вості, і як протикашлевий засіб. У китайській народній медицині відвар кори, крім того, вживають при нирковій недостатності й статевій імпотенції, а в болгарській народній медицині — при олігоменореї. При легких формах цукрового діабету страви перед їдою корисно посипати спорошкованим листям шовковиці. Натомість результати експериментальних досліджень свідчать про те, що лише настойка листя виявляє слабо виражену гіпоглікемічну дію, інші ж препарати — новогаленові і настій листя — такої дії не виявляють. Настій спорошкованої кори гілок на кукурудзяній або соняшниковій олії застосовують для гоєння подряпин, порізів, виразок і ран. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — свіжі плоди 4—5 раз на день після їди по 200—350 г при міокардіострофії і пороках серця (курс лікування —3—4 тижні); настій свіжих плодів (2 столові ложки подрібненої сировини настоюють 4 години на склянці окропу, проціджують) по чверті склянки 4 рази на день до їди; відвар кори коренів (1 чайну ложку сировини на 500 мл окропу, доводять до кипіння і варять 10 хвилин) по півскляки 4 рази на день до їди; настій листя (2 столові ложки сировини на 400 мл окропу, настоюють 1 годину, проціджують) по півсклянки 4 рази на день до їди. ЗОВНІШНЬО — полоскання розведеним соком або настоєм свіжих плодів (готують, як у попередньому прописі); змащування подряпин, порізів, виразок і ран настоєм спорошкованої кори гілок на рослинній олії (готують у співвідношенні 1:30).

1260 ШОВКОВИЦЯ ЧОРНА шелковица чёрная Morus nigra — дерево або кущ заввишки 6—12 (рідко 25) м родини шовковицевих. Крона більш-менш густа, з оливковозеленими або жовто-сі-ро-бурими молодими гілками і червоно-бурими старими. Листки цупкі,чергові, яйцевидні, з глибо-косерцевидною основою, тупоза-рубчасто-пилчасті, цілі або лопатеві, зверху шорсткі від притулених волосків, зісподу, особливо по жилках, шорстко-волосисті. Квітки одностатеві (рослини однодомні, рідше дводомні), зібрані пазушними циліндричними густими колосовидними суцвіттями; оцвітина проста, чотири-роздільна, дзвоникувата. Чоловічі суцвіття 2—4 см завдовжки, на ніжці до 2—4 см завдовжки; жіночі приблизно 1 см завдовжки, яйцевидні, майже сидячі або з ніжкою, яка значно коротша за них, краї часток оцвітини і приймочки волосисті. Плоди — горішки, на час достигання плодів оцвітина стає м'ясистою і квітки зростаються між собою, утворюючи овальне, 20—25 мм завдовжки, майже сидяче, блискучо-чорне, часто з фіолетово-червонуватим відтінком, супліддя. Цвіте у травні. Плоди достигають у липні. Поширення. Батьківщина шовковиці чорної — Передня і Середня Азія. На півдні України її культивують як рослину декоративну і плодову. Заготівля і зберігання. Див, у статті Шовковиця біла. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. Листя шовковиці чорної містить флавоноїди (рутин — 2—6% , в гідролізаті — кемпферол і кверцетин), стероїд ситостерин, кавову кислоту, вітамін С; кора — дубильні речовини, флавоноїд малберин, ситостерин; плоди — вітаміни: В,, В2, С, РР, каротин; органічні кислоти (1,8%): яблучну, лимонну; вуглеводи (5—10%): глюкозу, фруктозу й сахарозу; дубильні речовини та ефірну олію (у насінні), солі заліза і фосфорної кислоти. Фармакологічні властивості і використання, лікарські форми і застосування — усе так, як у статті Шовковиця біла.

1261 ШОЛОМНИЦЯ БАЙКАЛЬСЬКА шлемник байкальский Scutellaria baicalensis — багаторічна трав'яниста рослина родини губоцвітих. Має коротке кореневище, яке переходить у товстий м'ясистий жовтий на зломі стрижневий корінь. Стебла чотиригранні, 15—35 (50) см заввишки, розгалужені, злегка опушені. Листки злегка шкірясті, супротивні, сидячі або короткочереш-кові, ланцетні, 1,5—4 см завдовжки, загострені, по краю війчасті, зісподу з ледве помітними чорними крапчастими залозками. Квітки двостатеві, неправильні, поодинокі, пазушні, зібрані на верхівках стебел в однобокі китицеподібні суцвіття. Чашечка дзвониковидна, волосиста, двогуба; верхня губа при основі з опукло-ввігнутим поперечним придатком у вигляді гребінця. Віночок двогубий, синій; верхня губа коротша за спідню. Плід складається з чотирьох однонасінних горішкоподібних часток. Цвіте з червня до серпня. Поширення. Шоломниця байкальська росте в Приморському краї, в Читинській та Амурській областях на сухих відкритих, кам'янистих і щебенистих гірських схилах, рідше — на піщаних степах, по берегах річок. На території України зустрічається в колекційних насадженнях ботанічних садів. Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують корені шоломниці (Radix Scutellariae baicalensis). Заготівлю сировини проводять восени, після повного обсіменіння рослин. Викопують лише дорослі, з 5—6 стеблами рослини. Для відновлення заростей на ділянці, де проводять заготівлю сировини, треба залишати не менше 2—3 рослин на кожні 10 м2 площі, а повторну заготівлю сировини на цій ділянці дозволяється проводити не раніше як через 10 років. Зібрану сировину обтрушують від землі, звільняють від стебел так, щоб їх залишки не перевищували 1 см, миють і, розстеливши тонким шаром у затінку, сушать. Готову сировину зберігають у сухому приміщенні, що добре провітрюється. Хімічний склад. У корінні шоломниці є флавоноїди (байкалин, байкалеїн, вогонин), глікозид скутеларин, стероїдні сапоніни (до ?% ). дубильні речовини, ефірна олія, смоли. Фармакологічні властивості і використання. Препарати шоломниці, виготовлені з кореня рослини у вигляді спиртового екстракту, мають седативні, гіпотензивні й протисудомні властивості і не виявляють скільки-небудь вираженої токсичності. Показаннями