1160 ТУНГ ФОРДА — листопадне, 8—10 м заввишки дерево родини молочаєвих. Те саме, що й тунг китайський. 1161 ТУРЕЦЬКИЙ ЯЗИК — багаторічна папороть родини ас-пленійових. Те саме, що й листо-вик сколопендровий. 1162 ТУРИЦЯ - однорічна трав'яниста шорстка сірувато-зелена з неприємним запахом рослина родини айстрових (складноцвітих). Те саме, що й нетреба звичайна.

1163 ТУЯ ЗАХІДНА туя западная Thuja occidentalis — вічнозелене однодомне, до ЗО м заввишки, дерево родини кипарисових. Крона густа, пірамідальна. Кора стовбура темно-бура або сірувато-коричнева, повздовжньо-борозенчаста, однорічних пагонів — зелена, при основі — червоно-коричнева. Листки лусковидні (у ювенільних рослин — голко-видні), розміщені супротивно. Чоловічі шишечки (мікростробіли) приверхівкові, в пазухах листків, майже сидячі, дрібні (до 2 мм у діаметрі), округлі, жовтаві. Жіно- чі шишечки (мегастробіли) овально-яйцевидні, світло-зелені, розміщені на кінцях укорочених охвоєних гілочок. Стиглі шишки донизу відігнуті, світло-коричневі або коричнево-бурі, видовжено-овальні, їхні луски шкірясто-дерев'янисті, черепичасто налягають одна на одну. Запилюється у першій половині квітня. Насіння достигає у рік запилення. Поширення. Батьківщина туї західної — Північна Америка. Майже по всій території України її культивують як декоративну рослину. Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують молоді охвоєні пагони (Turiones Thujae occidentalis) туї. Заготовляють їх у квітні — травні і використовують свіжими або сушать. Хімічний склад. Пагони туї містять ефірну олію (0,12 % ), аро-мадендрин, токсифолін, пініпікрин, пілен, пінін, туїн, дубильні речовини і смолу. У складі ефірної олії є туйон, пінен, каріофілен, відрен, цедрол та інші речовини. Фармакологічні властивості і використання. Останнім часом у науковій медицині тую західну не

використовують. Раніше настойку свіжих пагонів туї використовували для приготування комплексних препаратів акофіту і мерифіту. Акофіт застосовували при гострих радикулітах, радикуло-ішалгіях і фунікуло-невритах, що виникають на грунті гострих інфекцій, при люмбаго, плекситах і нейроміото-зах. Мерифіт використовували при лікуванні хронічних тонзилітів і хронічних фарингітів. У гомеопатії препарати із свіжих пагонів туї вживають при хронічному запаленні волосяних мішечків (сикоз), від бородавок, як протиревматичний засіб і в оториноларингологи. У народній медицині тую західну використовують як діуретичний, жовчогінний, відхаркувальний, потогінний, кровоспинний, антисептичний і такий, що викликає гіперемію, засіб. Усередину настій пагінців приймають при кровохарканні, кишкових і маткових кровотечах, бронхіальній астмі, при хворобах сечового міхура, нирок і печінки, при нирковокам'яній та жовчнокам’яній хворобах, при подагрі, ревматизмі, водянці, простатиті й аденомі простати, гонореї, сифілісі й аскаридозі. Вагітним жінкам препарати туї протипоказані (діють абортивно). При зовнішньому застосуванні позитивний терапевтичний ефект спостерігається при лікуванні запалення волосяних мішечків шкіри (обмивання настоєм), червоного вовчака і озноби-шів (змащування настойкою), при виведенні бородавок (посипання порошком, змащування свіжим соком або настойкою). Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій із сушених пагонів (20 г сировини на 1 л окропу) по 1 склянці 3 рази на день; 20 г суміші (порівну) пагонів туї західної, листя мучниці звичайної, трави осгуд-ника голого та бруньок берези бородавчастої кип'ятять 5—7 хвилин у 1 л води, проціджують і одержаний настій випивають за день добре підігрітим при захворюваннях сечового міхура; 45 г суміші пагонів туї західної, квіток цмину піскового, кори крушини ламкої, трави споришу звичайного, цикорію дикого і звіробою звичайного, взятих у співвідношенні 0,5 : 1 : 1 : 1 : : 0,5 : 0,5, кип'ятять 5—7 хвилин у 1 л води, проціджують і одержаний настій випивають за день (натщесерце 1 склянку, решту — протягом дня за 4 прийоми і кожен раз через годину після їди) при захворюваннях печінки, жовчнокам'я-ній хворобі. ЗОВНІШНЬО — 1 раз на день посипання порошком, обмивання настоєм \з свіжих пагонів (1 столова ложка сировини на 300 мл окропу), змащування настойкою із свіжих пагонів (готують на міцній горілці або спирті у співвідношенні 1 : 10). Туєю західною, яка належить до отруйних рослин, користуватися треба обережно, не перевищуючи допустимих доз.