ГоловнаРусские названияУкраїнськи і народні назвиЛатинськи назвиХвороби - лікуванняБіологічно активні речовини лікрських травСтатті

 

Попередня сторінка
Хімічний склад. Усі частини рослини містять тропанові алкалоїди: атропін, гіосціамін, скополамін та інші. Максимальний вміст алкалоїдів виявлено в листках у фазі бутонізації і цвітіння рослини, в коренях — у кінці вегетаційного періоду. Окрім алкалоїдів, у листках знайдено глікозид метилескулін; і в листках і в коренях виявлено скополетин.

Фармакологічні властивості і використання. Фармакологічні властивості Б. з. зумовлені головним чином алкалоїдом атропіном. Рослина виявляє протиспазматичну та болетамувальну дію, знижує секрецію слинних, шлункових і потових залоз, розширює зіниці очей, паралізує акомодацію, при спазмах бронхів зумовлює розширення їх, ослаблює перистальтику кишок, прискорює ритм серця. Атропін призначається як спазмолітик при бронхіальній астмі, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, пілоро-спазмі, хронічному гіперацидному гастриті, спазмах кишечника, при печінкових і ниркових коліках. Його застосовують при брадикардії вагусного походження, атріовентрикулярній блокаді, при стенокардії, інфаркті міокарда. Препарати Б. з. рекомендуються при функціональних розладах вегетативної нервової системи, алергічних захворюваннях, безсонні, підвищеній збудливості, неврогенному порушенні менструації, туберкульозі легень для зменшення виснажливого потіння, при геморої, для лікування хвороби Паркінсона і паркінсонізму різного походження. Атропін використовують і в очній практиці для лікування й діагностичних цілей (ірити, іридоцикліти, кератити, увеїти). Як протиотруту його використовують при отруєнні морфіном, карбохоліном, мускарином, пілокарпіном, прозерином, фізостигліном та іншими речовинами, а також при отруєнні грибами. В народній медицині відвар коріння застосовували при подагрі, ревматизмі, невралгії, як зовнішній болетамувальний засіб.
Лікарські форми і застосування.
Свіжий сік рослини по 5—10 крапель 2—3 рази на день; порошок із листя по 0,01—0,02 г 2—3 рази на день. З готових аптечних препаратів застосовують: сухий екстракт беладонни (Extractum Belladonnae siccum) по 0,01— 0,02 г як спазмолітичний засіб; настойку беладонни (Tinctura Belladonnae) по 5—10 крапель 2—3 рази на день; бекарбон (Becarbonum) по 1 таблетці 2—3 рази на день при спазмах кишечника і підвищеній кислотності шлункового соку; бесалол (Besalo-lum) по 1 таблетці 2—3 рази на день при захворюваннях шлунково-кишкового тракту як спазмолітичний і антисептичний засіб: таблетки
 
