1113 СУГАЙНИК ОТРУЙНИЙ дороникум ядовитый Doronicum pardalianches — багаторічна трав'яниста рослина родини айстрових (складноцвітих). Має повзуче потовщене на вузлах кореневище. Стебла прості або розгалужені, залозисто-опу-шені, 50—120 см заввишки. Прикореневі листки (їх два) і нижні стеблові — з довгими крилатими черешками, глибокосерцевидні, цілокраї, опушені; серединні стеблові — короткочерешкові, майже яйцевидні, з двома вушками при основі, по краю виїмчасто-зубчасті; верхні листки — сидячі, серцевидностеблообгортні, яйцевидно-ланцетні, опушені. Квітки дрібні, зібрані в кошики (кошиків кілька, рідше вони одиничні); крайові квітки розміщені в один ряд, маточкові, язичкові, золотисто-жовті; серединні — трубчасті, двостатеві, численні. Плід — сім'янка. Цвіте з липня до вересня. Поширення. Сугайник отруйний росте в Карпатах по лісах, прибережних чагарниках, біля струмків. Заготівля і зберігання. З лікувальною метою використовують квіткові кошики сугайника, які заготовляють на початку цвітіння рослини, коли язичкові квітки спрямовані вгору. Зібрані кошики розкладають в один шар на папері чи тканині під укриттям на вільному повітрі або в провітрюваному приміщенні і сушать. Готову сировину зберігають у щільно закритих банках чи бляшанках у сухому темному місці. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. Квіткові кошики сугайника містять ефірну олію, гіркі речовини, барвник ксантофіл і невивчену речовину з подразними властивостями. Фармакологічні властивості і використання. Настій кошиків сугайника отруйного дають усередину в тих самих випадках, що й настій квіткових кошиків арніки гірської. Зовнішньо настій кошиків сугайника використовують при невралгіях і ревматизмі. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій кошиків (3 г сировини на 200 мл окропу, настоювати 20—25 хвилин) по третині склянки 2—3 рази на день. ЗОВНІШНЬО — як відтяжний засіб використовують міцний настій кошиків (12 г сировини на 200 мл окропу, настоювати 20—25 хвилин).

1114 СУМАХ ДУБИЛЬНИЙ сумах дубильный Rhus coriaria — кущ або невелике (2—3 м заввишки) дерево родини сумахових. Стовбур тоненький, вкритий коричневою поздовжньотріщинува-тою корою. Пагони жовтувато-або сірувато-коричневі, вкриті жорсткими волосками. Листки чергові, черешкові, непарноперисті; листочки (їх 9—17) сидячі, супротивні, яйцевидні або ланцетні, великозубчасті, опушені, зверху темно-зелені, зісподу — світло-зелені. Квітки дрібні, одностатеві (рослини однодомні), зеленувато-білі, 5-пелюсткові, в кінцевих або пазушних видовжено-конічних китицях. Плід — кістянка. Цвіте у червні — липні. Поширення. Сумах дубильний росте в південному Криму на сухих, кам'янистих схилах, на сланцях. У степових і лісостепових районах України його культивують як декоративну і фітоме-ліоративну рослину. Заготівля і зберігання. Для медичних потреб використовують листя сумаху (Folia Rhus coria-Viae), яке заготовляють від початку цвітіння рослини і до утворення на ній зелених плодів. Зібраний матеріал розкладають тонким шаром на тканині чи папері і Сушать. Можна сушити й на сонці. Готову сировину зберігають у сухому приміщенні, яке добре провітрюється. Строк придатності — 3 роки. Хімічний склад. Листя сумаху містить дубильні речовини (13— 25%), мірицитин та інші флаво-

ноїди, ефірну олію (до 0,01 % ) та аскорбінову кислоту (близько 112 мг%). До складу дубильних речовин входять танін (до 15%), вільна галова кислота та її метиловий ефір. Фармакологічні властивості і використання. Сушене листя використовують як сировину для добування медичного таніну та його препаратів (танальбін, тансал, антисептична рідина Новикова). Танін використовують як в’яжучий і протизапальний засіб при запальних процесах ротової порожнини, носа, зіва і глотки (полоскання 1—2 % -ним водним або гліцериновим розчином і змащування 5—10 % -ним розчином), при опіках, виразках, тріщинах і пролежнях (3—5—10 % -ні мазі й розчини), при отруєнні солями алкалоїдів і важких металів (промивають шлунок 0,5 % -ним водним розчином). Настойку листя використовують у гомеопатії при проносі, ревматизмі, подагрі й паралічах. У народній медицині настій листя п’ють при кровотечах, захворюваннях жовчних шляхів, проносах у зв'язку з ентеритом і колітом, при ревматизмі, подагрі й паралічах. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій (1 чайну ложку свіжого листя настоюють 1 годину на склянці окропу, проціджують) по 1 столовій ложці 3—4 рази на день; танальбін (Tannalbinum) по 0,3—0,5— 1 г на прийом (дітям по 0,1—0,5 г залежно від віку) при гострих і хронічних захворюваннях кишечника (проносах); таблетки «Тансал» (Tabulettae «Tansalum») по 1 таблетці 3—4 рази на день при запальних захворюваннях кишечника (коліти, ентерити).