 °С. За таких умов необхідне штучне охолодження сховища. Якщо стоїть помірно волога погода, насінні бульби ранніх сортів можна не викопувати до кінця вересня — середини жовтня. В грунті вони краще збережуться, ніж у сховищі. На таких бульбах утворюється достатньо міцна, груба шкірка, завдяки чому вони добре зберігаються.

Погано зберігаються бульби будь-яких сортів, що тривалий час перебували у воді, перезволоженому грунті, піддавалися дії низьких температур. Як зберігаються окремі сорти див. с. 61—77.

Чи існують сорти, що не пошкоджуються шкідниками і хворобами? Значення стійкості сорту в боротьбі проти деяких хвороб винятково велике. Наприклад, проти таких небезпечних і шкідливих захворювань, як рак і фітофтороз, найбільш дієвий захід — використання стійких проти них сортів. Звичайно, у різних зонах картоплю уражують різні хвороби. Якщо для південних областей дуже важливо мати сорти, стійкі проти вірусних захворювань, макроспоріозу, то для північних — стійкі проти раку, фітофторозу.

Усім відомо, якої великої шкоди завдає картоплі колорадський жук. Останнім часом з’явився небезпечний шкідник картопляна нематода.

Створення і впровадження стійких сортів дає змогу позбутися багаторазових обприскувань та обпудрювань всілякими пестицидами, на що витрачаються великі кошти, від чого погіршуються споживчі якості бульб, забруднюється навколишнє середовище, що негативно позначається на здоров’ї людини.

Треба пам’ятати, що збудники хвороб залишаються на бульбах і під час зберігання, від чого вони загнивають. Тому так потрібні стійкі сорти. Отже, від стійкості сорту залежить урожайність, якість, збереженість бульб.

У сучасному районованому сортименті картоплі переважають ракостійкі сорти. З нестійких залишилась тільки Поліська рожева. До сортів, що мають комплексну стійкість проти раку і нематоди, належать Віхола і Пригожа 2. Серед стійких проти фітофторозу — Огоньок, Поліська рожева, Темп, Луговська, Мавка, Львів’янка, Зорька, відносно стій-

ких — Гатчинська, Гібридна 14, Адретта, Остара, Полонина, Віхола, Світанок київський, Древлянка, Нестеровська, Незабудка; до нестійких належать Пріекульська рання, Черівни- ця, Радомишльська, Невська, Нижньоворітська, Житоми- рянка. Відносно стійкі проти вірусних хвороб Іскра, Чарівниця, Мавка, Львів’янка, Незабудка, Зорька, дуже уражуються ними Пріекульська рання, Темп, Житомирянка. Виходить, що сортів, комплексно стійких проти хвороб і шкідників, немае. Тому при виборі сорту треба мати відомості про хвороби і шкідники, які особливо поширені і шкідливі у певній зоні.

ІДо таке сортооновлення і сортозаміна? Сортооновлення — це періодична заміна насінного матеріалу, який у процесі вирощування втратив продуктивність, на високоякісний матеріал — еліту або першу репродукцію. Продуктивні якості насінні бульби втрачають внаслідок невідповідності умов вирощування біологічним вимогам сорту, ураження вірусними, бактеріальними чи грибними хворобами. У зонах із сприятливими умовами для вирощування і незначним поширенням вірусних хвороб картопля може тривалий час залишатися здоровою і зберігати високу продуктивність.

Але на більшій частині території України умови для вирощування картоплі несприятливі, особливо на півдні і південному сході. Тому насінний матеріал швидко втрачає свої якості і потребує частої заміни. У зонах із сприятливими умовами насінні якості погіршуються поступово. Таким чином, у різних зонах строки сортооновлення неоднакові.

Частота сортооновлення залежить від ступеня ураження рослин вірусами. Ранні сорти сильніше уражуються, ніж пізні, тому насінний матеріал замінюють частіше.

Періодичне сортооновлення здійснюють згідно з вимогами системи насінництва. До системи входять науково-дослідні установи, які вирощують високоякісний насінний матеріал— еліту, насінницькі господарства (райнасінгоспи) і насінницькі посіви (розсадники розмноження і насінні ділянки) у колгоспах і радгоспах, що вирощують картоплю. На Україні виділені 19 закритих районів по виробництву товарних насінних бульб. Тут найбільш сприятливі для вирощування картоплі умови. У цих районах радгоспи, колгоспи і населення вирощують здоровий насінний матеріал певних сортів.

Закриті райони виділені у Чернігівській, Сумській, Київській, Житомирській, Ровенській, Львівській, Тернопільській і Чернівецькій областях. Із цих районів здорові насінні бульби вивозять для сортооновлення в господарства лісостепових і степових областей, а також передають господарствам і населенню своєї області.

За ступенем ураження картоплі вірусними хворобами територія республіки поділена на чотири зони.

