го віку (кількість кремнію в організмі зменшується прямоп-порційно старінню). Важливе значення має хвощ польовий і як кровоспинний засіб. Застосування його як кровоспинного засобу показане і дає добрий терапевтичний ефект при маткових, легеневих, носових і гемороїдальних кровотечах. Позитивний терапевтичний ефект спостерігається й при кровотечах з сечових шляхів, зумовлених механічними факторами (пісок, камені). Успішно застосовують препарати хвоща при гострому і хронічному отруєнні свинцем (дезинтоксикаційну дію хвоща доведено експериментально) та при дизентерії. Заслуговують на увагу й відомості про те, що хвощ стимулює функцію кори надниркових залоз і тому його корисно вживати при аддісоновій хворобі. Широко використовують препарати хвоща польового і в народній медицині. Крім усіх вищезазначених випадків, їх вживають і при жовчнокам'яній хворобі, подагрі, ревматизмі, запаленні сідничного нерва, підвищеному тиску крові, при легких і середніх формах цукрового діабету. Не менше цінують хвощ польовий і як зовнішній засіб, застосовуючи його у формі настою: полоскання при стоматитах і тонзилітах; втягування вранці у ніздрі при озені; спринцювання піхви при білях у жінок; примочки при хворобах шкіри (стригучий і сверблячий лишай, екзема), на гнійні рани і фурункули; ванни і припарки при виразці гомілки; сидячі ванни при нирковокам'яній хворобі і болях у ділянці сечового міхура; примочки і протирання обличчя при жирній і пористій шкірі. Настій з трави хвоща польового входить до складу інгредієнтів для приготування протиастматичної мікстури за Трасковим (Mixture ап-tiasthmatica Trascovi). Траву хвоща польового використовують і в гомеопатії. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — відвар трави (20 г, або 4 столові ложки сировини на 200 мл окропу) по половині чи третині склянки 2—3 рази на день через 1 годину після їди; рідкий екстракт хвоща польового (Extractum Equiseti arvensis fluidi) по половині чайної ложки 3—4 рази на день; свіжий сік по 1 столовій ложці 3 рази на день. ЗОВНІШНЬО — полоскання, протирання, компреси, примочки, спринцювання настоєм (2 столові ложки сировини заливають двома склянками окропу і настоюють у термосі ніч); сидячі ванни, до яких додають відвар 4 ложок трави віл води. Не можна вживати хвощ польовий при нефритах і нефрозах.

1181 ХЛОПУШКА — гіллястий листопадний кущ родини бобових. Те саме, що й міхурник деревовидний. 1182 ХМЕЛИНКА — однорічна безхлорофільна паразитна рослина родини повити-цевих. Те саме, що й повитиця європейська. 1183 ХМІЛЬ ЗВИЧАЙНИЙ хмель обыкновенный Humulus lupulus — багаторічна трав'яниста рослина родини шовковицевих. Стебло витке, гранчасте, горбкувато-шорстке, 3—6 м завдовжки. Листки черешкові, супротивні, зверху темно-зелені, гострогорбкувато-шорсткі, зісподу блідіші, з жовтими залозками і розсіяними волосками по жилках; нижні листки округлі або яйцевидні, з серцевидною основою, лапчас-то-З-5-лопатеві або надрізані, з яйцевидними, загостреними, ве-

ликопилчастими лопатями, верхні — цілі і на гілках з жіночими суцвіттями чергові. Квітки одностатеві, дводомні, в дихазіях, зібраних у чоловічих особин волотюватими, а в жіночих — головчастими колосовидними суцвіттями,- жіночі колоси яйцевидні або видовжені, ясно-зе-лені, 2—3 см завдовжки, на ніжках, одиничні або частіше зібрані гроном, пониклі або звислі. Оцвітина чоловічих квіток жовтувато-зелена, п'ятироздільна, з видовженими відстовбурченими або відігнутими частками. Оцвітина жіночих квіток малопомітна, дзвоникувата, після цвітіння однобічно-плів-часто-розросла і основою охоплює плід, з яким разом і опадає. Плід — яйцевидний стиснений, білувато-сірий, по краю кілюва-тий горішок. Цвіте з червня до серпня, плоди дозрівають у вересні. Поширення. Хміль звичайний росте по всій території України на більш-менш вологих місцях, по берегах боліт, на узліссях, серед чагарників. У спеціалізованих господарствах, переважно в пів-