листу отруйну речовину мезерин, умбеліферон, дафнетин і фенолкарбонову кислоту. В насінні є й невелика кількість алкалоїдів. Фармакологічні властивості і використання. В народній медицині препарати В. л. з. використовують як болетамувальний, протина-ривний і відтяжний засоби, при сильних невралгічних і ревматичних болях, радикуліті, діатезах, подагрі й паралічах, при золотусі й водянці, пухлинах горла і стравоходу, наривах. Свіжі або висушені плоди інколи приймають внутрішньо (один плід на день) при поганому апетиті, втомі, від атеросклерозу. Значно рідше рослину використовують при простудних захворюваннях, при туберкульозі, дизентерії, жовтусі та від паралічу язика (настойку кори деякий час потримати в роті). Настойка з кори і плодів — добрий інсектицид. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — відвар подрібненої кори (20 г на 200 мл окропу, випарювати до половини) по 1—2 краплі 3 рази на день; настойку кори (1 г на 64 мл спирту) по 1—2 краплі 3 рази на день. ЗОВНІШНЬО — настойку 1 частини (за об'ємом) кори і порізаних на кусочки гілочок з квітками на 3 частинах горілки для натирань при невралгічних і ревматичних болях; мазь (1 частина настойки на 2 частини вазеліну чи коров’ячого масла) для натирань. Рослина смертельно отруйна! Заготовляти, зберігати і використовувати рослину треба з додержанням заходів обережності. При перших ознаках отруєння необхідно викликати лікаря, а потерпілому надати першу допомогу.

193 ВОВЧУГ колючий стальник колючий Ononis spinosa — багаторічна трав'яниста рослина родини бобових. Стебла ЗО—65 см заввишки, при основі висхідні або прямостоячі, меживузля з одного боку волохаті, рідше — кругом опушені; бокові пагони — з колючками, здебільшого парними. Листки чергові: нижні — трійчасті, верхні — з одним листочком; листочки видовженоовальні, залозисто-опушені. Квітки двостатеві, неправильні, одиничні, розміщені в пазухах листків на верхівках гілок, іноді утворюють небагатоквіткове верхівкове волотевидне суцвіття; віночок рожевий. Плід — біб. Цвіте у червні — серпні. Поширення. Трапляється в західній частині Полісся на піщаних берегах річок, на схилах та біля доріг. Сировина. Використовують кореневище, листя і квітки. Кореневища заготовляють восени або навесні до появи листків, листя й

квітки — під час цвітіння рослини. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. Рослина містить дубильні речовини, глікозиди ононін і псевдоононін, ононід, онопсин, органічні кислоти та їхні солі, жирну та ефірну олії, фітостерин онокол, слиз, смоли, цукор та крохмаль. Фармакологічні властивості і використання. Препарати В. к. мають сечогінні, потогінні, каменероз-чинні й дезинфікуючі властивості, регулюють обмін речовин. Вживають їх у вигляді чаю або відвару при запальних процесах у нирках і сечовому міхурі, при порушеннях обміну сечової кислоти, для розчинення каменів і піску в нирках і сечовивідних шляхах, для пожвавлення діяльності залоз внутрішньої секреції і очищення крові при фурункулах і висипах на тілі та як кровоспинний засіб. Лікарські формн і застосування. ВНУТРІШНЬО — чай з листя та квіток (1 чайна ложка суміші на 200 мл окропу) пити по 1 склянці на день малими порціями; відвар кореневищ (1 столова ложка подрібнених кореневищ на 500 мл окропу) по півсклянки З—4 рази на день.