Зона найменшого виродження — це гірські райони Закарпатської і Чернівецької областей. Сортооновлення тут здійснюють раз на п’ять років.

Зона незначного виродження, куди входять Чернігівська, Волинська, Ровенська, Житомирська, Івано-Франківська, Львівська, Тернопільська, Чернівецька, північні райони Вінницької, Київської, Сумської та Хмельницької областей. Сортооновлення проводять раз на чотири—п’ять років.

У зону помірного виродження віднесені Полтавська, Черкаська, північні райони Кіровоградської, Харківської і південні райони Київської, Сумської, Хмельницької та Вінницької областей. Сортооновлення здійснюють раз у два—три роки.

Зона сильного виродження охоплює Луганську, Дніпропетровську, Донецьку, Запорізьку, південні райони Кіровоградської і Харківської, Одеська, Херсонська, Кримська, Миколаївська області, де сортооновлення проводять щороку на всій площі садіння.

На присадибних ділянках у зонах Полісся і Лісостепу цей захід необхідний через кожні три—чотири роки.

Сортозаміна — заміна вирощуваних сортів, які не задовольняють вимог виробництва, втратили свої продуктивні якості, на нові, більш цінні районовані сорти.

Результати досліджень свідчать, що сорт зберігає відносну стійкість проти фітофторозу та інших захворювань протягом 8—10 років після його районування. Потім він втрачає ці властивості внаслідок з’явлення нових рас збудників хвороб.

Впровадження нових високоврожайних сортів найпростіший і найдоступніший спосіб підвищення врожаїв картоплі на присадибних ділянках. Особливо відчувається значення нових високоврожайних сортів, стійких проти хвороб, шкідників та несприятливих погодних факторів у роки з екстремальними умовами.

Отже, слід, не вагаючись, закуповувати насінні бульби нових районованих сортів.

Де ж придбати сортові бульби? Головний постачальник у республіці — Українське об’єднання «Сортонасіннєовоч» та його обласні й міжрайонні відділення, які займаються заготівлею насінної картоплі в районах її вирощування, транспортуванням і реалізацією за складеними угодами з господарствами.

У закритих районах по виробництву товарних і насінних бульб останні продаються населенню цих районів. В інших

районах та областях їх можна придбати в колгоспах, радгоспах і дослідних установах. Про умови реалізації населенню слід дізнатися на місці, можливо заздалегідь укласти угоду тощо. Добре, якщо садовий кооператив укладає загальну угоду з господарством-виробником насінних бульб і закуповує для всіх членів.

Якщо у торговельну мережу надходять продовольчі бульби певних відомих сортів, їх можна ретельно перебрати, відкинути бульби нехарактерної форми та забарвлення шкірки і одержати добрий насінний матеріал.

Насінні бульби можна заготовити в своїх колег-картопля- рів, які мешкають у зонах, сприятливих для вирощування здорової картоплі.

Якщо ви уважно прочитаєте нашу книгу, набудете досвіду у вирощуванні картоплі, то з часом зможете підібрати насінні бульби на ринку, дізнавшись від продавця про місцевість, де вирощена картопля, про сорт і уважно оглянувши бульби.

Які наукові установи України створюють нові сорти картоплі? Координує селекційну роботу з картоплею Український науково-дослідний інститут картопляного господарства, розташований у с. Немішаєве Бородянського району на Київщині.

Селекціонери цього інституту створили багато сортів картоплі, до яких належать Стаханівська, Катюша, Чотири- сотка, Смачна, Малинова, Біла роза, Троянда, Червоноспир- това, Рясна, Дорідний, Бородянська.

Районовані останнім часом Воловецька, Зарево, Луговська, Незабудка, Світанок київський, Українська рожева, Чарівниця.

У систему інституту входять Чернігівська дослідна станція і Поліська дослідна станція по картоплі. Остання розташована у с. Гранітне Малинського району Житомирської області. Тут виведені такі відомі сорти, як Баранівська, Кріпиш, Поліська 36, Островська, Рання поліська, Роза Полісся, Малиничанка. У районуванні знаходяться сорти Житомирянка, Зов, Ікар, Каскад поліський, Радомишльська.

Чернігівська дослідна станція по картоплі розташована у с. Седнів Чернігівського району Чернігівської області. На станції виведені сорти Райдуга Полісся, Витязь. До районування включено Витязь.

Львівський сільськогосподарський інститут розташований у м. Дубляни (Нестеровський район Львівської області). Селекціонери цього інституту створили сорти Львівська біла, Прикарпатська, Дублянська, Львівська вирівняна, Львівська колективна, Львівська пізня, Львівська рання, Львів

ська синьовічкова, Львівська універсальна, Львівська ювілейна, Перспективна.

До районування включені сорти Гібридна 14, Львів’янка, Нестеровська.

