стеливши тонким шаром у приміщенні, що добре провітрюється. Траву збирають під час цвітіння рослини, зрізуючи верхівки стебел завдовжки ЗО см. Зібрану сировину вживають свіжою (у вигляді соку) або сушать у затінку на відкритому повітрі чи у добре провітрюваному приміщенні. Сухої трави виходить 20 % . Готову сировину зберігають у добре закритих банках або бляшанках, дотримуючись правил зберігання отруйних рослин. Рослина неофі-цинальна. Хімічний склад. Всі частини рослини містять алкалоїди циноглосин і циноглосеїн, глюкоалкало-їд консолідин, дубильні речовини, смоли, гірку речовину циногло-соїдин. Крім того, у траві є каротин, ефірна олія (0,1 %), холін, а у корінні — барвник ал-калін, полісахарид інулін. Фармакологічні властивості і використання. Галенові препарати чорнокореня мають болезаспокійливі, протисудомні і кровоспинні властивості. Всередину їх призначають при кашлі, кишкових коліках, при легеневих і шлунково-кишкових кровотечах, при кривавому і простому проносі. При зовнішньому застосуванні препарати чорнокореня виявляють болезаспокійливу і протизапальну дію, стимулюють ріст волосся. Потовчені свіжі корені прикладають до фурункулів, на місця переломів кісток для зменшення болю і для сприяння швидшому їх зростанню, на волосисту частину голови при облисінні (по 1 разу на день протягом тижня). Відвар коренів у вигляді місцевих ванн, обмивань, примочок або компресів вживають при ушибах, переломах кісток, опіках, ранах, виразках, запальних процесах шкіри, з метою лікування зобу. В гомеопатії застосовують есенцію із свіжих коренів, зібраних восени. Чорнокорінь заслуговує на увагу і як засіб, що має інсектицидні та ратицидні властивості. Сушену траву вживають для боротьби з мишами та пацюками, які не витримують запаху рослини, а свіжий сік або відвар із коренів — для знищення шкідливих комах (блощиць). Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій (1 чайну ложку трави або подрібнених коренів заливають склянкою окропу, настоюють до охолодження, проціджують) по чайній ложці 3 рази на день; свіжий сік чорнокореня приймають по 5 крапель 3 рази на день. ЗОВНІШНЬО — ванни, обмивання, примочки або компреси з відвару (4 столові ложки подрібненого коріння заливають 1 л окропу, кип'ятять 15 хвилин, настоюють у закритій посудині 12 годин, проціджують). Чорнокорінь належить до отруйних рослин і користуватися ним треба обережно, не перевищуючи допустимих доз.

1243 ЧОРНОЯГІДНИК — дуже галузистий кущ або невелике (1—3 м заввишки) деревце родини жостерових. Те саме, що й жостір проносний. 1244 ЧОРНУШКА ПОСІВНА чернушка посевная Nigella sativa — однорічна рослина родини жовтецевих. Стебло прямостояче, 15— 40 см заввишки, розгалужене, борозенчасте, залозисто-пухнате. Листки двічі або тричі перисто-розсічені, з недовгими лінійними або широколінійними частками. Квітки одиничні, правильні, двостатеві, з подвійною оцвітиною; чашолистки (їх 5) пелюстковидні, блакитні, довгасті або яйцевидні, в нижній частині звужені в короткий нігтик, на верхівці тупі, рідше короткозагострені, 10 — 12 мм завдовжки, з досить виразними жилками; пелюстки-нектар-ники (їх 5—8) коротші за чашолистки, з короткими нігтиками і двогубими пластинками, верхня губа яких видовжена, на верхівці витягнута у вістря, нижня — довша за верхню, на верхівці гли-бокодвічіроздільна. Плід — збірна листянка; листянки здуті, залозисто-бородавчасті, зрослі між собою по всій довжині до основи носиків. Цвіте у липні. Поширення. Чорнушка посівна походить з Середземномор'я. По всій території України її культивують як рослину декоративну і пряносмакову. Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують насіння чорнушки (Semen Nigel-lae sativae, синонім — Semen Cu-mini nigri), відоме в торгівлі під назвою «чорний кмин». Насіння вимолочують із стиглих плодів чорнушки, досушують і зберігають у добре і щільно закритих банках або бляшанках без доступу світла. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. Насіння чорнушки містить стероїди: кампестерин, ситостерин, стигмастерин, холестерин, а-спінастерин; алкалоїд нігелін, ефірну олію (0,46—1,4 % ), тритерпенові сапоніни, кумарини, тимохінон, фермент ліпазу і жирну олію (30,8—44,2 %), у складі якої є олеїнова (48,76 %), ліно-лева (37,56 % ), міристинова, пальмітинова, стеаринова, ліноленова, ейкозадієнова і петрозелінова кислоти. Фармакологічні властивості і використання. Препарати чорнушки посилюють діурез, сприяють збільшенню молока у жінок, що годують груддю, регулюють менструації, виявляють антибактеріальну, протистоцидну і глистогінну активність, мають вітро-

гінні, легкі проносні й жовчогінні властивості, діють як загаль-нозміцнюючий засіб. Основними показаннями до призначення чорнушки є метеоризм, гіпогалактія, нирковокам'яна хвороба, жовтяниця та глистяна інвазія. Певний терапевтичний ефект спостерігається й при бронхіальній астмі, безсонні та жіночих хворобах. Внутрішнє застосування чорнушки в поєднанні з зовнішнім дає позитивний терапевтичний ефект при висипах на шкірі. В гомеопатії насіння чорнушки використовують при захворюваннях шлунка, жовчного міхура і печінки. Крім того, насіння чорнушки вживають як пряність при квашенні огірків, кавунів і капусти, для ароматизації хлібних виробів. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — чай з чорнушки (0.5— 1 г насіння на день) п'ють по 1 склянці З рази на день; відвар насіння (3 г сировини на 300 мл окропу) по півсклянки 3 рази на день. ЗОВНІШНЬО — обмивання відваром насіння (готують, як у попередньому прописі). Лікування насінням чорнушки треба проводити під наглядом лікаря.