2 краплі свіжого процідженого соку і в такому положенні залишають його на 5 хвилин, слідкуючи за тим, щоб дихав він через ніс. Після цього хворому треба пов'язати голову і лягти у ліжко. Через 10— 15 хвилин після сеансу хворий починає чхати й кашляти, рясно потіє, з ніздрів починається виділення великої кількості секрету, що триває добу, інколи менше. Через деякий час хворий міцно засинає й прокидається з добрим самопочуттям. Потовчені бульби прикладають до ревматичних пухлин і геморойних шишок. При білях у жінок використовують свіжий сік, розведений водою у співвідношенні 1:10. Треба пам'ятати, що цикламен належить до отруйних рослин. Користуватися ним треба обережно і обов'язково під наглядом лікаря. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій (столову ложку дрібно нарізаних бульб настоюють J5 хвилин на 400 мл окропу, проціджують) по третині склянки 3 рази на день; настойку (готують на 70% -ному спирті у співвідношенні 1:10) по 30—40 крапель 2—3 рази на день. ЗОВНІШНЬО—свіжий сік бульб по 2 краплі в обидві ніздрі.

1198 ЦИКОРІЙ дикий, Петрові батоги; цикорий обыкновенный Cichorium intybus >— багаторічна трав'яниста розсіяно-волосиста, з молочним соком рослина родини айстрових (складноцвітих). Стебло прямостояче, ребристе, ЗО—120 см заввишки, з розчепіреними прутовидними гілками. Прикореневі листки в розетці, струговидно-перистороз-дільні або слаболопатеві, біля ОСНОВИ звужені В черешок; СТвб-лові листки чергові, ланцетні, гострозубчасті, з широкою основою, стеблообгортні; верхні — цілокраї. Квітки двостатеві, в кошиках, розташованих по 1—З у пазухах листків; віночок голубий, язичковий, з 5 зубчиками. Плід — сім'янка. Цвіте з липня до вересня. Поширення. Цикорій дикий росте по всій території України вздовж доріг, по канавах, як бур'ян на засмічених місцях.

Заготівля і зберігання. Для медичних потреб використовують корені f Radix Cichorii intybi), рідше траву цикорію (Herba Cichorii intybi). Траву заготовляють в період цвітіння рослини, зрізуючи верхівки стебел завдовжки ЗО см. Зібрану сировину сушать у затінку на відкритому повітрі або у добре провітрюваному приміщенні, розстеливши тонким шаром, або у сушарці при температурі до 40°. Сухої трави виходить 28—29% . Корені викопують восени, обтрушують від землі, миють у холодній воді, звільняють від стебел, розрізують, при необхідності, вподовж і впоперек і сушать на відкритому майданчику або у сушарці при температурі до 50°. Сухих коренів виходить 25% . Готову сировину зберігають в сухих прохолодних приміщеннях з доброю вентиляцією. Хімічний склад. Корені цикорію містять гіркий глікозид інтибін (0,032—0,099%), фруктозу (4,5— 9,5% ), левульозу (10—20% ), пентозани (4,7—6,5% ), холін. У траві є гіркі речовини лактуцин і лактукопікрин (сесквітерпенові лактони), тритерпени, кумариновий глікозид цикоріїн (у квітках), аскорбінова кислота, вітаміни групи В. Фармакологічні властивості і використання. Найчастіше галенові препарати цикорію вживають для збудження апетиту та покращення діяльності органів трав-