985 РОЖА ГОРОДНЯ багаторічна трав’яниста шерстисто-волосиста рослина родини мальвових. Те саме, що й рожа рожева. 986 РОЖА РОЖЕВА, рожа городня; шток-роза розовая Alcea rosea, синонім — Althaea rosea — багаторічна трав'яниста шерстисто-волосиста рослина родини мальвових. Стебло пряме, мало-гіллясте, 80—250 см заввишки. Листки чергові, 5—7-лопатеві, округлі або серцевидні, по краю — тупозубчасті; верхні — трилопатеві. Квітки великі (5—7 см у діаметрі), 5-пелюсткові, сидять у пазухах листків по одній або по дві на дуже коротких квітконіжках і утворюють на верхівці стебла колосовидне суцвіття; пелюстки майже округлі, їхня довжина дорівнює ширині, вони білі, рожеві, червоні до чорних. Плід — з численних, розміщених кільцем плодиків — сім'янок. Цвіте у липні — серпні. Поширення. В дикому стані росте в Південній Європі та в Малій Азії. На Україні широко культивують як декоративну рослину. Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують квітки, зірвані з чашечкою (Flores Malvae arboreae cum calyce), або лише пелюстки (Flores Malvae arboreae sine calyce). Перевагу надають квіткам з темно-фіолетовим, майже чорним забарвленням. Заготовляють сировину протягом усього періоду квітування рослини (в міру розвитку окремих квіток). Зібрані квітки негайно сушать на відкритих майданчиках, на горищі або в приміщенні, яке добре провітрюється, попередньо прив'ялюючи на сонці. Рідше використовують коріння рослини, яке заготовляють так само, як і коріння алтеї лікарської. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. Квітки рожі рожевої містять дубильні і барвні речовини та слиз. Значна кількість слизу є й у коренях. Фармакологічні властивості і використання. Фармакологічні влас-

тивості і показання до призначення рожі рожевої збігаються з показаннями для алтеї лікарської. Барвна речовина, яка міститься в пелюстках, придатна для підфарбовування ліків, прохолоджуючих напоїв, кондитерських виробів тощо. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій квіток (10 г сировини на 200 мл окропу настоюють 15—20 хвилин) по 1 столовій ложці З рази на день; холодний настій (1 столова ложка подрібнених квіток або коріння на 500 мл холодної кип'яченої води, настоюють одну годину) по півсклянки 4 рази на день.

987 РОЗМАРИН ЛІКАРСЬКИЙ — невеликий (60—120 см заввишки) вічнозелений кущик родини губоцвітих. Те саме, що й розмарин справжній. 988 РОЗМАРИН СПРАВЖНІЙ, розмарин лікарський; розмарин лекарственный Rosmarinus officinalis — невеликий (60—120 см заввишки) вічнозелений кущик родини губоцвітих. Стебла дерев'янисті, галузисті, з чотиригранними прямими, в ранньому віці опушеними гілками. Листки супротивні, сидячі, лінійні, шкірясті, цілокраї, з загнутими донизу краями, зверху темно-зелені, майже голі, зісподу — білуваті від густого опушення. Квітки двостатеві, неправильні, зібрані по 5—10 у гроновидні суцвіття на вкорочених гілочках. Віночок синьо-фіоле-товий, іноді білий, двогубий, з висунутою з чашечки трубочкою; верхня губа їіряма, виїмчаста, нижня — трилопатева, з відігнутою зубчастою середньою і довгастими боковими лопатями. Плід складається з чотирьох однонасінних горішковидних часток. Цвіте у березні — травні. Поширення. Розмарин справжній походить з Середземномор’я. На території України, переважно в Криму, його вирощують як рослину ефіроолійну, а також з декоративною метою. Заготівля і зберігання. Для медичних потреб використовують листя розмарину (Folia Rosmarini