Заготівля і зберігання. Див. статтю Сон розкритий. Хімічний склад. Трава еону чорніючого містить у-лактони (ранункулін, протоанемонін, анемонін), дубильні речовини (3,4—5,6 % ), флавоноїди, алкалоїди (сліди) та органічні кислоти. Фармакологічні властивості і використання. У науковій медицині галенові препарати еону чорніючого призначають усередину при гіпертонічній хворобі 1-ї і 2-ї стадій і глаукомі, для сповільнення серцевого ритму і стимуляції дихання, як седативний і снотворний засіб при психічних захворюваннях. У народній медицині цю рослину використовують нарівні з еоном розкритим. Протипоказання — див. у статті Сон розкритий. Ліхарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій сушеної трави (40 г сировини на 200 мл окропу) приймають по 1 столовій ложці 3—5 раз на добу через рівні проміжки часу між прийомами їжі протягом 2—3 тижнів при гіпертонічній хворобі, по 2—З столові ложки 3—4 рази на день протягом кількох тижнів при психічних захворюваннях, по 1—2 столові ложки З рази на день протягом 2—3 місяців при глаукомі. Сон чорніючий містите сильнодіючі речовини і потребує обережності при застосуванні його.

1086 СОН ШИРОКОЛИСТИЙ — багаторічна трав'яниста кореневищна рослина родини жовтецевих. Те саме, що й сон розкритий. 1087 сонник — багаторічна трав'яниста рослина родини пасльонових. Те саме, що й беладонна звичайна. 1088 СОНЯШНИК ЗВИЧАЙНИЙ — однорічна жорсткоопушена рослина родини айстрових (складноцвітих). Те саме, що й соняшник однорічний. 1089 СОНЯШНИК ОДНОРІЧНИЙ соняшник звичайний; подсолнечник однолетний Helianthus annuus — однорічна жорсткоопушена рослина родини айстрових (складноцвітих). Стебло пряме, просте, з боковими пазушними гілками, 1—2,5 м заввишки. Листки чергові, черешкові, серцевидні, по краю

нерівнозарубчасто-зубчасті. Квітки жовті, у верхівкових пониклих великих [20—ЗО (70) см у діаметрі] кошиках; крайові квітки язичкові, неплідні; серединні — трубчасті, двостатеві, плодючі. Плід — сім'янка. Цвіте у червні — липні. Поширення. Соняшник однорічний культивують по всій території України як цінну олійну рослину. Заготівля і зберігання. Для медичних потреб використовують листя (Folium Helianthi annui), язичкові квітки (Flores Helianthi annui) і соняшникову олію (Oleum Helianthi annui). Листя заготовляють на початку цвітіння рослини, обриваючи руками так, щоб залишки черешків не перевищували З см. Зібраний матеріал сушать під укриттям на вільному повітрі або в провітрюваному приміщенні, розкладаючи в один шар на папері чи тканині або нанизуючи на шпагат. Язичкові квітки, які збирають у період повного цвітіння рослини, рекомендується сушити в затемненому приміщенні, розкладаючи тонким (1—2 см) шаром і час від часу перемішуючи. Сухого листя виходить 20 % , сухих квіток — 14 % . Строк придатності сухих квіток і листя — 2 роки. Олію добувають із сім'янок. Хімічний склад. Листя і язичкові квітки соняшника містять бетаїн, холін, арнідіол, фарадіол, флавоноїди (кверциметрин і глікозид ціанідину), каротиноїди і пектин. Крім того, у листі є солантова, янтарна, фумарова і лимонна кислоти, смолисті речовини (до 3 % ); у язичкових квітках — сапоніни, фенолкарбонові кислоти (хлорогенова, неохлорогенова, кавова, саліцилова). Соняшникова олія містить гліцериди олеїнової, пальмітинової, стеаринової, арахіно-вої та лігноцеринової кислот і каротиноїди. Фармакологічні властивості і використання. Соняшникову олію використовують як основу до мазей, пластирів і розтирань, вживають як жовчогінний засіб при хронічних захворюваннях печінки і жовчних шляхів (холецистит, холангіт, холангіогепатит, калькульозний холецистит). Крім того, вона входить до складу аерозолю «Лівіан» (Aerosolum «Livianum»), який застосовують для лікування опікових ран. Настойку або настій з язичкових квіток соняшнику дають усередину як жарознижувальний і спазмолітичний засіб при малярії, спазмі бронхів та при шлунково-кишкових коліках. Як гіркоту для збудження апетиту, у випадку малярії, грипу і катару верхніх дихальних шляхів, при висипах на шкірі й застарілих виразках п'ють настойку з суміші