В Українському науково-дослідному інституті землеробства і тваринництва західних районів УРСР, що розташований у с. Оброшино Пустомитівського району на Львівщині, виведено сорти Трембіта, Львівська 6, Верховина. У районуванні знаходяться сорти селекції цього інституту Мавка.

Селекцією картоплі також займається Науково-дослідний інститут сільського господарства Нечорноземної зони УРСР (с. Гродино Коростенського району Житомирської області). У районуванні перебуває сорт селекції цього інституту Древлянка.

На ринках часто продають бульби невідомих сортів. Що ж це за сорти? Насамперед, треба мати на увазі, що ті, хто продає картоплю, придбали насінні бульби в місцевих колгоспах, радгоспах, наукових установах і тривалий час вирощують сортову картоплю, але про це не знають і видають її за місцевий сорт. Городники часто вирощують сорти, які вже давно виведені в тираж, але вони з тих чи інших причин їх влаштовують.

Дехто вирощує «смачні сорти», які культивуються вже давно у певних місцевостях. Так, у багатьох областях України поширений сорт Рання рожева, завезений із США понад 100 років тому. Має смачні (4—5 балів), видовжені, рожеві бульби з тонкою шкіркою і неглибокими вічками. Це дуже ранній сорт, здатний забезпечувати два врожаї на рік. Його називають американкою.

У центральних областях республіки культивується середньостиглий сорт Елла. У нього білі з жовтим відтінком, овальні, плескаті бульби. Смачний (4—4,5 бала), з вмістом крохмалю 14,3—17,1 %, добре зберігається.

У Київській, Вінницькій, Житомирській областях можна зустріти середньостиглий сорт Поліська 36. Бульби рожеві, під кінець зберігання (весна) майже білі, округлі, вічка ямкуваті, шкірка гладенька, іноді слабкосітчаста. Нестійкий проти раку. Вміст крохмалю становить 16,5—19,5. %. Смачний (3,8—4 бала). Добре зберігається.

У західних областях ще вирощують середньоранній сорт Альма, тілесного відтінку, з плескатоовальними бульбами. Вічка неглибокі, шкірка гладенька. Вміст крохмалю коливається від 14 до 15 %. Смак досить добрий. Зберігається задовільно.

На півдні республіки трапляються місцеві ранньостиглі

сорти Майка біла (Муравлівка) і Майка червона. Перший з білими, округлоовальними бульбами, а другий — з червоно- рожевими, округловидовженими. Вміст крохмалю невисокий — 11,6—15,5 %, смакові якості посередні (3—3,6 бала). Вирощують заради одержання ранньої продукції.

Як виростити на городі добрі насінні бульби? Виродження картоплі, тобто погіршення насінних властивостей бульб і зниження продуктивності, зумовлене ураженням її вірусними хворобами і несприятливими умовами вирощування.

Щоб одержати високоякісний насінний матеріал, слід дотримувати насінницьких заходів, спрямованих на поліпшення умов вирощування картоплі та проти вірусних хвороб.

У Степу і Лісостепу картоплю садять влітку минулорічними або свіжозібраними бульбами на зрошуваних землях, застосовують раннє садіння пророщеними бульбами, раннє збирання при зеленому картоплинні. Все це дає можливість одержати доброякісний насінний матеріал.

У всіх зонах слід запроваджувати ефективні заходи проти попелиць, які переносять віруси з хворих рослин на здорові, своєчасно видаляти кущі, уражені вірусами. їх викопують, вибирають більші бульби і споживають, а дрібні згодовують худобі, картоплиння висушують за межами картопляної ділянки і спалюють.

Щоб одержати максимальну кількість насінних бульб масою 50—80 г, на Поліссі, в інших зонах при зрошенні садити слід загущено — 60X20—15 см або 70Х 20—15 см. Азотні добрива вносити у невисоких дозах, забезпечивши таке співвідношення поживних речовин N : Р : К = 0,5 : 1 : :1 —1,5, що означає пів дози азотних добрив, повну — фосфорних і одну або навіть півтори дози калійних у порівнянні з внесенням під продовольчу картоплю.

Відомо, що грибні і бактеріальні хвороби, а також шкідники погіршують якість насінних бульб. Тому заходи проти них обов’язкові. І, нарешті, необхідно створити оптимальні умови для зберігання насінної картоплі.

Чи зростає врожайність картоплі, якщо насінний матеріал, вирощений на одному типі грунту, висадити на іншому? Картоплярі південних районів періодично завозили «свіжі» насінні бульби з північних та західних областей і спостерігали різке підвищення врожайності картоплі. Це зумовлено тим, що під впливом несприятливих посушливих умов вирощування на півдні і значного розмноження попелиць — переносників вірусів, відбувається виродження картоплі.

Проте помічено, що навіть у зонах, сприятливіших для вирощування (Лісостеп і Полісся) картоплі, періодична заміна насінних бульб також сприяє підвищенню врожайності.