САДООБОРОТ

З метою стабільного виробництва плодів і підвищення рентабельності садівництва, ефективного використання створеного потенціалу та робочої сили у кожному спеціалізовапому господарстві необхідно вести науково обгрунтовану заміну старих (амортизованих) насаджень на основі систем садообороту. Реконструкція плодових насаджень у системі садообороту передбачає створення садів певної вікової структури. У садівничих господарствах не повинно бути такого становища, щоб уся площа плодових порід була плодоносною. Тому науково обгрунтована система садообороту повинна бути розроблена як на існуючі, так і на заново проектовані насадження, Це забезпечило б ритмічну роботу садівничих та розсадницьких комплексів і недопущення зривів у виробництві плодів і садивного матеріалу. До цього часу всі проекти та заходи щодо вирощування садів закінчувались розробкою проекту та визначенням економічної ефективності галузі у період плодоношення дерев.

Будучи складовою частиною генеральної схеми розвитку садівництва, садооборот розробляється для кожної породи та конструкції насадження окремо і чітко регламентує співвідношення площі підготовки та закладання нових насаджень, площі молодих, плодоносних садів та садів, що розкорчовуються.

Вирощування плодових дерев на одному і тому ж місці протягом багатьох років спричиняє «втому» грунтів, нагромадження у них бур’янів, збудників хвороб і шкідників. Отже, крім молодих і плодоносних садів повинні бути площі, що «відпочивають» та резервні площі для проведення меліоративних робіт, підготовки грунту та закладання нових насаджень, але для того, щоб розкорчувати певну площу старих (амортизованих) садів потрібно мати таку ж площу молодих садів, що вступають у плодоношення.

Розробляючи схеми садообороту для існуючих садів, потрібно провести ретельну інвентаризацію існуючих насаджень і скласти схему розміщення кварталів, де вказати вік, стан і площу, а також черговість розкорчування тощо. При визначенні завдання відтворення існуючих насаджень слід враховувати вимоги поліпшення якісного та сортового складу садів, можливість застосування досягнень науково-технічного прогресу.

Розрахункові площі садообороту доцільно уточнювати стосовно розмірів кварталів (6; 8; 12; 16 га) та їх кількості у кожній категорії саду. Розмір резервної площі також повинен відповідати розміру (або кратності) кварталів (6; 8; 12; 16 га і т. д.). Наприклад, площа неплодоносних садів становить 32 га, або чотири квартали, плодоносних—104 га або 13 кварталів, резервна площа — 8 га та площа щорічної амортизації — 4 га. Отже, щорічне закладання та розкорчування слід планувати у розмірі 4 га щорічно або по 8 га (тобто один квартал) через рік, що в організаційному відношенні доцільніше. Тривалість неплодоносного періоду при цьому становить сім років, плодоносного — 32.

При складанні садообороту для садів, що проектуються для спеціалізованого господарства, за основу беруть проект створення насаджень. Закладати сади на великих площах доводиться протягом 4—5, а то й 6—8 років. Через 5—7 років воші почнуть вступати у плодоношення, а ще через деякий час вони постаріють І потребуватимуть заміни. Проте господарство не може розкорчувати весь сад протягом тих же 4—5 років, шоб не спричинити зменшення обсягів виробництва. А тому потрібно, не чекаючи повної амортизації всіх насаджень, розпочинати поступовий перехід до планомірного відтворення та вирівнювання вікового складу насаджень відповідно до Існуючих нормативів.

Окремі автори пропонують розділити весь обсяг закладання на два етапи (Стешко И. Е., 1987), На першому етапі сад закладати на тій частині, яка забезпечить розрахункову плодоносну площу. Через 2—4 роки після початку плодоношення насаджень першого етапу починають другий, основний етап регулярного садіння, згідно з розрахунками, у розмірі річної норми амортизації. Коли ці сади вступлять у плодоношення, відразу ж розпочинають корчувати сади, закладені на першому етапі. Надалі головне завдання — вести регулярну заміну садів, тобто вибраковувати щорічно площу, рівну тій що вступає у плодоношення.

Перший стан садообороту закінчується з повною заміною всіх насаджень, закладених на першому етапі, а тому потрібно приступати до складання нового садообороту. Необхідною умовою ведення садооборотів є чітке ведення паспорту по кожному кварталу саду, де записують дані закладання, розкорчування та ін. Усі матеріали та документи садообороту зберігають поряд з матеріалами землевпорядкування.

У процесі розробки садообороту необхідно враховувати біологічні вимоги окремих порід і сортів, придатність грунтів та їх «втому», час, необхідний для «відпочинку», знезараження грунту та очищення його від бур’янів тощо.

Своєчасно і правильно підготовлений садооборот не лише забезпечує ритмічне виробництво продукції потрібної якості, а й зумовлює ефективне використання землі та плодових насаджень, складських приміщень, плодосховищ, пунктів товарної обробки плодів, цехів первинної переробки та трудових ресурсів.