|
Зважаючи на це, в акушерській практиці рицинову олію застосовують як
рододопоміжний засіб (призначають усередину по 40—50 г в поєднанні з
хініном, пахікарпіном та іншими засобами). Застосування рицинової олії
як послаблюючого засобу протипоказане при отруєнні жиророзчинними
речовинами (фосфор, бензол та ін.), а також екстрактом дріоптериса
чоловічого. Як зовнішній засіб (змащування, тампони) рицинову олію
використовують для лікування запрілостей, атонічних виразок,
радіо-дерматитів, себореї, виразки гомілки, дифузного випадання волосся,
сквамозного блефариту й захворювань піхви і шийки матки. Рицинова олія
входить до складу багатьох мазей і бальзамів для лікування опіків,
виразок, ран тощо. |
976 РІЖКИ, житні ріжки, матка, маткові ріжки, спориння; спорынья пурпурная Claviceps purpurea — паразитичний гриб класу сумчастих грибів (аскоміцетів), що уражує зав’язь деяких злаків. Цикл розвитку гриба складається з трьох послідовних стадій: сумчастої, конідіальної і зимуючої. В колосі уражених рослин замість зерен утворюються скле-році'і, що мають вид ріжків і становлять собою зимуючу стадію гриба. Склероції зимують у грунті, куди вони потрапляють при збиранні врожаю. Навесні з них виростають червонуваті булавовидні відростки — строми. По периферії головок стром формуються плодові тіла — перитеції, у яких утворюються особливі утвори — сумки, або аски, а вже в них розвиваються по 8 ниткоподібних аскоспор. Стиглі аско-спори викидаються з перитеціїв, підхоплюються вітром, переносяться на рослини і заражають їх (аскоспори проростають, і їхні росткові трубки проникають у зав'язь). У зав'язі з аскоспори розвивається багатоклітинний розгалужений міцелій, вкритий шаром конідієносців, які відчленовують величезну кількість конідій. Одночасно з відчлену-ванням конідій тіло гриба вкривається липкою, солодкою і емер- |
дючою рідиною (її утворює рослина в результаті зараження), яка приваблює
комах, що нею живляться. Комахи переносять конідії на здорові колоски;
відбувається вторинне зараження рослин. В обох випадках після зараження
на місці зав'язей утворюються склероції. Поширення. Ріжки паразитують на 170 культурних і дикорослих злаках, але найчастіше на житі. Останнім часом поширення хвороби у посівах зменшилось, тому в спеціалізованих господарствах по вирощуванню лікарських рослин ріжки почали розводити штучно (в культурі виведено ерготамінні й ерготоксинні штами ріжків). Заготівля і зберігання. Для лікарських потреб використовують ріжки, або склероції, гриба (Se-cale cornutum, синонім Fungus secalis). Заготовляють ріжки під час жнив, збираючи їх вручну безпосередньо в полі (це найчистіша і найвисокоякісніша сировина!) або на хлібоприймальних пунктах при очищенні насіння жита. На штучних плантаціях ріжки збирають шляхом прямого комбайнування переобладнаними зерновими комбайнами. Зібрані ріжки сушать під укриттям на вільному повітрі або в добре провітрюваному приміщенні, розстеливши рівним тонким (1—2 см завтовшки) шаром на папері або тканині. Штучне сушіння проводять при температурі 50°. Сухих ріжків виходить 70—80 % . Зберігають у сухих добре провітрюваних приміщеннях. Строк придатності — 2 роки. Хімічний склад. Склероції ріжків містять алкалоїди, що є похідними лізергінової кислоти і поділяються на 3 групи: групу ерготоксину (ергокристин, ерго-корнін, ергокриптин), групу ерготаміну і групу ергометрину. Всі алкалоїди названих груп мають свої правообертові фізіологічно неактивні стереоізомери (похідні ізолізергінової кислоти). Поряд з цим, склероції ріжків містять алкалоїд ергомонамін і алкалоїди групи клавіну: костакла-він, пенінклавін, ханаклавін, елі-моклавін та ергоклавін. Склад і вміст алкалоїдів значною мірою залежать від раси гриба, рослини-хазяїна, на якій гриб розвивається, і зовнішніх факторів. Крім алкалоїдів, у ріжках є цукри (3—4 % ), ергостерин і аміни: тирамін, гістамін, триметиламін, метиламін, агматин і гексиламін; амінокислоти: аспарагін, аланін, валін, лейцин і фенілаланін та інші азотовмісні сполуки: холін, ацетилхолін, бетаїн, ерготіоксин, ерготіонеїн, урацил і гуанозин; пігменти і значна кількість ліпідів. |
