|
977
РІПА
репа огородная Brassica тара —
овочева коренеплідна дворічна рослина родини капустяних (хрестоцвітих).
У перший рік розвиває розетку листків і коренеплід, на другий —
квітконосне стебло і насіння. Стебло прямостояче, облистнене, ЗО—100 см
заввишки. Прикореневі листки ліровидні, жовтаво-зелені, вкриті щетинками.
Стеблові листки сизуваті; нижні — ліровидні,
верхні — стеблообгортні, сидячі, ланцетні. Квітки двостатеві, правильні,
золотаво- або блідо-жовті, зібрані в щитковидне суцвіття; оцвітина
подвійна, чотиричленна. Плід — багатонасінний стручок з шиловидним
носиком. Цвіте з травня по серпень. Поширення. Ріпу вирощують на городах
по всій території України.
Заготівля і зберігання. З лікувальною метою використовують свіжі
коренеплоди ріпи. Зберігають їх у льоху в вологому піску.
Хімічний склад. Коренеплоди ріпи містять білки (1,74 %), вуглеводи (до 9
% ), клітковину (1,41 % ), стерини (Р-ситостерин, кампестерин,
брасикостерин), тіоглікози-ди, ізотіоціанові сполуки, фосфатиди і жирні
кислоти (ліно-леву, ліноленову, пальмітинову, олеїнову), вітаміни В1(
В2, В5, аскорбінову (до 60 мг% ) і панто-тенову кислоти, каротиноїди (лікопін,
у-каротин, криптоксантин) і антоціани (рубробрасицин, ра-фанузин).
Фармакологічні властивості і використання. Ріпа має відхаркувальні,
протизапальні, антисептичні й болетамувальні властивості, підвищує
діурез, стимулює секрецію шлункового соку та посилює перистальтику
кишечника. Відвар коренеплода вживають при захриплості голосу,
хронічному бронхіті, бронхіальній астмі та як засіб, що заспокоює
серцебиття й покращує сон і як легкий послаблюючий засіб. У сирому
вигляді ріпу призначають при хронічних запорах, а свіжий сік ріпи дають
цинготним хворим, п'ють, підсолоджуючи медом або цукром, при простудних
захворюваннях верхніх дихальних шляхів, що супроводяться сухим кашлем. У
лікувальному харчуванні ріпу застосовують при гіпацидних гастритах,
дискі-незіях жовчовивідних шляхів за гіпокінетичним типом, при атонії
кишечника й спастичних колітах та для профілактики гіпо- й авітамінозів
(особливо в північних районах країни). Використовують ріпу і як
зовнішній засіб: з кашки вареної ріпи роблять |
припарки при подагрі, а з протертої свіжої
ріпи готують мазь для лікування відморожень. Лікарські форми і
застосування.
ВНУТРІШНЬО — відвар коренеплода (1—2 столові ложки подрібненої сировини
на 200 мл окропу, варити 15 хвилин, процідити) по чверті склянки 4 рази
на день або по 1 склянці на ніч; свіжий сік по 1—2 столові ложки 3—4
рази на день, підсолоджуючи медом або цукром на смак. ЗОВНІШНЬО —
протерту свіжу ріпу змішують з гусячим жиром у співвідношенні 2:1 й
використовують для змащування відморожених ділянок тіла; варену терту
ріпу прикладають до хворих частин тіла при подагрі. Слід пам'ятати, що
при виразковій хворобі шлунка й дванадцятипалої кишки та при гострих
гастритах і ентероколітах вживати ріпу в сирому виглйді-протипоказано.
|
978
РІГГЯХ жовтий
багаторічна трав'яниста, з опушеним стеблом рослина родини розових. Те
саме, що й парило звичайне.
979
РОБІНІЯ ЗВИЧАЙНА,
біла акація; робиния ложноакация Robinia pseudoacacia — листопадне, до
35 м заввишки дерево родини бобових. Листки чергові, непарноперисті, з
4—10 парами довгастих, видовжено-овальних або овальних листочків;
листочки цілокраї, зверху зелені, зісподу — блідо-зелені або
сірувато-зелені, по жилках трохи опушені, з округлою або трохи звуженою
основою і тупою верхівкою, яка закінчується вістрям; прилистки
видозмінені в колючки. Квітки двостатеві, неправильні, в ПОНИКЛИХ
китицях; віночок метеликового типу, з п'яти вільних пелюсток, білий.
Плід — біб. Цвіте у травні — червні.
Поширення. Робінія звичайна походить з Північної Америки. По всій
території України її культивують як декоративну й фіто-меліоративну
рослину.
|
