1280 ЯВАНСЬКИЙ ЧАЙ — багаторічна (в культурі — однорічна) рослини родини губоцвітих. Те саме, що й ортосифон. 1281 ЯГЛИЦЯ ЗВИЧАЙНА сныть обыкновенная Aegopodium podagraria — багаторічна трав'яниста кореневищна гола рослина родини селерових (зонтичних). Стебло прямостояче, 50—100 см заввишки, гладеньке, порожнисте, борозенчасте, вгорі розгалужене. Листки чергові, нижні з довгими черешками, широкотрикутні, двічі трійчасті, з видовженояйцевидними гостропилчастими загостреними частками, верхні — дрібніші, з коротко розширеними в піхву черешками, трійчасті, з бічними двороздільними, рідше цілісними листочками. Квітки правильні, двостатеві, зібрані в складні зонтики (верхівковий зонтик 20—25- променевий, плодючий, бічні - дрібніші, неплідні); обгортки та обгорточок немає; пелюстки (їх 5) білі, оберненосерцевидні, глибоковиїмчасті, у виїмці з загнутою всередину часточкою. Плід — двосім'янка. Цвіте з травня до липня. Поширення. Яглиця звичайна росте в лісових районах і в Лісостепу по вологих місцях у лісах, серед чагарників і в садах. Заготівля і зберігання. Для лікувальних потреб використовують траву яглиці, яку заготовляють в період цвітіння рослини і вживають свіжою (у вигляді салатів, як приправу до різних страв, як замінник капусти або щавлю та кропиви для юшок, борщів, щів, холодних борщів, юшок-пюре) або сушать, розкладаючи тонким шаром на папері чи тканині під укриттям на вільному повітрі або в приміщенні з доброю вентиляцією. Листкові черешки яглиці маринують в оцті, тушкують і вживають як гарнір до других страв, переробляють на ікру, подібну до баклажанової. Рослина неофіци-нальна Хімічний склад. У свіжому листі яглиці є значна кількість аскорбінової кислоти (65—100 мг% ), залізо (16,6 мг% ), мідь (1,99 мг% ), марганець (2,13 мг%), титан (1,68 мг% ), бор (3,9 мг% ). Фармакологічні властивості і використання. Яглицю звичайну використовують як засіб, що покращує діяльність травного каналу, підвищує діурез, виявляє пом'якшувальну, протизапальну, знеболюючу і ранозагоювальну дію. Настій трави вважається добрим засобом для лікування уражень суглобів (подагра, ревматизм), шлунково-кишкових захворювань

(з симптомами проносу і запору), захворювань нирок і сечового міхура. В дієтичному харчуванні яглицю використовують при гіпо- та авітамінозах С. Для місцевого лікування використовують свіже подрібнене листя рослини (знеболюючі компреси при подагрі й ревматизмі). Використовують яглицю і в гомеопатії. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (3 чайні ложки сировини на 400 мл окропу, настояти 2 години, процідити) по півсклянки 4 рази на день до їди; вітамінний салат: молоде помите листя яглиці витримують 10 хвилин в окропі, подрібцюють, додають тертий хрін і сіль, перемішують і заправляють вершками (на 150 г свіжого листя яглиці беруть 25 г тертого хрону, 20 г вершків, сіль на смак).

1282 ЯКІРЦІ СЛАНКІ, бабині зуби; якорцы стелющиеся Tribulus ter rest ris — однорічна трав'яниста жорстковолосиста рослина родини паро-листових. Стебло лежаче, розгалужене, 10—50 см завдовжки. Листки супротивні, парноперисті, з 6—8 парами довгастих листочків. Квітки двостатеві, правильні, дрібні, 5-пелюсткові, жовті, одиничні, в пазухах листків. Плід п’ятикутний, розпадається на 5 вкритих гострими шипами горішків. Цвіте у червні — серпні. Поширення. Зустрічається в Криму, в Степу і зрідка в Лісостепу на сухих піскуватих місцях, баштанах, городах і полях та біля доріг. Заготівля і зберігання. Використовують траву (Herba Tribuli ter-restris), зібрану під час цвітіння рослини. Протягом 2—3 годин траву пров'ялюють на сонці, а потім досушують під наметом або в добре провітрюваних при-