листя і язичкових квіток соняшнику. |
1091 СОРОЧІ ЛАПКИ — однорічна трав’яниста рослина родини гречкових. Те саме, що й гірчак почечуйний. 1092 СОСНА ЗВИЧАЙНА, сосна лісова; сосна обыкновенная Pinus sylvestris — високе (25—50 м) однодомне, з конусовидною або пірамідальною кроною і моноподіальним кільчастим гілкуванням дерево родини соснових. Листки (хвоїнки) лінійно-голчасті, 4,5—7 см завдовжки, темно-зелені, зверху випуклі, знизу жолобчасті, загострені, розміщені на вкорочених пагонах по дві, тримаються 3—5 років. Чоловічі шишечки сіро-жовті, рідше червонуваті, яйцевидні, З—7 мм завдовжки, зібрані колосовидно при основі молодих видовжених пагонів. Жіночі шишечки червонуваті, одиничні або їх по 2—3, розташовані у верхній частині пагонів; нестиглі шишки зелені, конічні, стиглі — сірувато- |
бурі, матові, яйцевидно-видовже-ні, 3—7 см завдовжки, обвислі; їхні
луски дерев’яніючі, лопат-часті, з майже ромбічним потовщенням (щитком)
і бугорчастим сосочком на його верхівці. Запилюється у травні. Поширення. Сосна звичайна росте на Поліссі, в північній частині Лісостепу, зрідка на піщаних терасах рік північної частини Степу, де утворює чисті й мішані (переважно з дубом) ліси. Заготівля і зберігання. Для медичних потреб використовують бруньки (Turiones Ріпі, синонім — Gemmae Ріпі), хвою, живицю (Terebinthina) і продукти її переробки та продукти переробки деревини. Бруньки становлять собою молоді пагони 1—4 см,завдовжки, розміщені «коронками» по 5—6 штук на верхівках стовбура й гілок. Зовні вони вкриті спірально розміщеними рожево-бурими бахромчастими лусочками, що склеєні між собою смолою і містять у своїх пазухах маленькі бруньки, з яких розвиваються дуже короткі гілочки з двома хвоїнками. Заготовляють бруньки до початку їхнього розпускання (лусочки на верхівці бруньок мають бути щільно замкнутими), найкраще під час рубок догляду, відрізуючи коронки від гілок так, щоб довжина гілки під коронкою не перевищувала 3 мм. Зібраний матеріал використовують свіжим або сушать у теплому приміщенні, а за сприятливих по-годних умов — на сонці, розстеливши тонким (3—4 см) шаром на папері чи тканині й часто перемішуючи. Сухих бруньок виходить 38—40%. Готову сировину зберігають у сухих добре провітрюваних приміщеннях без доступу світла. Строк придатності —2 роки. Сушені бруньки є у продажу в аптеках. Хвою заготовляють під час рубок і використовують свіжою. Живицю (терпентин) заготовляють протягом усього літа шляхом підсочки: на стовбурі живого дерева роблять спеціальні косі надрізи, з яких у спеціальну посудину стікає прозора смола — живиця. З живиці одержують скипидар (Oleum Теге-binthinae) і каніфоль (Colopho-nium), а з деревини сосни — дьоготь (Pix liquida Ріпі) і активоване вугілля (Carbo activatus). Хімічний склад. Бруньки сосни містять ефірну олію (до 0,36%), дубильні речовини, гірку речовину пініпікрин, каротин, аскорбінову кислоту, метильні похідні флавоноїдів. До складу ефірної олії входять а- і Р-пінрн, карен, терпінеол, лимонен та інші тер-пеноїди. Хвоя сосни містить смолу (7—12%), каротин, аскорбінову кислоту (до 0,2 % ), дубильні речовини, до 1 % ефірної олії, у скла- |