|
гострих приквітків, зібрані на верхівці стебла і гілок
2—6-квіт-ковими зонтиковидними суцвіттями; пелюстки (їх 4) жовті,
широ-кооберненояйцевидні. Плід — довга, стручкоподібна коробочка. Цвіте
з другої половини квітня до вересня. |
рігається також при лікуванні гастриту,
подагри, ревматизму, грудної жаби, бронхіальної астми, коклюшу, геморою.
Добрий терапевтичний ефект одержують при лікуванні шкірних захворювань
(рак шкіри, хронічний ері-тематоз, гноячкове висипання при імпетиго,
псоріаз звичайний, туберкульоз шкіри, бородавки, мозолі тощо), при яких
внутрішнє застосування чистотілу (п'ють настій) поєднують з зовнішнім (уражені
ділянки шкіри змащують З рази на день свіжим соком або маззю). Внутрішнє
застосування чистотілу (соку) в поєднанні з зовнішнім дає добрі результати при лікуванні папіломатозу гортані у дітей (Земскова, 1955). Є відомості про успішне лікування чистотілом звичайним поліпозу товстої кишки. Методика лікування (за А. М. Амінєвим) така: необхідну кількість (1 г свіжої трави на 1 кг маси хворого) трави чистотілу розтирають в ступці або пропускають через м'ясорубку до одержання кашкоподібної маси, яку потім заливають гарячою кип'яченою водою (температура 70—80°) у співвідношенні 1:10. Охолоджену суміш вводять хворому з допомогою клізми, але попередньо, за 2—3 години, застосовують очисну клізму. Лікувальну суміш утримують у товстій кишці 1—2 години. Такі клізми роблять через день, а то й щодня, якщо хворий добре їх переносить. Курс лікування складається з 10— 20 клізм. При необхідності його проводять 2—3 рази з дво-три-місячною перервою. Дані про ефективність застосування чистотілу для лікування раку внутрішніх органів суперечливі. На думку деяких авторів, покращення стану ракових хворих пояснюється наркотичними і анестезуючими властивостями чистотілу. За спостереженнями С. А. Томиліна, дослідника і популяризатора чистотілу на Україні, чистотіл якщо не виліковує, то в усякому разі затримує ріст пухлини і особливо показаний при передракових станах і після операцій з приводу видалення злоякісної пухлини, бо затримує розвиток метастазів. Чистотілом, який належить до отруйних рослин, користуватися треба обережно, не перевищуючи допустимих доз. Передозування може спричинити нудоту, блювання, параліч дихального центру. Чистотіл в галенових формах для зовнішнього застосування протипоказаний хворим на епілепсію, бронхіальну астму, стенокардію і при ряді неврологічних синдромів. У гомеопатії есенцією з свіжих коренів чистотілу лікують хвороби печінки, нирок і легень. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО—настій трави (5 г або |
1 столова ложка сировини на 200 мл окропу) по половині чи третині
склянки 2—3 рази на день за 15 хвилин До їди; ЗО г сировини заливають 500 мл окропу, варять 5—7 хвилин, настоюють 15 хвилин, проціджують і одержаний настій п'ють по півсклянки 3 рази на день при ракових станах, а з профілактичною метою — по півсклянки настою в день 2—3 дні на місяць; чайну ложку суміші (порівну) трави чистотілу звичайного і деревію звичайного, квіток ромашки лікарської заливають склянкою окропу, настоюють до охолодження, проціджують і вживають по 1 склянці 2—3 рази на день при патологічному клімаксі; столову ложку суміші трави чистотілу звичайного, квіток глоду криваво-червоного і листя м'яти перцевої, взятих у співвідношенні 2:2:3, заливають склянкою окропу, настоюють до охолодження, проціджують і вживають по третині склянки 3 рази на день як жовчогінний засіб. ЗОВНІШНЬО — лікувальна ванна для дорослих (виявляє загальнозміцнюючу дію, стимулює обмін речовин, сприятливо діє при шкірних захворюваннях: екземах, дерматитах, псоріазі): 500 г суміші листя берези бородавчастої і лопуха справжнього, трави нетреби звичайної, материнки звичайної, конюшини лучної, кропиви дводомної, ромашки без'язичкової, споришу звичайного, хвоща польового і чистотілу звичайного, взятих у співвідношенні 5:6:5:4:5:5:5:5:4:6, заливають 10 л холодної води, доводять до кипіння, настоюють 40—50 хвилин, проціджують і виливають у ванну (температура води 36—39°, тривалість процедури до 20 хвилин, приймати 2—3 рази на тиждень до настання терапевтичного ефекту); змащування уражених ділянок шкіри свіжим соком або маззю (на 1 частину соку беруть 10 частин смальцю); спринцювання настоєм при білях і кольпіті (ЗО г сировини заливають 1 л окропу, настоюють 3—4 години, проціджують).
|
