Розділ 6
СИСТЕМА УТРИМАННЯ
ТА ОБРОБІТКУ ГРУНТУ В САДАХ
СИСТЕМА УТРИМАННЯ ГРУНТУ
Основним завданням догляду за молодими садами груші та айви є створення сприятливих умов для нормального розвитку надземної частини і кореневої системи, а також скорочення непродуктивного періоду від садіння до початку плодоношення дерев.
У комплексі агротехнічних заходів по догляду за молодими і плодоносними садами питанням обробітку та утримання грунту належить одне з провідних місць, бо вони пов’язані з поліпшенням умов живлення рослин, забезпеченням їх вологою, боротьбою з бур'янами та ерозією грунтів.
Протягом багатьох років в умовах екстенсивної культури міжряддя молодих садів рекомендували використовувати для вирощування кормових і столових коренеплодів, картоплі, помідорів, квасолі та інших міжрядних культур. Але в сучасних інтенсивних садах із вузькими міжряддями та великою кількістю дерев на одиниці площі інші (міжрядні) культури в садах вирощувати неможливо. Тому в молодих і плодоносних промислових садах груші та айви найбільш ефективними системами утримання грунту вважаються чорний пар, паросидеральна та дерново-перегнійна системи.
Парова система утримання грунту (чорний пар) сприяє нагромадженню і збереженню вологи в грунті, поліпшенню водного та повітряного режимів, більш глибокому заляганню кореневої системи. Утримання грунту у рихлому стані дозволяє значно полегшити боротьбу з бур’янами в садах, тим більше, що для одержання екологічно чистих плодів хімічні методи боротьби недопустимі. Крім того, поліпшується температурний режим.
Система утримання грунту в стані чорного пару передбачає проведення зяблевої оранки на глибину до 18— 20 см та розпушення міжрядь культиваторами або дисковими боронами. У пристовбурних кругах (смугах) грунт обробляють на глибину до 8—12 см, використовуючи садові фрези ФА-0,76, культиватори з висувною секцією, або спеціальний дисковий пристрій, виготовлений на Придністровській дослідній станції садівництва.
Водночас тривале і беззмінне утримання грунту в стані чорного пару має певні недоліки: воно заважає росту коренів дерев у найбільш родючих та біологічно, активних шарах грунту, руйнує його структуру та погіршує водопроникність у нижньому шарі, стимулює процеси водної ерозії тощо.
Зменшенню негативного впливу чорного пару значною мірою сприяє паро-сидеральна система. Суть її полягає у тому, що частину вегетаційного періоду грунт утримують у стані чорного пару, а потім сіють культури на зелене добриво (люпин, гірчицю, фацелію, озиме жито та ін.). Залежно від строків сівби ці культури поділяються на озимі (жито), весняні (люпин, гірчиця) або літні (гірчиця, фацелія).
У дослідах відділу агротехніки Придністровської дослідної станції садівництва (Червінко М. К-, 1990) найкращі результати одержано при вирощуванні та заорюванні біомаси ярих сидератів літнього посіву. Так, сумарна врожайність груші сорту Кюре за сім років плодоношення (1979—1985) у даному випадку становила 1164.7 ц/га проти 1034,9 ц/га на ділянках чорного пару, або на 12,5 % більше; по сорту Парижанка — відповідно 1506.7 та 1421,1 ц/га, або 106 %. Чистий доход з розрахунку на 1 га у першому випадку був на 0,6-1,1 тис. крб. більший, ніж у другому.
У роки недостатнього зволоження і при відсутності зрошення сидерати не вирощують. Такого ж підходу слід дотримуватись і при запровадженні дерново-перегнійної системи. Переваги останньої системи (або культурного задерніння) зводяться до того, що багаторічні трави сприяють нагромадженню в грунті органічних решток, поліпшенню структури та фізичних властивостей грунту. Дуже важлива роль багаторічного культурного задерніння у боротьбі з водною ерозією грунтів.
Кращими травами для задерніння у садах груші та айви можна вважати райграс пасовищний та високий, вівсяницю лучну, м’ятлик лучний та ін.). Розпочинати залуження міжрядь можна не раніше, як на 4-—5-й рік після закладання саду, щоб не ослабити росту молодих дерев. Висівати траву або сумішки трав можна в кожному міжрядді (за ухмов достатнього зволоження) через одне або навіть через два міжряддя. Пристовбурні смуги потрібно обов’язково утримувати у стані чорного пару. Протягом вегетаційного періоду траву періодично скошують (при досягненні висоти 10—15 см), причому скошену масу залишають у подрібненому стані на поверхні грунту.
Вирощування у міжряддях саду багаторічних трав потребує внесення підвищених норм мінеральних добрив, особливо азотних. У інтенсивних садах Румунії при задернінні кожного міжряддя у пристовбурні смуги вносять гній.
У дослідах Придністровської дослідної станції садівництва (Червінко М. К-, 1990) середня врожайність груші сорту Кюре (1979—1985 pp.) при багаторічному злаковому задернінні була на 14 % вищою, ніж при паровій системі.
