ГоловнаРусские названияУкраїнськи і народні назвиЛатинськи назвиХвороби - лікуванняБіологічно активні речовини лікрських травСтатті

 

Попередня сторінка

1075

СОЛДАТИКИ —

багаторічна трав'яниста рослина родини айстрових (складноцвітих). Те саме, що й кульбаба лікарська.

1076

СОЛОДЕЦЬ ГОЛИЙ —

багаторічна трав'яниста майже гола або розсіянокороткоопушена рослина родини бобових. Те саме, що й солодка гола.

1077

СОЛОДИЦЯ ЛІСОВА —

багаторічна зимуюча папороть родини багатоніжкових. Те саме, що й багатоніжка звичайна.
солодка голая

1078

СОЛОДКА ГОЛА,

вербець, солодець голий, солодковий корінь; солодка голая Glycyrrhiza glabra — багаторічна трав'яниста майже гола або розсіянокороткоопушена рослина родини бобових. Стебла прямостоячі, здебільшого розгалужені, 50—120 см заввишки. Листки чергові, непарноперисті, до 20 см завдовжки; листочки (їх 9—17) овальні або видовжено-яйцевидні, до 4 см завдовжки, на верхівці — з вістрячком, вкриті крапковими залозками (тому клейкі); прилистки ланцетно-шиловидні, рано опадають. Квітки двостатеві, неправильні, на довгих (до 7 см) пазушних квітконосах, зібрані китицями; віночок метеликовий, до 1 см завдовжки, білувато-лілуватий. Плід — видовжений, голий, 2—6-насінний біб. Цвіте у червні — липні. Поширення. Солодка гола росте по солончакуватих місцях і приморських схилах на півдні степової частини та в Криму.

Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують корені солодки (Radix Glycyrrhi-zae), які копають рано навесні або восени після того як надземні частини рослини починають в'янути. Для відновлення заростей на ділянці, де проводять заготівлю сировини, треба залишати не менше як 25 % рослин, повторну заготівлю сировини на цій ділянці дозволяється проводити не раніше як через 6—8 років. З зібраної сировини обтрушують землю, звільняють її від стебел і сушать. В результаті одержують так званий натуральний солодко-вий корінь (Radix Glycyrrhizae naturale). Очищений солодковий корінь (Radix Glycyrrhizae munda-ta) готують так само, але перед сушінням здирають кору. Сушать сировину на сонці, а при несприятливих погодних умовах — під укриттям на протязі або в сушарках при температурі, не вищій за 50°. Готову сировину зберігають у сухих прохолодних приміщеннях з доброю вентиляцією. Строк придатності — 10 років. Хімічний склад. Корінь солодки містить сапонін гліциризин (до

23 % ), флавоноїди (ліквіритин, рамноліквіритин, рамноізолікві-ритин, ліквіритозид, ізокверцит-рин, рутин, сапонаретин, лікуро-зид, уралозид, астрагалін, гліце-рол, нікітіфлорин, ізоглаброзид, неоліквіритин та інші, всього 27 флавоноїдів), стерини, аспарагін, вільну гліциретинову кислоту, кумарини (умбеліферон, герніарин), аскорбінову кислоту (10— ЗО мг% ) та інші сполуки. Гліциризин являє собою суміш калієвої і кальцієвої солей гліциризи-нової кислоти.
 
Фармакологічні властивості і використання. Солодка гола виявляє багатосторонню терапевтичну дію. Гліциризин зумовлює відхаркувальні, протизапальні, спазмолітичні, сечогінні та послаблюючі властивості. Сечогінні й спазмолітичні властивості мають також флавоноїди солодки. Наявністю флавоноїдів пояснюються антигістамінні й холінолітичні властивості солодки, а також її противиразкова активність. Гліци-ризинова і гліциритинова кислоти виявляють протизапальну, про-тиалергічну, антибіотичну і протипухлинну дію, регулюють водно-сольовий обмін в організмі (затримують іони натрію й підвищують виділення через нирки іонів калію). Тривале вживання солодки може спричинити порушення електролітно-водного балансу й призвести до утворення набряків. Галенові препарати солодки широко використовуються як відхаркувальний, обволікаючий і як такий, що пом'якшує кашель, засіб при захворюваннях верхніх дихальних шляхів; дещо рідше — при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, при хронічних катаральних станах шлунково-кишкового тракту, особливо при підвищенні кислотності шлункового соку; як допоміжний засіб — при бронзовій хворобі й гіпофункції кори надниркових залоз. Для стимуляції кори надниркових залоз солодку застосовують при системному вовчаку, алергічних дерматитах, пухирчатці тощо. Корінь солодки входить до складу грудних чаїв, шлункових чаїв, сечогінного чаю, складнолакричного порошку (див. статтю Касія гостролиста). Високо цінують солодку в емпіричній медицині Китаю, де вона входить до складу половини складних рецептів і використовується нарівні з женьшенем. Китайські лікарі відносять солодковий корінь до засобів, що омолоджують організм. У суміші з іншими лікарськими рослинами солодку використовують при ожирінні, хронічному алкоголізмі, гострому та хронічному пієлонефриті, виразковій хворобі шлунка тощо. З готових аптечних препаратів використовують гліци-рам, гранули «Флакарбін», лікві-ритон, екстракт солодкового кореня сухий, екстракт солодкового кореня густий, грудний еліксир (див. також статтю Аніс звичайний) та сироп солодкового кореня. Лікарські форми і застосування. 1. Настій коріння солодки (10 г, або 1 столова ложка сировини на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці 3—4 рази на день як відхаркувальний засіб. . 2. Гліцирам (Glycyrramum) — дрібнокристалічний порошок кремового кольору. Застосовують при бронхіальній астмі, легких діенцефально-гіпофі-зарних формах аддісонової хвороби

 

Наступна сторінка