шлункові (Tabulettae Stomachicae) по одній 2—3 рази на день при захворюваннях шлунка, що супроводяться болями; Зеленіна краплі (Guttae Zele-nini) по 20—25 крапель 2—3 рази на день при неврозах серця, що супроводяться брадикардією; белоїд (Bello-id) по 1 драже 3—6 раз на добу кілька днів при функціональних розладах вегетативної нервової системи з погіршанням кровообігу, при алергічних захворюваннях, безсонні, підвищеній збудливості, неврогенному порушенні менструацій і потенції, в комплексній терапії при ендокринних захворюваннях (гіпертиреозі), виснажливому потінні у хворих на туберкульоз, при хворобах серця; акліман (Acliman) по 1 драже 2—3 рази на день при вегетативних дистоніях, клімактеричних розладах; атропіну сульфат (Atro-pini sulfas) приймають всередину у вигляді порошків, пілюль і розчинів — найбільша разова доза 0,001 г, добова — 0,003 г; скополаміну гідробромід (Scopolamini hydrobromidum) по 0,00025—0,0005 г 2—3 рази на день до їди або підшкірно 0,5—1 мл 0,05 % -ного розчину 1—2 рази на день як седативний, активний периферичний і центральний м-холінлітичний засіб у психіатрії, при паркінсонізмі, приготуванні до наркозу, морській хворобі, в офтальмології і для розширення зіниць; беластезин (Bellasthesinum) по 1 таблетці 2—3 рази на день при гастритах, спазмах кишечника; солутан (Solutan) по 10—ЗО крапель 3 рази на день після їди при бронхіальній астмі і бронхітах; бепасал (Bepasalum) по 1 таблетці 2—3 рази на день при захворюваннях шлунково-кишкового тракту; беласпон (Bellasponum) по 1 таблетці 2—3 рази на день при підвищеній подразливості, безсонні, клімактеричних неврозах, вегетоневрозах і дистоніях; белатамінал (Bellataminalum) по 1 таблетці 2—3 рази на день при підвищеній подразливості, безсонні, клімактеричних неврозах, нейродермітах і вегетативних дистоніях; белалгін (Bellalginum) по 1 таблетці як спазмолітичний, анацидний і анальгезую-чий засіб при захворюваннях шлунко-во-кишкового тракту, що супроводяться підвищенням кислотності і спазмами гладенької мускулатури; белазон (Веі-lason) по 3—4 драже на день з поступовим збільшенням дози до 16 драже на добу при паркінсонізмі як засіб, що знімає м'язове напруження, зменшує тремтіння: корбелу (Corbella) по 1 таблетці перед сном при паркінсонізмі; анузол (Anusolum) по 1 свічці в пряму кишку на ніч при геморої і тріщинах заднього проходу; бетіол (Bethiolum) по 1 свічці в пряму кишку на ніч при геморої і тріщинах заднього проходу; суміш протиастматичну (Species antiastmaticae) у вигляді цигарок при бронхіальній астмі. ПРОТИПОКАЗАНО вживати препарати
з Б. з. вагітним, матерям-годувальницям, при глаукомі та при різних органічних змінах з боку серцево-судинної системи.
Б. з. — смертельно отруйна рослина. Заготівля, переробка, зберігання і застосування потребують виконання застережних заходів. При перших ознаках отруєння (почервоніння обличчя, запаморочення, розширення зіниць, зниження потовідділення, прискорення пульсу) треба негайно викликати лікаря, а потерпілому надати першу допомогу.
82 БЕРЕЗА БІЛА
однодомне дерево або великий кущ родини березових. Те саме, що й береза пухнаста.

83 БЕРЕЗА БОРОДАВЧАСТА,

береза повисла; береза бородавчатая Betula pendula, синонім — В. verrucosa —

однодомне дерево родини березових, 10—20 м заввишки. Кора гладенька, біла, у старих дерев при основі стовбура— чорно-сіра, глибоко тріщинувата. Крона ажурна, з пониклими гілками. Молоді пагони голі, з полиском, червоно-бурі, густо вкриті смолистими бородавочками. Листки чергові, довгочерешкові, трикут-но-ромбічні, двопилчасті, з клиновидною основою, голі. Квітки — в одностатевих сережках: тичинкові — на кінцях гілок, довгі, зібрані по 2—3; маточкові — на вкорочених бічних гілочках, 2— З см завдовжки, зелені, спрямовані вгору. Плід — горішок. Цвіте у квітні — травні.

Поширення. Росте в лісових і лісостепових районах, у Степу — по долинах річок, утворюючи чисті й змішані з іншими породами насадження. Розводять у садах і парках.

Заготівля і зберігання. Вико ристовують бруньки (Gemmae Be tulae), молоде листя (Folium Ве-tulae) і сік весняного «плачу». Інколи використовують кору. Бруньки заготовляють рано навесні, в період їхнього набрякання, листя — у квітні — травні, коли воно ще запашне й клейке. Бруньки, що розкрилися, і старе листя втрачають свої лікувальні властивості. Сушать бруньки і листя на відкритому повітрі під наметом або в сушарках при температурі 25—ЗО °С. Готову сировину зберігають у сухому приміщенні з доброю вентиляцією. Строк придатності — 2 роки. Бруньки відпускаються аптеками. Сік беруть рано навесні, до розпускання листя.

Хімічний склад. Кора, бруньки і листки містять ефірну олію, сапоніни, дубильні речовини, смоли, аскорбінову й нікотинову кислоти тощо. До складу ефірної олії входять бетулен, бетулол, бетуленова кислота, нафталін, барвники та інші сполуки. Окрім цього, в бруньках і листках є флавоноїди, каротин і гіперозид. В березовому соку є цукри (2 % ), дубильні й ароматичні речовини, яблучна кислота, сполуки заліза, кальцію і магнію.

Фармакологічні властивості і використання. Препарати Б. б. проявляють сечогінні, жовчогінні,

 

Наступна сторінка