|
1196 Фармакологічні властивості і використання. Цибуля городня стимулює
секреторно-моторну функцію шлунка і кишок, виявляє фітонцидну і
глистогінну активність, діє як протисклеротичний, гіпоглікемічний і
холеретичний засіб, збільшує вироблення сперми і збуджує статевий потяг.
Зважаючи на це, її можна з успіхом вживати (свіжою, як наїдок, або у
вигляді настою) при захворюваннях травного каналу (коліт із запорами,
атонія кишок, понос), авітамінозах, для профілактики і лікування
атеросклерозу і гіпертонічної хвороби, у разі цукрового діабету,
гіпертрофії простати, зниженої статевої потенції, від глистів (виганяє
аскариди і гострики). Хорошим засобом від кашлю, бронхіту, кок- |
люшу і атеросклерозу є свіжий сік цибулі,
змішаний з медом. Спиртову витяжку з цибулі (алілчеп), яка є у продажу в
аптеках, призначають всередину при атонії кишечника і поносах, для
зменшення явищ атеросклерозу. Свіжа цибуля і виготовлені з неї препарати
протипоказані при захворюваннях шлунково-кишкового тракту. Не
рекомендується споживати свіжу цибулю у великих кількостях при
серцево-судинних захворюваннях. Використовують цибулю і як зовнішній засіб. Кашку із свіжої цибулини використовують від грипу і при трихомонадному кольпіті (вкладають тампончики у ніздрі й піхву); для лікування мікозів, дерматитів від укусів комах, гніздової плішивості і дифузного випадання волосся, для прискорення росту волосся, видалення мозолів і бородавок (аплікації на ділянки ураження); у випадку ангін, нагноювальних захворювань бронхів і легень, гострих абсцесів легень (інгаляції). Соком свіжої цибулини лікують висівковидний лишай обличчя, інфекційні грибкові тріщини куточків рота (змащують 2—3 рази на день), виводять веснянки (протирають ділянки шкіри з веснянками). Спечену і доведену до м'якого стану цибулину прикладають до фурункулів, повторюючи процедуру 2 рази на день. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — алілчеп (Allilcepum) по 15—20 крапель 3 рази протягом кількох днів при атонії кишечника і проносах або по 20—ЗО крапель З рази на день протягом 3—4 тижнів при атеросклерозі; настій (2—3 подрібнені цибулини заливають двома склянками теплуватої води, настоюють 7—8 годин, проціджують) по чверті склянки 3 рази на день до їди; сік з медом (готують у співвідношенні 1:1) цо 1 чайній ложці З—4 рази на день; одну невелику цибулину з'їдати щовечора при гіпертрофії передміхурової залози; одну подрібнену цибулину настоюють 8 годин на 250 мл холодної кип'яченої води, проціджують і вживають зранку натщесерце при глистяній інвазії (так повторюють 3—4 дні підряд). ЗОВНІШНЬО — інгаляції: хворого накривають з головою складеною вдвоє простинею і підносять до обличчя тарілку з кашкою цибулі на 10 хвилин (курс лікування при гострих абсцесах легень —ЗО—40 днів, після місячної перерви його повторюють); при трихомонадному кольпіті потерту цибулю кладуть у клаптики марлі розміром 10x10 см, зав’язують і вкладають у піхву на 8—10—12 годин (обов'язково під наглядом лікаря!); при грипі потерту цибулю кладуть у клаптики марлі розміром 3x3 см, зав'язують і вкладають у ніздрі на 15 хвилин бранці, вдень і ввечері. |
1197 ЦИКЛАМЕН ЄВРОПЕЙСЬКИЙ, фіалка альпійська; дряква европейская Cyclamen vernum, синонім С. euiopaeum — багаторічна трав'яниста, до 15 см заввишки рослина родини пер-воцвітих. На кінці короткого або видовженого кореневища має приплюснуто-кулясту бульбочку, вкриту пробкоподібним шаром. Листки прикореневі, здебільшого вічнозелені, прості, з серцевидною або круглою, при основі глибоковиїмчастою, цілокраєю або рідкозубчастою пластинкою на довгому черешку, 12—20 см завдовжки. Квітки правильні, двостатеві, великі, пазушні, одиничні, на квітконіжках, майже рівних листкам або в 1,5 раза довших за них; віночок карміново-червоний, з короткою, майже кулястою трубочкою і п'ятироздільним відвернутим відгином. Плід — коробочка. Цвіте з серпня до жовтня. Поширення. Батьківщина цикламена європейського — гори Середньої Європи, Балканський півострів. На території УРСР (переважно на Правобережжі) культивується в умовах відкритого грунту як декоративна рослина, інколи дичавіє. Заготівля і зберігання. Для медичних потреб використовують свіжі бульби цикламена (Tubera Cyclaminis), які заготовляють восени і зберігають у льоху у вологому піску. Рослина нео-фіцинальна. Хімічний склад. Бульби цикламена містять сапонін цикламін, який при гідролізі розщеплюється на аморфний сапогенін цикламіретин і цукор; леулозин, циклозу, декстрозу, пентозу та полісахарид цикламозин. Фармакологічні властивості і використання. Експериментами встановлено, що препарати цикламена виявляють протистоцидну активність, а за дією на серце схожі на препарати наперстянки. В гомеопатії цикламен використовують при розладах шлунково-кишкового тракту та при простудних захворюваннях. У народі цю рослину визнають як засіб, що допомагає при порушеннях менструацій і пов'язаних з ними нервових розладах, при невралгіях, порушеннях травлення, коліках внаслідок метеоризму та при ревматичних болях. Використовують рослину і як зовнішній засіб. Особливо ефективним вважається застосування цикламена при головних болях простудного характеру, фронтитах і гайморитах. Хворому, який сидить із закинутою назад головою, вводять піпеткою в ніздрі по |
