1069 |
1074 СОКИРКИ ПОЛЬОВІ, заячі вушка, рогаті волошки; живокость полевая Consolida regalis, синоніми: С. arvensis, С. segetum, Delphinium consolida — однорічна трав'яниста рослина родини жовтецевих. Стебло прямостояче, розчепірено-розгал ужене, короткопритиснутоопушене, 20— 60 см заввишки. Листки чергові, багаторазово розсічені на лінійні загострені частки; нижні — черешкові, верхні — сидячі. Квітки неправильні, з простою п’яти-членною яскраво-фіолетовою, рожевою або білою оцвітиною, зібрані в негусті китиці, що утворюють волотевидне суцвіття; |
верхній листочок оцвітини при основі видовжений у шпорку. Плід —
листянка. Цвіте у червні — серпні. Поширення. Сокирки польові ростуть по всій території України як бур'ян у посівах, біля доріг, у лісосмугах. Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують траву (Herba Consolidae arvensis), квітки (Flores Calcatrippae) і насіння (Semen Consolidae, син. Semen Calcatrippae). Траву і квітки збирають під час цвітіння рослини. Сушать їх під наметом або в приміщенні, яке добре провітрюється. Сухої трави виходить 25 % , квіток — 15 % . Насіння заготовляють, коли воно перебуває в стадії воскової стиглості: траву зв'язують у снопики, сушать і обмолочують. Насіння віють і досушують. Сухого насіння виходить 90 % . Готову сировину зберігають у сухих темних приміщеннях. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. Трава містить алкалоїд калькатрипін, флавоноїди (кверцетин, кемпферол, ізорам-нетин). У квітках є алкалоїди калькатрипін, магнофлорин, делькозин, антоціановий глікозид дельфіній, флавоноїди, маніт, аконітова кислота, пігменти. Насіння містить до 1 % алкалоїдів (дель-сонін, делькозин, лікоктонін, консолідин), жирну олію (до 28%). Фармакологічні властивості і використання. Трава сокирок польових виявляє сечогінну дію, квітки — протизапальну та відхаркувальну, насіння — інсектицидну. Рослина отруйна, особливо насіння. Алкалоїди її виявляють курареподібну дію, тобто паралізують дихальний центр і впливають на роботу серця. Проте в цілому сировина малотоксична, про що свідчить широке її використання в народній медицині: від головного болю, при циститі, дисменореї, кон'юнктивіті, від глистів, зубного болю, гіпертонії, при запаленнях легень і плевриті, захворюваннях шкіри і як кровоспинний засіб. У науковій медицині рослина сама по собі не вживається, але входить до складу сечогінного збору Hermes № 7 (ФРН) та послаблюючого Midro (Австрія), які аптеками в СРСР не відпускаються. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (20 г сировини на 1 л окропу, настоюють 1 годину) по 1 склянці 3 рази на день до їди. ЗОВНІШНЬО — настій квіток (10 г сировини на 0,5 л окропу, настоювати 15 хвилин) для примочок при гнійному запаленні очей; мазь (порошок насіння змішують зі смальцем у співвідношенні 1:10) від корости (натирати тричі на день по 5 хвилин). |