1268 ЩАВЕЛЬ ЗВИЧАЙНИЙ — багаторічна трав'яниста рослина родини гречкових. Те саме, що й щавель кислий. 1269 ЩАВЕЛЬ КИСЛИЙ, щавель звичайний; щавель кислый Rumex acetosa — багаторічна трав'яниста рослина родини гречкових. Стебла прямі, борозенчасті, до 1 м заввишки. Листки чергові, при основі — з зубчастими розтрубами, які обгортають основу меживузля; ПрИ-кореневі й нижні стеблові ЛИСТКИ — з довгими черешками, ви-довженояйцевидні, при ОСНОВІ стріловидні, з трикутними гострими, спрямованими вниз боковими лопатями, іноді майже списовидні, при верхівці більш-менш загострені або тупуваті; верхні — сидячі, вужчі, \анцетно-стріло-видні. Квітки одностатеві (рослина дводомна) рожеві, червоні або жовтуваті, зібрані у верхній частині стебла в малорозгалуже-не, не густе, вузьке, волотевидне суцвіття; у чоловічих квіток частки оцвітини (їх, як і у жіночих квіток, 6) усі спрямовані вгору, видовженоовальні, внутрішні трохи більші за зовнішні; у жіночих зовнішні частки відігнуті вниз і притиснуті до квітконіжки, внутрішні прямі, округло-серцевидні, цілокраї, у вирізці при основі з м'ясистим, спрямованим униз придатком. Плід — тригранний, на верхівці гострокінцевий, темно-коричне-

вий, з полиском горішок. Цвіте у липні — серпні. Поширення. Щавель кислий росте по всій території України на луках, по болотах, у вологих лісах на галявинах. Як овочеву рослину його широко культивують. Заготівля і зберігання. З лікувальною метою використовують прикореневе листя (Folia Rumicis acetosae), коріння (Radix Rumicis acetosae) і всю рослину (Herba et radix Rumicis acetosae). Листя використовують у сирому вигляді (готують зелені борщі, юшки, окрошки, салати, додають як присмаку до вінегретів), а коріння і траву сушать. Рослина неофі-цинальна. Хімічний склад. У листі і стеблах рослини є фенольні сполуки: рутин, гіперозид, кверцетин, кверцитрин, вітексин, авікулярин, катехіни, лейкоціанідин, лейкодель-фінідин та хризантемін; органічні кислоти: щавлева, яблучна; вітамін С, каротин, білки, ліпіди, солі заліза і калію. У корінні є значна кількість антра- і таноглікозидів. Фармакологічні властивості і використання. Препарати щавлю підвищують діурез, стимулюють діяльність печінки і жовчотво-рення, посилюють перистальтику кишечника. Малі дози виявляють в'яжучу дію. Високий вміст фенольних сполук (флавоноїдів і фенолокислот) зумовлює капіля-розміцнюючі, протисклеротичні й протизапальні властивості щавлю. В дієтотерапії його використовують як джерело вітамінів. У вигляді юшок і борщів його призначають при діабеті й ожирінні. Разом з тим треба пам'ятати, що надмірне вживання щавлю може призвести до порушення сольового обміну і розвитку ниркової патології. Необхідна обережність і при введенні в дієту цієї рослини хворим на ентероколіт, гастрит і виразкову хворобу шлунка й дванадцятипалої кишки в стадії загострення. Зовнішньо, як в’яжучий засіб, щавель використовують для лікування запалення ясен, ангіни та шкірних захворювань, які супроводяться запальними явищами. Свіже потовчене листя прикладають до застарілих ран і виразок. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — порошок з коріння по 0,5 г на прийом (на ніч) як проносний засіб; настій трави з корінням (20 г сировини на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці 3 рази на день як протипроносний засіб; сік із свіжого листя по 1 столовій ложці 3 рази на день до їди як жовчогінний засіб. ЗОВНІШНЬО — компреси, примочки і полоскання настоєм трави з корінням (готують, як у попередньому прописі).

1270 ЩАВЕЛЬ КІНСЬКИЙ шавель конский Rumex conieitus — багаторічна трав'яниста рослина родини гречкових. Стебло пряме, борозенчасте, до 1,5 м заввишки. Листки чергові, зісподу, особливо по жилках, коротко-пухнасті, при основі з розтрубами, які обгортають основу меживузля; нижні листки з довгими, зверху жолобчастими черешками, видовжено-серцевидні, по краях хвилясті, верхні — яйцевидно-ланцетні. Квітки двостатеві, зібрані у верхній частині стебел в густе волотевидне суцвіття. Оцвітина з шістьох листочків, розміщених у два кола, зелена, чашовидна; зовнішні листочки оцвітини трохи менші від половини ширини внутрішніх, внутрішні 1— округло-серцевидні, з розвиненим горбочком в одній частці, на двох інших горбочки малопомітні. Плід — тригранний горішок. Цвіте у травні — червні. Поширення. Щавель кінський росте по всій території України, крім Карпат і прикарпатських районів, по луках, вогкуватих узліссях, рівчаках. Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують корені щавлю (Radix Rumicis con-ferti), які заготовляють навесні або восени. Викопані корені обтрушують від землі, звільняють від стебел, миють у холодній воді, прив'ялюють на відкритому повітрі, очищають від гнилих і відмерлих частин, розщеплюють, при необхідності, вподовж і сушать, розстеливши тонким шаром у затінку. Штучне сушіння проводять при температурі 50—60°. Сухих коренів виходить ЗО—35% . Готову сировину зберігають у сухому приміщенні, яке треба провітрювати. Строк придатності — 3 роки. Аптеками сировина не відпускається. Хімічний склад. Корені щавлю містять 8—12% дубильних речовин пірокатехінової і пірогалової груп, до 4% похідних антрахінону, у складі яких є хризофанова кислота і емодин, флавоноїд неподин, ефірну олію, кавову кислоту, оксалат кальцію (до 9% ), залізо у формі органічних сполук. Фармакологічні властивості і використання. Біологічна дія щавлю залежить від дози: у великих дозах він діє як послаблюючий засіб (наслідок настає через 10— 12 годин), при малих дозах спостерігається протипоносний ефект. Галенові препарати щавлю мають також кровоспинні, глистогінні, холеретичні та холекінетичні властивості. Основними показаннями до призначення препаратів щавлю є коліти, ентеро-